Жінки в новому парламенті: хто, скільки, з якою партією йдуть та що просуватимуть
24 травня в Україні офіційно почалася передвиборча кампанія дострокових виборів народних депутатів. Громадяни України вже вп’яте за роки незалежності обиратимуть парламент за змішаною системою. Згідно з законом, вона передбачає 5-відсотковий прохідний бар’єр, обрання 50% Верховної Ради в мажоритарних округах і 50% – за пропорційною системою із закритими партійними списками. Проте на позачергових парламентських виборах 21 липня 2019 року 225 депутатів обиратимуть за списками, а 199 – у мажоритарних округах через те, що в анексованому Криму та окупованих районах Донецької та Луганської областей вибори провести неможливо.
На позачергових виборах народних депутатів 2014 року до парламенту обрали 49 жінок, з них чотирьох – у мажоритарних округах.
Для участі в позачергових виборах 2019 року, за інформацією ЦВК, зареєстровано 1316 жінок як у списках партій, так і в мажоритарних округах, що становить 22,51% і на 2,67% більше, ніж на минулих виборах.
Ми проаналізували залучення жінок до виборчого процесу, досліджуючи передвиборчі програми п’яти найбільш рейтингових політичних партій (згідно із соціологічними опитуваннями Українського інституту соціальних досліджень ім. Яременка і Центру “Соціальний моніторинг” від 27 червня 2019 року), виборчі списки цих партій та списки кандидатів, висунутих партіями в мажоритарних округах. Збір інформації відбувався з відкритих джерел.
ЗАКОНОДАВЧІ ТА СУСПІЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ ҐЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ
Чинний закон “Про вибори народних депутатів України” не передбачає позитивних заходів у вигляді ґендерних квот. Їх передбачає закон “Про політичні партії”. У 2013 році в статті 8 цього закону перелік обов’язкових відомостей, що має містити статут політичної партії, доповнили пунктом про квоту у виборчому списку кандидатів у народні депутати України. 14 липня 2015 року одночасно з ухваленням нового закону про місцеві вибори внесли ще одне доповнення до закону про політичні партії – щодо квоти на місцевих виборах.
Тож за чинною редакцією статут політичної партії має містити відомості про “розмір квот, що визначає мінімальний рівень представництва жінок і чоловіків у виборчому списку кандидатів у народні депутати України від партії в загальнодержавному округу, кандидатів у депутати місцевих рад у багатомандатних виборчих округах і має становити не менше 30% загальної кількості кандидатів у виборчому списку”. Така норма не має прямого впливу на формування партіями виборчих списків. Невнесення до статуту положення про квоту, так само як і порушення цієї норми статуту, не є підставою для відмови в реєстрації списку кандидатів. Водночас в Україні діє система заохочення. Завдяки ухваленому у 2015 році закону “Про фінансування політичних партій”, партія, третину обраних депутатів якої становитимуть жінки, отримує більше фінансування.
Із 2014 року, з початку каденції Верховної Ради VIIІ скликання, було кілька спроб народних депутатів внести зміни до чинного закону про вибори народних депутатів, запровадивши квоти для жінок. Зокрема, 2014 року в парламенті зареєстрували законопроєкт № 1456 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у виборчому процесі)”, який передбачав внесення змін до закону про вибори народних депутатів та запроваджував 40-відсоткові ґендерні квоти для жінок у першій п’ятірці списку та 30-відсоткові далі за списком. Також законопроєкт містив санкції за недотримання квотного принципу формування списків.
Але за п’ять років законопроєкт так і не було внесено на голосування. У травні цього року депутатки з Міжфракційного депутатського об’єднання “Рівні можливості” ініціювали коротку адвокаційну кампанію за законопроєкт № 1456 з гаслом “Квоти замість квітів”. Проте через високу ймовірність ухвалення Верховною Радою Виборчого кодексу, який також пропонував 40-відсоткові квоти для жінок та санкції проти партій, депутатки з МФО заявили, що готові поступитися своїм законом на користь Виборчого кодексу.
