Справа Олега Михайлика: “одеський рай”, манікюрниця та нехтування ключовим доказом

11 січня в мюнхенській клініці п’ять годин оперували одеського громадського діяча та місцевого лідера партії “Сила людей” Олега Михайлика. Йому вилучали кулю з легені, якою його поранили 22 вересня у центрі Одеси.

Ця куля може стати ключовим доказом у розслідуванні резонансного злочину, на який свого часу особисто відреагував і Петро Порошенко та низка іноземних дипломатичних представництв.

Попри давно заплановану операцію у день її проведення в Німеччину так і не надійшов запит від Генпрокуратури України про міжнародно–правову допомогу.

Ці документи від ГПУ були потрібні для проведення незалежної міжнародної експертизи в Мюнхенському кримінальному інституті та законної процедури передачі кулі в Україну. Інакше її могли не долучити до матеріалів слідства як речовий доказ, і не визнати доказом і в суді.

“Це повний жах, сором та відвертий саботаж з їхнього боку щодо виконання своїх прямих обов’язків”, – оцінив дії українських правоохоронців сам активіст, отямившись після операції.

ПЕРЕНЕСЕНА ОПЕРАЦІЯ

Одразу після поранення вилучити кулю з легені Михайлика було вкрай небезпечно. Тож одеські лікарі, які реанімували активіста з клінічної смерті, дали йому кілька місяців на відновлення.

Майже одразу Михайлик вирішив оперуватися за кордоном, щоб унеможливити підміну кулі для вигідної слідству версії.

Раніше він розповідав, що не схильний вірити у версію слідства про причетність до замаху на нього трьох громадян Грузії, яких затримали майже одразу після злочину.

Зокрема, Михайлик вважає, що калібр вилученої з його легені кулі може не співпасти з калібром зброї, який зараз фігурує у справі як речовий доказ.

Німецький уряд пообіцяв Михайлику оплатити операцію у тамтешній клініці. Врешті її призначили на 9 січня. Оперувати мав головний лікар Мюнхенської клініки.

Проте вже в лікарні операцію довелося скасувати. Причина – відсутність міжнародно-правового запиту з України, який необхідний для дотримання законних процедур, щоб долучити кулю до матеріалів справи.

В Україні документ просто не встигли підготувати…

Михайлик стверджує, що про місце та орієнтовну дату операції ще з листопада точно знали українські правоохоронці, бо він особисто їм повідомляв цю інформацію на допитах.

“Як знав ще за два місяці сам генпрокурор Юрій Луценко, якому я назвав точне місце проведення операції на нашій особистій зустрічі в Києві в ГПУ (зустріч відбулася у листопаді – УП)”, – переконує Михайлик.

У медіа оприлюднили скани повідомлення адвоката Михайлика до головного слідчого управління Нацполіції України за 19 грудня, де він просить “вжити заходів щодо направлення запиту до ФРН про надання міжнародної правової допомоги, аби забезпечити залучення доказів до кримінального провадження”.

Однак 30 грудня Михайлик дізнається від слідчого, що запитані документи підготувати не встигли.

Натомість активісту видали спеціальний поліетиленовий пакет, запропонувавши самостійно привезти кулю в Україну.

Врешті 3 січня речник Генпрокуратури Андрій Лисенко пообіцяв, що “усі необхідні документи, які має надати Генеральна прокуратура, щоб отримати цю кулю як речовий доказ, будуть вчасно підготовлені та відправлені до Німеччини”.

Проте станом на 9 січня, коли кулю мали вилучати з легені, ці документи так і не надійшли. Тож операцію довелося переносити.

“Ця система не залишає мені самому ніякого вибору, окрім як лягати на операційний стіл, розуміючи, що вилучена куля практично втрачає весь свій сенс як найважливіший речовий доказ у слідчих діях і в суді в подальшому. Адже саме ця витягнута куля може нести в собі той потужний “законсервований” потенціал для розкриття цього резонансного злочину. Саме куля могла б вивести не тільки на виконавців мого замаху, але і на посередників, і навіть на замовників”, – написав у відчаї через перенесену операцію Михайлик.

Завдяки резонансу увечері 9 січня з’явилася інформація, що в Україні ПОЧАЛИ готувати пакет документів.

