Зміни до закону про громадські організації: які сюрпризи підготував Мін’юст?

На сайті Міністерства юстиції України опубліковано проєкт Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо унормування діяльності та державної реєстрації громадських організацій”. Метою його розроблення декларується створення сприятливих умов для діяльності громадських організацій, спрощення процедури реєстрації та усунення розбіжностей у застосуванні законодавства до ГО та інших юросіб.

Попри позитивні нововведення цей документ містить чимало ризиків, які можуть ускладнити життя громадським організаціям. ZMINA розібралася, які новели позитивно вплинуть на громадський простір в Україні, а які положення законопроєкту порушують стандарти прав людини.

Надзвичайно позитивним є те, що проєкт закону опубліковано перед внесенням до парламенту й щодо нього відбуваються справжні консультації із зацікавленими сторонами.

 Проєкт закону декларує внесення до законодавства таких змін:

• скасування процедури підтвердження всеукраїнського статусу громадського об’єднання;
• встановлення єдиної організаційно-правової форми для громадських організацій;
• законодавче врегулювання правового статусу місцевих осередків громадських організацій зі статусом юридичної особи;
• запровадження можливості ведення громадською організацією діяльності на підставі модельного статуту;
• зміни щодо найменування ГО тощо.

Розглянемо пропоновані зміни до законодавства крізь призму прав людини, зокрема щодо стандартів свободи об’єднань та асоціацій.

Скасування процедури підтвердження всеукраїнського статусу для ГО

Законопроєкт усуває поняття підтвердження всеукраїнського статусу громадських організацій, зберігаючи його лише для певних видів ГО. Водночас, по суті, зберігається можливість для ГО самостійно зазначати свій статус у назві.

Ці зміни є обґрунтованими. Всеукраїнський статус – це рудимент старого законодавства, що був пов’язаний з обмеженням території діяльності ГО. Іншими словами, якщо організація мала місцевий статус, вона не мала права діяти у всій країні.

Оскільки на сьогодні ці обмеження повністю ліквідовано, то такий статус є формальним і не відбиває жодних переваг однієї ГО над іншою.

Однак позитивним те, що автори в цьому випадку вирішили не повністю ліквідувати це поняття, а фактично перенесли вирішення на розсуд тих, хто створює ГО. Водночас, окрім певних видів ГО, самі засновники чи члени організації вирішуватимуть, чи зазначати про це в назві або статуті.

Заборона форми “громадська спілка”

Згідно з чинним законом, громадські організації поділяються за громадські об’єднання (засновані фізичними особами) і громадські спілки (засновані юридичними особами).

Мін’юст пропонує вилучити таку організаційно-правову форму, як “громадська спілка”.

Загалом ця ідея є правильною. Справді, зараз неможливо створити організацію зі змішаним членством засновників, і це обмеження свободи об’єднань є дискримінаційним і необґрунтованим.

Однак автори проєкту закону обрали доволі радикальний шлях для впровадження цієї ідеї.

Замість того щоб просто дозволити  заснування громадських організацій змішаним складом (тобто засновниками можуть бути юрособи і фізособи) й запровадити термін “громадські організації”, що більше відповідав би Конституції, автори фактично забороняють створення спілок громадських організацій і примушують до перереєстрації всі чинні спілки.

Це веде до зміни управління, зміни установчих документів, офіційної назви та всього, де ця назва згадується (від рекламних матеріалів до змін в органах влади, банках тощо). Для великих ГО зміна назви призводить до суттєвих фінансових та адміністративних витрат.

На нашу думку, розширюючи поняття “громадські організації”, доцільно просто внести громадські спілки до переліку припустимих форм громадських організацій, а далі дати організаціям право самостійно визначати свою форму й назву, реалізуючи свободу об’єднань.

Ліквідація відокремлених підрозділів ГО

Мін’юст пропонує ліквідувати в примусовому порядку відокремлені підрозділи ГО зі статусом юридичної особи.

Ці зміни спричиняють критику через те, що на сьогодні такі структури ГО є дозволеними й велика кількість організацій саме так працюють уже багато років. Та й автори проєкту закону не наводять жодного аргументу, що зумовлював би “необхідність” таких змін.

Водночас міжнародні стандарти з прав людини чітко визначають, що керівні органи ГО не можуть ухвалювати рішення під примусом держави. Тому примушування громадських організацій ліквідувати свої відокремлені підрозділи зі статусом юридичної особи є явно некоректною вимогою, яка порушує міжнародні стандарти щодо самоврядування та незалежності ГО від держави.

Держава не може навіть за допомогою затвердження законів зобов’язувати керівні органи ГО ухвалювати рішення.  

Запровадження модельних статутів для ГО

Проєкт закону пропонує можливість ГО діяти на основі модельного статуту, що складається з положень, рекомендованих Кабінетом Міністрів України.

З одного боку, зрозуміло, що наявність такого модельного статуту полегшить реєстрацію для певних ГО та запуск реєстрації громадських організацій в режимі онлайн.

Однак, з іншого боку, така ініціатива суперечить базовим принципам свободи об’єднань, коли людина самостійно ухвалює рішення про створення ГО, обирає її цілі, структуру та визначає інші питання для діяльності організації. Принцип самоврядності означає, що людина обирає структуру організації під власні потреби, а не підводячи їх під пропонований державою шаблон.

Також запровадження модельного статуту, безумовно, призведе до ефекту, коли реєструвальний орган на практиці вважатиме надані Кабміном рекомендації обов’язковими.

До ухвалення чинного закону про об’єднання громадян в Україні вже були типові статути й реєструвальні органи постійно вимагали під час реєстрації статутів надання підтверджень тих чи інших положень у законодавстві, наприклад, що ГО має право на ведення тієї чи іншої діяльності, або наводили перелік видів діяльності із типового статуту.

Модельний статут спровокує такий самий ефект.

Ця пропозиція, на нашу думку, є також хибною з погляду розвитку громадянського суспільства.

Так, з одного боку, це пришвидшить реєстрацію ГО, однак якщо громадська організація бездумно реєструється й члени навіть не задумуються над управлінням організацією, то навряд чи така вона стало розвиватиметься.

Такий підхід може створити зростання кількості “реєстрацій” організацій, однак ніяк не стимулюватиме їхньої подальшої діяльності. Ба більше, створення державою шаблонів управління негативно впливатиме на розвиток багатоманітності та самобутності об’єднань, популяризацію планування діяльності та розвитку ГО.

За таким принципом можна створити шаблони для проведення круглих столів, конференцій, мирних зібрань, концертів, однак це вже не буде реалізація свободи цими громадянами.

Свобода не може реалізовуватися за шаблонами, підготовленими органами влади.

Україна має надзвичайно велику кількість зареєстрованих ГО, однак дуже низький рівень участі громадян у їхній діяльності. Це зумовлено якраз тим, що зрештою цілком можливо доволі швидко зареєструвати ГО, однак часто це робиться формально, й більшість ГО не мають реальних членів, планів діяльності, робочих органів управління тощо.

Модельний статут лише поглиблюватиме цю тенденцію, збільшуючи показник зареєстрованих ГО, однак це не розвиватиме громадянського суспільства.

Радимо також ознайомитися з детальним аналізом документа і рекомендаціями щодо його вдосконалення.

Володимир Яворський, експерт Центру прав людини ZMINA