Також 26 квітня та 17 травня 2019 року було зареєстровано законопроєкти № 10266-1 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо квот при формуванні виборчих списків кандидатів у народні депутати” та № 10266 “Про внесення змін до Закону України “Про вибори народних депутатів України” щодо створення квот при формуванні виборчих списків”, у яких пропонувалися 40-відсоткові та 30-відсоткові ґендерні квоти. Обидва законопроєкти ВР не підтримала.
Уже 22 травня представниці міжфракційних депутатських об’єднань “Безпека, жінки, мир” та “Рівні можливості” закликали парламент підтримати запровадження 30-відсоткових ґендерних квот і внести відповідну норму до законопроєкту про зміну виборчої системи, запропонованого президентом Володимиром Зеленським. Та цей законопроєкт Верховна Рада також не підтримала.
Утім, тема партійних квот як кроку до ґендерної рівності в політиці лунала протягом останнього року, і її дедалі частіше піднімали громадські та міжнародні організації. І особливо така активність посилилася напередодні дострокових парламентських виборів.
Так, координаторка з гуманітарних питань системи ООН в Україні Оснат Лубрані зробила заяву на підтримку рівної участі жінок у парламентських виборах:
“Вибори є важливою подією в будь-якому демократичному суспільстві, адже відбуваються лише кожні п’ять років, і тому мають використовуватися для здійснення сміливих змін на шляху до побудови кращого суспільства. Сьогодні я закликаю всіх тих, хто ухвалює рішення в політичних партіях, а також обраних політиків, які мають владу і відповідальність, виявити політичну волю і відважність у реалізації принаймні 30-відсоткової квоти для жінок-кандидаток у виборчих списках політичних партій”.
А 29 травня вже громадські активісти та народні депутати закликали партії-учасниці виборчих перегонів запровадити добровільні виборчі квоти у своїх списках.
“Європейська та світова практика свідчать про доцільність застосування ґендерних квот як тимчасового заходу для залучення жінок до політичного життя країни. Добровільні партійні квоти сьогодні застосовуються в більш ніж 55 країнах світу, зокрема в Канаді, Австралії, Німеччині, Франції, Великобританії, Іспанії, Швеції та в багатьох інших. Саме тому ми закликаємо керівників політичних сил та партій, що планують узяти участь у парламентських виборах – 2019, виявити політичну далекоглядність, стратегічне мислення й відповідальність перед своїми виборцями – чоловіками і жінками – та сформувати списки з урахуванням ґендерних квот. Зростання економіки цих країн, соціальна забезпеченість громадян, рівень безпеки та впевненості у своєму майбутньому прямо пропорційні кількісному представництву жінок у парламенті”, – йдеться у зверненні, спрямованому до кожної партії з виборчих перегонів.
Звернення підтримали близько 30 громадських організацій та активісток, серед яких ГО “Ла Страда – Україна”, Центр прав людини ZMINA, Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних”, ВГО “Спілка сільських жінок України”, ГО “Ґендерний центр Волинської області”.
Тим часом довели важливість ґендерної рівності в політиці і соціологи. Так, проведене в березні цього року соціологічне опитування Info Sapiens показало, що 61% українців підтримують ґендерні квоти, щоб збільшити кількість жінок у Верховній Раді.
Отже, до початку виборчого процесу було сформовано тренд щодо необхідності дотримання ґендерного балансу політичними партіями. Суспільний та політичний тиск створив умови, які більшість партій не змогли обійти під час формування своїх виборчих списків. З одного боку, існує певна неузгодженість щодо розміру квот для жінок у партійних списках, з іншого – сам факт їхнього використання у формуванні виборчих списків має різний, але практичний вияв.
СКІЛЬКИ ЖІНОК У СПИСКАХ ВІДОМИХ ПАРТІЙ ТА ХТО ВОНИ
Відомо, що окремі політичні сили публічно заявляли про дотримання ґендерної рівності, зокрема під час формування виборчих списків.