“Після того, як у пресі нам стало відомо, що Михайлик відлетів до Німеччини, ми оперативно втрутились і готуємо пакет документів. Коли вже піднялась така проблематика, сьогодні (9 січня – УП) у ГПУ і НП відбулись наради. Ми всі моменти спробуємо закрити до п’ятниці (11 січня – УП) у встановленому законодавством порядку. Документи будуть надіслані”, – прокоментував заступник начальника департаменту забезпечення діяльності голови Нацполіції Максим Ціцкерідзе.

Операцію вдалося провести 11 січня, хоча міжнародно-правового запиту від Генпрокуратури так і не надійшло.

Як пояснив Михайлик, ситуацію врятував оперативний запит Нацполіції через Інтерпол до поліції Німеччини про присутність німецьких правоохоронців на операції, яким одразу передали кулю і які тепер її у себе зберігають.

“Це називається збереження речового доказу у кримінальній справі. Тобто запит Інтерполу лише допоміг її законно передати на збереження німецькій поліції. Але запит від ГПУ нам і далі потрібен. Без нього не зможуть зробити тут міжнародну експертизу кулі, яку також готовий оплачувати німецький уряд. Тому запит ми досі чекаємо і його досі станом на 17 січня немає”, – додає він.

А вже 22 січня Михайлик повідомив, що, як йому стало відомо від місцевого німецького журналіста, ГПУ надіслало доручення німецькій поліції про повернення кулі в Україну, щоб провести експертизу самим.

Речник Генпрокуратури Андрій Лисенко у телефонному коментарі “УП” не зміг підтвердити чи спростувати цю інформацію, пославшись на те, що нею просто не володіє.

Ймовірно, доручення про повернення кулі складене на основі рішення Печерського суду від 10 січня (на другий день після резонансу з перенесення операції), яким надається тимчасовий доступ до речового доказу німецьким правоохоронцям (щоб ті зберегли у себе кулю) і, паралельно, українським слідчим Нацполіції.

Згодом Генпрокурор Юрій Луценко в коментарі до допису автора у Фейсбук пояснив відсутність запиту на міжнародну експертизу тим, що “міжнародна експертиза не дозволена українським законодавством”.

“Тому що експерт несе кримінальну відповідальність за об‘єктивність своїх висновків (…). А що з чим будуть порівнювати німецькі експерти? У них є ствол пістолета?”, – додав Луценко.

ДОПИТИ МАЛОЛІТНЬОЇ ДОЧКИ ТА МАНІКЮРНИЦІ ДРУЖИНИ

Ще у листопаді генпрокурор Юрій Луценко запросив Михайлика у Київ на особисту зустріч.

“Він рекомендував провести операцію з вилученням кулі в найближчі дні в Україні. Ніби тільки відсутність кулі їм заважає розслідувати злочин”, – розповідає УП Михайлик.

При цьому дивує тодішнє прохання від генпрокурора пришвидшити вилучення кулі та теперішнє затягування з надсиланням міжнародно-правового запиту в Німеччину.

“Тепер мені очевидно, що насправді вони не хотіли мати справжню, а не підмінену, кулю як речовий доказ, і експертиза від німців – не в їхніх інтересах”, – каже Михайлик.

Ситуація з документами – лише частина дивних вчинків з боку українських силовиків в межах слідства по замаху на Михайлика.

Наприклад, потерпілий так і не збагнув мету допиту слідчими його дочки та манікюрниці його дружини.

“Моя дружина якраз була в салоні, і в цей час прийшов слідчий карного розшуку допитувати манікюрницю. Слідчий навіть не розумів, що поруч перебуває моя дружина. Або ж подзвонили моїй доньці і почали питати, хто вона така, чи вона мене знає, і чи знає, з ким в мене був конфлікт”, – розповідає Михайлик.

Таким чином слідчі допитували частину осіб, номери яких виявили у телефоні потерпілого та його дружини. Зокрема, допитували тих, з ким Михайлик і його дружина найчастіше зідзвонювалися, особливо перед замахом.

Дані про ці дзвінки слідчі отримали завдяки відповідному судовому рішенню суду. При тому в суді фактично “злили” в мережу контакти з телефону Михайлика, опублікувавши ухвалу з сімома сотнями номерів.

