Чи потрібно українській поліції більше повноважень?
Минулого тижня Національна поліція офіційно презентувала в межах відкритої дискусії деякі правки, що збирається вносити на розгляд парламенту. І хоча готового законопроекту ще ніхто з громадськості не бачив, ідеї поліції вже активно обговорюють. Уперше про прийдешні зміни заявив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков після того, як в Дніпрі трагічно загинули двоє патрульних поліцейських. Тоді міністр сказав, що потрібно розширити повноваження поліцейських і ввести “презумпцію правоти”, охарактеризувавши її так: “Спочатку підкоряйся – потім оскаржуй”. Це нібито захистить поліцейських від подібних ризиків у майбутньому.
Що конкретно мав на увазі міністр під “презумпцією правоти поліцейського”, до сих пір не ясно, але його радник Антон Геращенко під час дискусії підкреслив, що “поліцейські не захищені в належному ступені законом від можливості зловмисників нападати на поліцейських”. Вельми спірне твердження, враховуючи, що нинішній закон про Національну поліції якраз дозволяє поліцейським оборонятися від нападів аж до застосування смертельної зброї. Так яких ще повноважень не вистачає?
Поліцейських в Дніпрі застрелив колишній співробітник батальйону МВС, який понад рік перебував у розшуку. Патрульні могли застосувати зброю, але з якоїсь причини не зробили цього. Швидше за все, через відсутність досвіду і знань, як діяти в критичних ситуаціях. МВС не стурбоване питанням, чому людина в карному розшуку може спокійно жити в місті-мільйоннику, та ще й носити з собою бойову зброю. Замість цього МВС запропонувало внести правки до профільного закону “в інтересах безпеки в суспільстві”.
Отже, що ж пропонує поліція?
По-перше, збільшити термін адміністративного затримання з 3 до 24 годин, якщо санкція статті припускає адміністративний арешт. Цю ідею нововведення начальник правового департаменту Нацполіції Володимир Жиденко пояснив тим, що в ситуації домашнього насильства поліцейський змушений затримувати агресора тільки на три години, після чого його необхідно повертати в сім’ю, де знову триває насильство. Як було сказано, через те, що вночі часто неможливо знайти чергового суддю, у поліції після закінчення трьох годин немає впливу на порушника. Очевидно, на думку поліції, збільшення терміну затримання зможе цю ситуацію розв’язати. Посилити покарання за домашнє насильство поліція не пропонує, вирішити проблему з черговими суддями – теж, зате пропонує збільшити витрати на утримання потенційних порушників, адже збільшення терміну утримання незмінно спричинить за собою збільшення навантаження на ізолятори тимчасового тримання та центри безоплатної вторинної правової допомоги, що працюють за державний бюджет. І хто буде перевіряти, законно чи ні людину тримали під вартою добу, якщо виявиться, що вона невинна?
По-друге, скасувати обов’язкову присутність двох понятих при огляді людини на виявлення алкогольного сп’яніння. “Ці норми з’явилися за часів злочинної влади, за часів Кучми, коли просто зупиняли людей, які їм (міліціонерам – ред.) не подобалися, і говорили, що вони перебувають у стані алкогольного сп’яніння”, – пояснив під час дискусії викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка Микола Хавронюк. Понятих в поліції пропонують замінити камерами фіксації, закріпленими на формі патрульних поліцейських. Ось тільки є невелика проблема: у більшості міст і сіл немає патрульної поліції, однак є стара міліція – люди, які працювали при Кучмі і, швидше всього, будуть працювати далі (як показує досвід атестації, мало хто з них буде звільнений).
По-третє, поліція пропонує закріпити право на зйомку поліцейських в такому формулюванні: “Право всіх громадян здійснювати відео та фотозйомку поліцейських під час виконання обов’язків у публічних місцях, якщо це не створює перешкод для здійснення ними правоохоронної діяльності”. У цьому формулюванні закладено купу приводів для пересудів: громадяни якої країни маються на увазі? Що таке публічне місце і чому зйомку можна вести тільки там? Що таке “перешкоди для правоохоронної діяльності”, і хто їх визначає?
Крім цього, хочуть заборонити водієві залишати зупинену машину без дозволу патрульного і зобов’язати передавати документи поліцейському в руки для ознайомлення.
Згідно зі статистикою Європейського суду з прав людини, Україна посідає перше місце серед європейських країн за кількістю позовів. Тільки за цей рік суд виніс по Україні понад 40 рішень. Більше половини з них – справи щодо порушення статті 3 Конвенції про права людини (“заборона тортур”), тобто саме за ті порушення, які найчастіше відбуваються в органах поліції (рідше – у пенітенціарній системі).
Зрозуміло, справи, рішення по яких приймаються зараз, потрапили в суд 5–10 років тому, задовго до реформи поліції. Але що зробила українська поліція для того, щоб фігуранти цих справ були покарані зараз, коли Україна заплатила за їхні злочини десятки тисяч євро? Нічого.
Згідно з відповіддю Нацполіції, протягом 2015–2016 років не було відкрито жодної справи проти поліцейських, які, згідно з рішеннями Євросуду, визнані причетними до тортур. Можливо, вони все ще працюють у правоохоронних органах. Можливо, пішли на підвищення. Так що ж пропонує оскаржити міністр? Мені пригадується випадок, що стався у Львівському ізоляторі тимчасового утримання в минулому році. Тоді поліцейські затримали учасника замісної терапії просто біля лікарні. Людина, яка лікувалася від наркозалежності, залишилася без ліків. Вона не змогла пережити “ломку” і повісилася прямо в камері. Відповідальність понесли шість чоловік, найсерйозніше покарання – звільнення. У практиці Європейського суду відмова в медичній допомозі – це порушення статті 3, але українська прокуратура “не знайшла складу злочину”.
Національний превентивний механізм як інструмент превенції катувань в Україні регулярно фіксує порушення в органах поліції, що можуть служити приводом для скарг до Європейського суду з прав людини: маніпуляції з документами, відсутність адвоката при затриманні, незаконні затримання, відсутність відеофіксації, відсутність медичної допомоги. Не кажучи вже про перенаселені камери без вікон, з клопами в матрацах, туалетами без перегородок в ізоляторах тимчасового утримання. Це реальність для абсолютної більшості людей, які проти своєї волі опиняються в органах поліції, про які добре відомо керівництву. Що з цього пропонує оскаржити міністр?
Іронія в тому, що після застосування поліцією зброї в Києві і Кривому Озері міністр і його радники не виступили з законодавчими правками, спрямованими на запобігання невиправданої жорстокості з боку поліції. Хаотична стрілянина по BMW в столиці, під час якої загинув неповнолітній пасажир, і зовсім викликала схвалення серед керівництва правоохоронних органів. Але варто було постраждати поліцейським – і вже готові правки до законопроекту. Виходить, що життя і здоров’я поліцейського цінуються вище, ніж життя і здоров’я звичайної людини?
Подібні ініціативи вже зараз виглядають щонайменше дивно. Законодавчі рішення не повинні прийматися під впливом одиничного випадку і на його виправдання, для подібних змін необхідно проводити серйозні дослідження із залученням експертів. І ніякі благі наміри не можуть бути виправданням для маніпуляцій.
Джерело: Новое Время
