Земля. Як ошукали українських селян…
У 85-му вони отримали від держави земельні ділянки. У травні 2016-му держава їх відібрала. Конфлікт мешканців с. Рясне-Руське, що на Львівщині, з містом Львовом можна так просто описати двома реченнями, між якими вся їхня знівечена молодість, нелюдська праця і стареча наївність. Ця історія про те, як до Львова зайшов потужний голландський інвестор, чиї інтереси миттю стали важити місцевій владі більше, ніж майнові права трьох сотень пенсіонерів.
Село Рясне-Руське межує зі Львовом. За радянських часів у селі працював колгосп “Нове життя”. Для старших мешканців Рясне-Руського спогади про нього – мозоль на пам’яті. Заради зарахованих трудоднів, люди нехтували і здоров’ям, і приватним життям. Однак уже у вісімдесятих у селян з’явилася ціль. Мета, заради якої приходили до роботи в полі навіть з маленькими дітьми, працювати не розгинаючи спини. Адміністрація колгоспу заявила: незабаром “Нове життя” розформується, а державні землі роздадуть людям.
Про те, як кожна родина у селі отримала власну землю, нам розповіла мешканка села Рясне-Руське Ірина Якимець. Вона наполягла – гордість своєї родини, власне угіддя, покаже нам попри сніг і заметіль. До сакрального місця ми змушені спускатися, тримаючись за руки, аби не впасти в кучугури. Ірина Якимець – не тільки свідок, а й учасниця роздержавлення колгоспних угідь. Процесу, коли зрошена селянським потом земля перейшла до рук тих, хто її засівав і орав століттями.
“Цю землю я сама особисто ділила людям, коли працювала бригадиром в колгоспі . То було у 1985-ому році. Тоді колгосп склав список працівників і ми ділили між ними 24 гектари. Городи тут садили, картоплю, буряк, моркву. Люди з того виживали”, – розповідає Ірина Михайлівна. Тепер на місці її городу – чагарники. Замість її пшениці та картоплі на цій землі незабаром обіцяють звести економічне диво з Нідерландів – індустріальний парк.
Індустріальний парк – незвичне для українців словосполучення. Це не парк з деревами чи фонтанами – а надсучасна промислова зона, майданчик, на якому розташовані виробничі потужності підприємств.
“У ньому буде місце для інвесторів зі всього світу і для українських компаній, і для транснаціональних корпорацій, і для невеличких підприємств”, – пообіцяв Рамон Вос у промо-ролику майбутнього парку.
Рамон Вос – керівник голландської компанії з чеською пропискою “CTP”. Згідно з бізнес-планом, інвестор планує вкласти у будівництво майже 50 мільйонів євро і розмістити на 100 тисячах квадратних метрів близько 30-ти компаній. Для Львова це означає понад 3 тисячі нових робочих місць. Подібні “парки” працюють у Чехії, Словаччині та Румунії. Бізнесмени, які зосередили свої виробничі потужності в цих країнах, планують розширити їх і на Східну Європу. Для цього їм потрібне відповідно оснащене місце з налагодженою логістикою. Таким планують зробити львівський індустріальний парк.
“На фоні відтоку інвесторів з України такий проект – це можливість показати світу, що в Україні можна і треба працювати”, – вважає львівський мер Андрій Садовий.
За його словами, це буде “перший індустріальний парк в Україні, збудований за усіма європейськими стандартами, адже в ньому працюватимуть виключно екологічно чисті виробництва”.
Єдині, хто відгукується про інвестиційного гіганта зі сльозами на очах, мешканці Рясне-Руського. Щоби мер Львова виконав обіцяне, їм треба пожертвувати найдорожчим: землею, якою користуються все життя.
“Через фінансову кризу 90-2000-х люди свої землі не приватизовували”, – розповідає сільська голова Рясне-Руського Емілія Смокоровська.
За її словами, більше трьох сотень мешканців Рясне-Руського не мають на руках документів на землю. “Вони зверталися за відповідними паперами в 2014-ому році в Держгеокадастр Львівської області, однак там отримали відмову, адже вважається, що люди самовільно захопили дані земельні ділянки”, – пояснює Смокоровська.
Офіційні інституції Львова та області у своєму рішенні солідарні: земля не належить ні селу, ні тим більше пенсіонерам, які її використовують. І це, на думку сільської голови Емілії Смокоровської, – чистої води цинізм.
“Ті земельні ділянки виділив колгосп. Більше того, ці земельні ділянки були враховані при виділенні паїв людям. Тобто якщо людина мала 25 сотих, то відповідно вона пай отримувала рівно на стільки менший”, – розповідає пані Емілія.
