Пережити блекаути і зимову кризу: як громадські ініціативи дають підтримку і прихисток потерпілим від обстрілів
Зима під російським обстрілами — це не лише про холод у квартирах і темряву в під’їздах, це про суцільне виснаження, тривогу й постійну напругу, з якою живуть мільйони українців. Через російські удари по енергетичній інфраструктурі мешканці Києва та інших регіонів знову і знову залишаються без світла, тепла й базового відчуття безпеки.
У ці моменти поруч із державними службами на допомогу приходять громадські й гуманітарні організації. Саме вони часто першими з’являються на місцях обстрілів, розгортають пункти обігріву, допомагають людям зігрітися, підзарядити телефони й хоча б ненадовго відчути, що вони не самі.
У цій публікації розповідаємо про три громадські й волонтерські ініціативи, які допомагають киянам пережити морози і тривалі відключення електроенергії.
Теплопункти Українського Червоного Хреста — зменшена версія пункту незламності
За словами менеджера із координації діяльності оперативних штабів Українського Червоного Хреста Андрія Познякевича, потреба в роботі Українського Червоного Хреста лише зростає, адже обстріли не припиняються, а їхня інтенсивність збільшується. Разом із цим зростає й кількість цивільних, які потребують допомоги — не лише після прильотів, а й для подолання наслідків тривалих відключень світла та тепла.
Формат теплопунктів Українського Червоного Хреста почали планувати ще у 2023 році, усвідомлюючи, що зимовий період буде складним. Досвід масованих атак восени 2022 року показав, наскільки критично важливими є альтернативні джерела енергозабезпечення й обігріву для населення.
“Теплопункт — це така зменшена версія пункту незламності, але з нашим власним поглядом на перелік доступних елементів”, — пояснює Андрій Познякевич.
Теплопункти здебільшого мають формат мобільних пунктів обігріву. Це намети, розраховані приблизно на 30 осіб, обладнані генераторами, тепловими гарматами, мобільними меблями для сидіння та багатоканальними зарядними пристроями. У деяких регіонах, зокрема на Півночі й Сході, такі пункти додатково оснащують засобами зв’язку або підсилення сигналу.
При цьому УЧХ принципово не виділяє жодних “пріоритетних” категорій відвідувачів.
“У нас немає акценту на якусь певну вікову чи соціальну групу. Теплопункт доступний для всіх, хто потребує додаткового тепла або енергії”, — наголошує волонтер.
Теплопункти у Києві та Київській області. Фото: redcross.org.uaДе і як працюють теплопункти в Києві
У Києві та Київській області Український Червоний Хрест працює як автономно, так і спільно з ДСНС. Зокрема, волонтери долучаються до забезпечення гарячими обідами людей, які користуються пунктами обігріву, а також надають психосоціальну підтримку.
Рішення про розгортання теплопунктів ухвалюється виключно після координації з місцевою владою або ДСНС.
“Ми не можемо просто виїхати на будь-яку локацію. Це ресурс, це волонтери, це логістика. Тут важливо чітко розуміти, що саме тут і зараз наша присутність необхідна”, — пояснює Андрій Познякевич.
Загалом у Києві доступні для розгортання п’ять теплопунктів Українського Червоного Хреста, з яких наразі активно працюють два — на вулиці Героїв Дніпра, 63 та на вулиці Івана Федорова, 10. Окрім цього, орієнтовно 90 пунктів обігріву в місті розгорнуті силами ДСНС, і в частині з них присутні волонтери Червоного Хреста.
Теплопункти у Києві та Київській області. Фото: redcross.org.uaНайбільше люди потребують зменшення стресу
Попри те, що теплопункти асоціюються передусім із теплом і зарядкою гаджетів, за словами представника організації, головний запит людей — психологічний.
“Найбільше люди потребують зменшення стресу. Не тепла і не підзарядки — саме зменшення хвилювання за себе, за рідних, за своє житло”, — каже Андрій.