До прикладу, партія “Європейська солідарність” на своїй сторінці у Facebook розмістила відео, де її лідер Петро Порошенко, звертаючись до своїх однопартійців-жінок, заявив про те, що політична сила “оновлюється і бере за основу європейські принципи, зокрема принципи рівності чоловіків і жінок”. Отже, “Європейська солідарність” на цих виборах має у прохідній частині списку на одну кандидатку більше, ніж на виборах 2014 року, – 40%. Це віцеспікерка українського парламенту Ірина Геращенко, співачка Софія Федина, відома волонтерка Яна Зінкевич та віцепрем’єрка Іванна Климпуш-Цинцадзе. Загалом за списком від партії “Європейська солідарність” йдуть 29 жінок, що становить 28%. Соціологи прогнозують партії 8%, тож зі 102 кандидатів до парламенту пройде 18 осіб, з яких вісім жінок, що майже на половину менше, ніж минулого скликання.
Партії “Слуга народу” та “Голос” – повністю нові політичні сили, до списку яких увійшли здебільшого особи, які не були у великій політиці, серед них чимало жінок.
“Слуга народу” має прогноз у 43,2% підтримки виборців, а це 97 мандатів за списком із 201 кандидата. У прохідній його частині 30% жінок, серед яких дві антикорупціонерки Анастасія Красносільська й Галина Янченко та науковиця Ірина Венедиктова. Загалом у партійному списку 65 жінок, що становить трохи більш ніж 32%. До парламенту від пропрезидентської партії можуть увійти 27 жінок.
Рекордною за кількістю жінок можна вважати першу десятку передвиборчого списку партії “Голос”. Чоловіки в цій політичній силі розділили його навпіл з жінками. Це колишні чиновниці – Юлія Клименко, Соломія Бобровська, Ольга Стефанишина, антикорупційна діячка Олександра Устинова та фахівчиня з IT-бізнесу Кіра Рудик. Серед усіх 176 кандидатів – 49 жінок, це майже 28% списку. Відповідно до соціологічних даних (8,3%), їхня кількість у парламенті сягне 19 осіб, а з них вісім жінок.
Юлія Тимошенко – єдина жінка, яка майже 20 років є незмінною очільницею партії “Батьківщина”. Вона лише один раз поступилася лідерством у виборчому списку – Надії Савченко у 2014 році. На цих виборах вона оточила себе чоловіками, запропонувавши лише одній жінці, Олені Кондратюк, місце в прохідній частині списку. Загалом у списку її партії з 206 осіб – 61 жінка, а це майже 30%. Натомість у 2014 році жінок в першій десятці “Батьківщини” було 30% та 63 жінки в списку. Соціологи прогнозують партії 9,4%. Відповідно, до парламенту зайде 21 партієць, а серед них – чотири жінки.
Чи не найбільш маскулінною є перша десятка списку партії “Опозиційна платформа – За життя”, яка теж має шанс потрапити до парламенту з 12%. Лише одній жінці випала честь потрапити до його прохідної частини – Наталії Королевській. Отже, це становить 10% у першій десятці. 60 жінок ідуть за списком зі 184 кандидатів, що становить майже 33%. Прогнозовано партія може отримати 27 мандатів, з яких чотири отримають жінки.
Не можна не згадати партії-аутсайдера виборчих перегонів, яка пропонує жінкам аж 60% першої десятки списку. Це партія “Об’єднання “Самопоміч”, якій соціологи не прогнозують успіху на цих виборах, адже її рейтинг 1,2%. У 2014 жінок у першій десятці списку партії було 50%.
У партії “Всеукраїнське об’єднання “Свобода” традиційно не хочуть бачити жінок у своїх лавах, тому, як і у 2014 році, цього року в першій десятці їх немає. Підтримка виборцями партії, за даними опитування, сягає 1,8%.
ЖІНКИ-КАНДИДАТКИ В МАЖОРИТАРНИХ ОКРУГАХ
Усі вищезгадані партії вже оприлюднили списки своїх кандидатів, які висуваються в мажоритарних округах. Загалом жінок у цих списках – 408 із 3164 кандидатів, які беруть участь у балотуванні, а це 12,9%. Найбільше жінок висуваються від політичної партії “Європейська солідарність” – 24. На другому місці партія “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” – 20 жінок. За ними слідують “Слуга народу” – 19 та партія “Голос” – 18. Найменше жінок серед кандидаток від “Опозиційної платформи – За життя” – 16. Від інших політичних партій висуваються 76 жінок. Але найбільша категорія кандидаток – самовисуваниці, їхня кількість сягає 235 осіб. Зробити підрахунок переможниць у мажоритарних округах на цьому етапі виборчого процесу неможливо. Проте, з огляду на попередні рейтинги політичних партій, можна припустити, кандидати від яких політичних сил отримають перемогу в округах.