За логікою держави в особі офіційних інституцій, з українськими селянами можна чинити як завгодно. Коли треба – приписати землю, і не додати її в законному паї. А коли вигідно – переписати ту ж землю на місто, пошивши людей у дурні. Зараз мешканці села намагаються знайти в архівах бодай якісь згадки про розпад колгоспу і розподіл землі. Тим часом на їхніх угіддях уже “хазяйнують” бульдозери.
“Пригнали техніку. А я маю город найперший від дороги. Бульдозер приїхав, була пшениця посіяна, він на ту пшеницю наїхав. І народ збігся його затримали”, – пригадує мешканець Рясне-Руського Йосип Мокрий. Через часті візити тракторів та бульдозерів на їхні городи, в селі почали шукати вихід: як відкупитися від територіальних зазіхань Львова:
“Люди користувалися городами з 85-го року і користуються ними по сьогодні. Як їм пояснити, що на землях, призначених для ріллі, будуватиметься індустріальний парк? Ми запропонували Львову інші землі, що знаходяться за 400 метрів від людських городів. Але мер Садовий відмовився розглядати нашу пропозицію”, – каже Емілія Смокоровська.
Про “перенесення” будівництва від ріллі до промислових земель не може бути й мови, адже Львівська міська рада уже продала голландській фірмі “СТР”, а точніше, її львівському сателіту, землі в Рясне-Руському. Договір купівлі-продажу підписав львівський мер Андрій Садовий. У ньому йдеться, що земля “не є об’єктом будь-яких майнових прав або претензій третіх осіб” чи “предметом спору”. Попри те, що резонансне земельне питання неодноразово виносилося на сесії міськради, Рясне-Руської сільської та Львівської обласної рад, а також було предметом звернень до прокурора Львівської області, Державної сільськогосподарської інспекції, Головного управління Держземагентства у Львівській області та інших інстанцій. Словом, про суперечки навколо проданої землі львівські чиновники знали добре. Та чи здогадувалися про те, що купують, голландські інвестори?
Компанія “СТР” зареєстрована в Чехії. За контактним номером повідомляють, інвестор Вос в офісі майже не з’являється. Щоби розвідати про нього трохи більше, зв’язуємося з філією “СТР” у Львові – товариством з обмеженою відповідальністю “СіТіПарк Львів”. Представник компанії Тарас Тринога в офіційному листі повідомив:
“Перед прийняттям рішення щодо купівлі земельної ділянки для будівництва індустріального парку компанія CTP замовила звіт в міжнародної консалтингової компанії про правовий статус цієї ділянки. За результатами звіту правових обмежень щодо ділянки з приводу претензій третіх осіб не було виявлено”.
Однак на наше прохання вказати назву консалтингової компанії та деталі дослідження не прийшло жодної відповіді.
Тим часом скандальним будівництвом зацікавився Департамент з розслідування особливо важких справ у сфері економіки Генеральної Прокуратури України, який розпочав досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом “незаконного відчуження службовими особами Львівської міської ради земельної ділянки площею 23, 4913 га, розташованої на території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області за ціною 52 мільйони гривень, яка значно нижча від її нормативно-грошової оцінки, що складала 140 мільйонів гривень”.
Тобто в генпрокуратурі заявляють: мало того, що земля Львову не належить, її ще й продали задешево.
Мер Львова Андрій Садовий зберігає спокій, мовляв, це класика української реальності: як тільки мова заходить про землю, починаються чвари: “Знаєте, в Україні ще зі старих часів за метр завжди є конфлікт між сусідами. Тому я пропоную будь-які конфлікти вирішувати мирно, за круглим столом, даючи людям нормальну аргументацію, в разі чого компенсацію, щоби ми і індустріальний парк розвивали, і люди були забезпечені”.
Після цих слів ми надіслали інформаційний запит до львівської міської ради, аби уточнити, чи розглядають там можливість виплати селянам компенсацій. Відповідь чиновників не забарилася: жодні компенсації законом не передбачені.
Подавати до суду мешканці Рясне-Руського не наважуються. Кажуть: один в полі – не воїн. Особливо, якщо поле вже належить голландським бізнесменам. Проти потужного союзу посадовців та мільйонерів селяни почуваються безсилими. Усі надії покладають на розслідування ГПУ, яка вже встигла провести обшуки у міській раді Львова, а відтак вилучила документи, пов’язані із продажем землі.
Посилаючись на таємницю слідства, у Генеральній прокуратурі не розголошують результатів експертизи, вилучених під час обшуку документів. Тим часом мешканці Рясне-Руського обіцяють навесні знову засіяти свої угіддя.
Фото gor.dkz.ck.ua