Люди не приходять у теплопункти з очікуванням вирішення глобальних проблем, як-от негайне відновлення електро- чи теплопостачання. Натомість вони шукають короткочасної підтримки й можливості трохи перепочити. Зі свого боку фахівці з психосоціальної підтримки Українського Червоного Хреста завжди намагаються уважно вислухати людину і вже тим самим надати підтримку.
“Людині важливо, щоб її вислухали, дали можливість виговоритися і відчути, що її досвід комусь важливий”, — пояснює Познякевич.
Якщо ж стан людини потребує глибшого втручання, її скеровують до професійних психологів ДСНС.
Серед найбільших труднощів у роботі теплопунктів Андрій Познякевич називає нестачу волонтерського ресурсу. Робота триває безперервно, а гуманітарне волонтерство часто залишається менш помітним, ніж допомога війську.
Водночас саме ця робота дає історії, які надихають. Одну з них він згадує особливо тепло — про хлопця-школяра, який спочатку просто приходив підзарядити телефон, а згодом став своєрідним “промоутером” волонтерства.
Для цієї родини наявність теплопункту стала аргументом повернутися додому, а для дитини — відчуттям стабільності в нестабільному світі.
“Такі історії показують, що навіть мінімальна допомога може мати дуже велике значення”, — підсумовує Андрій Познякевич.
“Право на захист” радить, що робити у перші хвилини після прильоту у ваш дім
Після російських обстрілів люди залишаються не лише без вікон, стін чи даху над головою. Вони часто не розуміють, що робити далі. Куди звертатися, які документи збирати, як зафіксувати завдану шкоду і чи можна взагалі розраховувати на компенсацію — ці питання виникають у перші години після прильоту, але відповіді на них є далеко не в усіх.
Саме в такі моменти правова допомога стає частиною гуманітарного реагування. Бо своєчасне роз’яснення процедур, прав і алгоритмів дій допомагає не лише захистити майно, а й зменшити стрес і повернути людині відчуття опори.
Робота юристів БФ “Право на захист” після російських обстрілів Києва. Фото: фейсбук-сторінка БФ “Право на захист”За словами координаторки програми правової допомоги БФ “Право на захист” Христини Захарової, виїзна правова допомога після кризових подій є для фонду звичною практикою ще з початку повномасштабної війни.
“Ми є гуманітарною організацією, і одна з наших функцій — це підтримка населення під час кризових ситуацій”, — пояснює вона.
З 2022 року юристи благодійного фонду працюють у локаціях, де виникає гуманітарна криза. Єдина відмінність нинішнього формату — більша візуальна помітність: намети й інформаційні столики біля пошкоджених будинків. Рішення бути “тут і зараз” пов’язане з тим, що люди після обстрілів часто перебувають у стані розгубленості й не розуміють, як змінилося їхнє правове становище.
“Розуміння того, що сталося і що з цим робити далі, дуже стабілізує ментальний і фізичний стан людини”, — наголошує Христина Захарова.
Саме тому перша юридична допомога надається безпосередньо під час кризи, щоб люди вчасно почали фіксувати шкоду, збирати докази і не втрачали час.
Робота юристів БФ “Право на захист” після російський обстрілів Києва. Фото: з фейсбук-сторінки БФ “Право на захист”Під час виїздів команда фонду фокусується одразу на кількох напрямах. Насамперед людям пояснюють, що в таких ситуаціях працює не лише гуманітарний сектор, а й держава: поліція, органи місцевого самоврядування, аварійні служби.
Юристи наголошують на необхідності взаємодіяти з правоохоронцями, подавати заяви й пояснення, поки оперативні групи фіксують пошкодження.
“Це важливо для подальшого використання цих даних як доказової бази”, — підкреслює координаторка програми.
Також людям роз’яснюють різницю між повністю зруйнованим житлом і житлом, яке формально не пошкоджене, але є непридатним для проживання через аварійні роботи, відсутність газу чи електрики. У кожному з випадків алгоритм дій і права людей різні.