Як бачимо, політичні партії дуже по-різному формували свої списки. Ґендерна квота в кожної партії різна – від 10 до 60%. Водночас варто наголосити, що не всі політичні партії свідомо підходили до формування ґендерно збалансованого виборчого списку.
У більшості передвиборчих програм політсил відсутнє питання просування політики рівності на державному рівні, проте й тут є винятки. Лише “Європейська солідарність” у програмі наголошує на необхідності ґендерної політики: “Працюватимемо над забезпеченням реальної рівності можливостей для жінок і чоловіків в усіх сферах життя країни”.
Якщо порівнювати ситуацію з минулими позачерговими виборами, то кількість жінок – учасниць виборчих перегонів зросла, проте не критично. Позитивним є той факт, що жінки радше готові йти самовисуваницями в мажоритарних округах, ніж від політичних партій. На жаль, партії, зі свого боку, готові більшою мірою робити ставку на чоловіків, які мають більше ресурсу для проведення передвиборчої кампанії в округу. Відповідно, вже зараз можна зробити висновок, що прогнозована кількість жінок, які можуть пройти за списками до Верховної Ради, може становити майже 23% половини складу українського парламенту – це 51 жінка.
ЖІНОЧА КОАЛІЦІЯ В ПАРЛАМЕНТІ ТА ЇЇ ПОРЯДОК ДЕННИЙ
Експертки позитивно оцінюють збільшення кількості жінок-учасниць виборчого процесу. На переконання координаторки Громадської ради з ґендерних питань при МФО “Рівні можливості” Лариси Кобелянської, тему політичної участі і представництва жінок громадські активісти й активістки активно піднімали протягом останніх місяців, починаючи з президентської виборчої кампанії, і це конвертувалося в часом рекордну кількість жінок у перших п‘ятірках / десятках списків політичних партій, які беруть участь у парламентських виборах.
“Тема “на слуху” і буде “братися до уваги” політиками, принаймні вони робитимуть вигляд. Мало хто сприймає цю тему як таку, що потребує розв‘язання, але й мало хто ігнорує, з огляду на прискіпливу увагу до “ґендерного балансу”. Формально тема буде присутня, а чи стане вона частиною контенту діяльності політичних партій, залежить від того, наскільки партії керуватимуться експертними висновками і чи будуть користуються вони послугами саме тих експертів, які цю тему бачать, розуміють сенси і соціальне значення. Щодо топполітиків, то, на жаль, більшість із них “не бачить” цієї проблеми через власну культуру і освіченість (скоріше, за відсутності першої і умовності другої), або ж послуговується архаїчними, часто нав‘язаними стереотипами і побоюваннями”, – зазначила експертка.
На думку доцентки кафедри соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Світлани Бабенко, це результат зусиль останніх років та багатьох жінок, які вже в політиці. Вона очікує від нового парламенту цінностей рівності прав та можливостей, боротьби із сексизмом, ґендерної обізнаності.
Якісний аналіз списків дає підстави сподіватися, що в новому парламенті буде створено жіночу коаліцію, яка просуватиме права жінок. Так, у новому складі, ймовірно, будуть колишні депутатки та депутати, які раніше входили до Міжфракційного депутатського об’єднання “Рівні можливості”, зокрема активні його представниці Ірина Геращенко, Марія Іонова, Олена Кондратюк, Світлана Заліщук, віцепрем’єрка з євроінтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе, і нові, що працюють у цій сфері, як-от Марія Бардіна, яка в команді президента Володимира Зеленського відповідає за реалізацію політики рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
У можливості створення “жіночої коаліції” в новому парламенті переконана експертка з ґендерних питань Людмила Чернявська:
“Я впевнена, що до ВРУ будуть обрані депутати та депутатки, які сповідують принципи ґендерної рівності, бо сьогодні є запит саме на таких депутатів, тому що суспільство все більше усвідомлює, що забезпечення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків в ухваленні рішень, доступі до ресурсів, послуг є передумовою покращення якості життя людей, важливим чинником європейської інтеграції”.