Якщо є доступ до квартири, фахівці радять, які документи й речі першої необхідності варто забрати, куди можна тимчасово переселитися і на які соціальні гарантії або виплати можна розраховувати.
У випадках, коли йдеться про серйозні руйнування або шкоду здоров’ю, людям пояснюють майбутні процедури: як фіксувати пошкодження, до кого звертатися, які документи збирати під час лікування чи взаємодії з поліцією.
“Якщо не втрачати час під час кризи, громадяни мають значно більше шансів захистити свої права”,— зазначає Захарова.
Гуманітарний штаб і фіксація доказів
Окремий акцент юристи роблять на необхідності відвідати гуманітарний штаб, який розгортається після прильоту.
“Це комплексна команда з представників влади, місцевого самоврядування і гуманітарних організацій. Дуже важливо не нехтувати його відвідуванням”, — наголошує співрозмовниця.
У штабах приймають заяви про пошкодження житла, надають інформацію про тимчасове житло, шелтери й допомогу. Такі штаби зазвичай працюють одразу після усунення небезпеки і ще кілька днів — залежно від масштабу руйнувань.
Якщо потрапити до штабу не вдалося, юристи радять самостійно подбати про візуальну фіксацію шкоди.
“Обов’язково треба зробити фото і відео, з прив’язкою до місцевості, з усіх боків будинку”, — пояснює Христина Захарова.
Також важливо подати заяву про пошкоджене житло через застосунок “Дія” або в ЦНАП. Компенсаційні процедури наразі поширюються саме на житлову нерухомість.
Робота юристів БФ “Право на захист” після російський обстрілів Києва. Фото: з фейсбук-сторінки БФ “Право на захист”Про строки, терпіння і допомогу юристів
За словами представниці фонду, очікування в кілька місяців — це нормальна практика.
“В середньому робота комісії займає від пів року до року”, — зазначає вона.
У Києві з огляду на масові пошкодження комісії працюють у межах адміністративних районів і розглядають звернення по черзі. Водночас механізм відшкодування діє — виплачуються кошти за пошкоджене житло і видаються сертифікати за зруйноване.
Якщо у людей виникають складнощі з комісіями або збором доказів, вони можуть звернутися по юридичний супровід.
“Ми завжди допомагаємо громадянам пройти цю процедуру разом із юристом”, — каже Христина Захарова.
У 2025 році програмою правової допомоги фонду було охоплено понад 75 тисяч громадян, і понад 60% запитів стосувалися саме питань нерухомості та відшкодування.
Отримати допомогу юристів БФ “Право на захист” можна за телефонами: 099-507-50-90, 068-507-50-90, 093-507-50-90. Гаряча лінія працює з понеділка по п’ятницю з 8:00 до 21:00.
Прихисток, тепло і спільнота: як екопоселення допомагають пережити зиму під час війни?
В умовах війни, постійних обстрілів і перебоїв з електро- та теплопостачанням дедалі більше людей шукають не лише фізичну безпеку, а й можливість відновитися. Особливо гостро це відчувається в Києві та області, які зазнали масованих атак. У цій ситуації на допомогу приходять не лише великі гуманітарні організації, а й невеликі громадські ініціативи.
Одна з них — український осередок глобальної мережі екопоселень Global Ecovillage Network Ukraine, який відкрив свої простори для людей, що опинилися у складних життєвих обставинах.
Фото з фейсбук-сторінки Global Ecovillage Network UkraineЗа словами президента і засновника руху в Україні Глобальної Мережі Екопоселень Максима Залевського, українська мережа екопоселень є частиною великого міжнародного руху, який об’єднує альтернативні спільноти з екологічним і соціальним фокусом.
“Це світова і європейська мережа альтернативних спільнот, які прагнуть жити більш екологічно, відповідально й спільнотно”, — пояснює Зелевський.