Експертка сподівається, що новообрані депутатки і депутати, насамперед від проєвропейських демократичних сил, продовжать законотворчу діяльність, спрямовану на фактичне забезпечення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах суспільства. Вона підкреслила, що в новоствореній Раді і підкомітет з питань ґендерної рівності та недискримінації, і МФО “Рівні можливості” мають активніше взаємодіяти, солідаризуватися, об’єднувати навколо себе депутатів з різних політичних сил і єдиним фронтом виступати за утвердження принципів демократії та прав людини.
Щодо компетенцій жінок, то серед тих, які мають шанс стати депутатками, – громадські активістки, борчині з корупцією, правниці та волонтерки, співачки (наприклад, Анастасія Приходько від “Батьківщини”) та одіозні фігури (наприклад, Неля Штепа від “Опозиційної платформи – За життя” в непрохідній частині списку). Сфери, які представляють жінки, надзвичайно різноманітні – від медичної, економічної, фінансової, енергетичної до спортивної та бізнесової.
Проте помітною відмінністю цих виборів від попередніх є те, що найбільш популярні партії вже не зловживають запрошенням зірок української естради до своїх лав, особливо до прохідної частини списку, для того, аби завоювати більше довіри виборців.
Середній вік жінок перших десяток п’яти політичних партій становить 39 років, наймолодша кандидатка – в партії “Європейська солідарність” (Яна Зінкевич, якій 23 роки), а найстарша – в партії “Батьківщина” (Юлія Тимошенко, якій 59). Важливо, що зараз до парламенту йдуть професійні та прогресивні жінки.
Такий висновок зробила Елла Ламах, голова громадської організації “Центр. Розвиток. Демократія”:
“Дуже багато жінок-самовисуваниць йдуть за мажоритаркою. Проте окремі партії, такі як партія “Свобода”, узагалі не мають жінок у своїх списках. Це виглядає дивно, адже якщо вони поважають ОУН-УПА, де жінки завжди були сестрами, партнерками й колежанками, то вони б мали подумати про це, формуючи список”.
Питання зростання кількості жінок в армії, громадському та волонтерському рухах є закономірним приводом для збільшення представництва жінок серед кандидатів у депутати, вважає соціологиня та ґендерна експертка Ганна Гриценко. Вона також очікує на якісну лобістську групу жіночих прав у парламенті, проте зауважує, що на заваді цьому стоятиме різна партійна ідеологія.
“Важко сказати щодо готовності об’єднання жінок з різних політичних сил в одну жіночу коаліцію, адже кожна з них представлятиме різну, часом полярну партійну ідеологію”, – наголосила Гриценко.
Усі експертки висловлюють сподівання, що новий парламент таки ухвалить Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція), чого не вдалося зробити попередньому скликанню.
“Парламенту необхідно повернутися до ратифікації Стамбульської конвенції. Для досягнення цієї мети доцільно консолідувати зусилля з громадянським суспільством, активніше використовувати його експертний потенціал для пошуку переконливих аргументів щодо переваг від ратифікації Стамбульської конвенції для суспільства; переконливих доказів значущості ролі забезпечення ґендерної рівності в подоланні упередженості, дискримінації та насильства за ознакою статі”, – заявила Людмила Чернявська.
Політична участь жінок – питання, яке залишиться в спадок новому складу парламенту. Адже те, що самі ґендерні квоти не змогли внести до виборчого законодавства й Виборчого кодексу, залишається неприйнятим.
Експертки вказують також на необхідність економічної рівності, зокрема ліквідацію нерівності в оплаті праці.
Лариса Кобелянська також нагадала, що, попри можливу “жіночу коаліцію” в парламенті, найактивніше лобіюватимуть інтереси жінок громадські організації:
“Партії перейматимуться переважно іншими проблемами. А жінок-мажоритарниць навряд чи буде багато, та й чи будуть вони “лобістками” інтересів жінок – це ще питання. Тому знову шукатимемо механізми співпраці з парламентом, налагоджуватимемо зв‘язки і будемо впливати на парламентарок і парламентарів”.
Аналіз підготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в межах Transition Promotion Program. Погляди, викладені в цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційної позиції МЗС Чеської Республіки.