Ідея створити український осередок виникла ще до повномасштабної війни. Максим згадує, що тривалий час займався екопросвітництвом у Києві — вів зелений лекторій, де зустрічалися екоактивісти з різних країн. Саме тоді європейські партнери звернули увагу, що Україна на мапі екопоселень лишається “білою плямою”.
“Нам прямо сказали: у вас на європейській мапі порожнє місце — Україна. І щось із цим треба робити”, — згадує він.
Так з’явилася Global Ecovillage Network Ukraine — горизонтальна мережа локальних ініціатив, переважно в сільській місцевості. А вже під час пандемії COVID-19 і особливо після початку повномасштабного вторгнення ця мережа почала виконувати ще одну важливу функцію — ставати місцем прихистку.
У 2022 році екопоселення приймали людей буквально з доріг: без житла, без плану, часто без розуміння, куди рухатися далі. Тоді ж з’явилася мапа локацій, готових приймати переселенців.
Фото з фейсбук-сторінки українського осередку глобальної мережі екопоселень Global Ecovillage Network Ukraine
Сьогодні ініціатива знову актуалізувалася — через холод, обстріли та неможливість міст повністю покрити потреби постраждалих.
“Ми не шелтери і не велика благодійна організація. Ми — екоспільноти, які просто відкрили двері”, — наголошує Максим Зелевський.
Він пояснює: мережа не може прийняти всіх охочих. Йдеться про невеликі простори, де кожна спільнота самостійно визначає умови перебування. Основні реципієнти — активісти, волонтери, жінки з дітьми, які можуть працювати дистанційно і потребують тимчасового безпечного середовища.
“Це не про “приїжджайте всі”. Наш посил — до своїх: до людей, які поділяють цінності, готові жити спільнотно і брати відповідальність”, — каже він.
Екопоселення розташовані в різних регіонах України — поблизу Києва, на Поділлі, в Карпатах, на Поліссі. Умови там прості: сільський побут, дров’яне опалення, спільна відповідальність за простір. Часто діють правила щодо здорового способу життя, обмежень на алкоголь і куріння.
“Ці місця створювалися як простори відновлення. Тому правила — це не примха, а частина ідеї”, — пояснює засновник мережі.
Водночас спільноти намагаються покращувати умови: встановлюють сонячні панелі, акумуляторні станції, облаштовують спальні місця. Все це — здебільшого силами волонтерів і за підтримки партнерів.
Особливий ефект ініціативи — не лише практичний, а й психологічний. Максим зізнається, що хвиля вдячності від людей стала несподіваною, але надзвичайно важливою.
“Людям часто навіть не потрібно їхати. Їм важливо знати, що в них є план Б, є плече підтримки”, — говорить він.
За його словами, ці повідомлення вдячності стали потужним імпульсом і для самих учасників мережі, які також переживають втому й вигорання.
Сьогодні в мережі налічується орієнтовно 55 локацій, але реально приймати людей можуть лише близько десяти — через мобілізацію, виїзд за кордон і брак ресурсів. Проте навіть така кількість, переконаний Зелевський, має значення.
Говорячи про майбутнє, Максим не обіцяє різкого масштабування, але говорить про довгу дистанцію: поступовий розвиток, роботу на своєму рівні й віру в те, що після війни ці простори можуть стати основою для відновлення сільських територій і міжнародного волонтерства.
“Ми всі зараз працюємо на низькому заряді батареї. Але робимо те, що можемо. І цього вже достатньо, щоб підтримати інших”, — підсумовує він.
Де шукати прихисток: тимчасові прихиски відкриті у Київській, Житомирській, Харківській, Хмельницькій та Івано-Франківській областях. Найбільший простір, готовий до прийому, розташований на Вінниччині.
Як долучитися?
Детальну інформацію про кожну локацію, контакти регіональних координаторів та форму для подачі заявки на проживання можна знайти на офіційному сайті GEN Ukraine.