За словами Михайлика, одеські слідчі за три місяці після нападу не спробували встановили приблизне місце пострілу. Відповідний слідчий експеримент провели лише на вимогу Головного слідчого управління Нацполіції після того, як в грудні справу Михайлика передали у Київ.

На думку потерпілого, встановлення місця пострілу може додатково підтвердити або спростувати версію, що стріляли саме з вилученого у одного з підозрілих револьвера, який зараз проходить у справі як речовий доказ.

Сам Михайлик схильний думати, що простріл був здійснений з дальньої відстані з гвинтівки, а не зблизька з пістолету, згідно з версією, яку розглядає слідство.

За його словами, знайомі спеціалісти по томографії оцінили траєкторію руху кулі по тілу і припустили, що це був постріл здалеку, відтак не з револьверу. Водночас, цим знімком одеські слідчі навіть не цікавилися. Його вже витребували у грудні для слідчого експерименту на вимогу ГСУ Нацполіції.

Попри не встановлене на той момент місце пострілу, в ухвалі суду станом на кінець листопада як доконаний факт вказується конкретна адреса, де приблизно перебували кілери в момент злочину (в ухвалі суду “АДРЕСА_4”).

ОБ’ЄДНАННЯ ЗЛІСНОЇ ХУЛІГАНКИ ІЗ ЗАМАХОМ НА ВБИВСТВО

Тим часом, не встановивши місця пострілу та калібру кулі, щоб підтвердити причетність арештованих громадян Грузії у замаху, одеські слідчі ще у листопаді об’єднали справу Михайлика з іншим провадженням – злісною хуліганкою за участю тих самих підозрюваних.

У червні 2018-го нібито саме ці особи на основі побутового конфлікту влаштували стрілянину в кафе “Дюк”.

У цій же підозрі вже описується замах на Михайлика з тими самими двома ОСОБАМИ.

Прокурор області Олег Жученко в коментарі УП пояснив об’єднання двох кримінальних проваджень тим, що “є підстави вважати, що вони (злочини – УП) вчинені одними і тими самими особами”.

Крім того, за версією слідства, у двох випадках був застосований той самий револьвер, що і при замаху на Михайлика.

“Це досить специфічна зброя – револьвер з певними ознаками специфіки”, – уточнив Жученко.

Отож, якщо кулі, вилучені у справі стрілянини біля кафе і замаху на Михайлика, будуть ідентичні, це допоможе довести слідству, що два злочини вчинили одні й ті самі особи.

Що цікаво, кулі, якими підозрювані поранили трьох осіб у червні біля кафе “Дюк”, за словами прокурора, “вилучені нещодавно” (розмова з прокурором відбулася 17 грудня). І лише “нещодавно” їх відправили на експертизу.

Виглядає на те, що реальним слідством щодо попередніх злочинів, вчинених громадянами Грузії, почали займатися вже після затримання у справі Михайлика.

На думку потерпілого, це доволі зручна тактика слідства – повісити на одних і тих самих осіб кілька злочинів.

“Затримані у моїй справі виглядають дуже зручними, бо в них є кримінальне минуле, їх жаліти ніхто не буде, вони не громадяни України, і вони в цей час (в момент пострілу в Михайлика – УП) були неподалік”, – раніше в інтерв’ю УП зазначав Михайлик,

На його думку, це дуже нагадує ситуацію зі слідством у справі Катерини Гандзюк, коли вбивство хотіли “повісити” на раніше судимого за крадіжки херсонця Миколу Новікова, проти якого паралельно було порушено ще два кримінальних провадження за дрібні злочини.

Зрештою, Михайлик не виключає, що грузини дійсно можуть бути виконавцями замаху на нього. Але їхнє ув’язнення його не заспокоює. Тим паче, що підозрюваного в організації замаху через інвалідність відпустили під домашній арешт.

“На мій погляд, вся увага слідства сконцентрована лише на можливих виконавцях. Попри такий резонанс з замахом на мене, досі ми не чули жодних заяв щодо посередників та замовників цього злочину”, – пояснив небезпеку для себе Михайлик.

Як відомо, наразі троє арештованих громадян Грузії не визнають своєї причетності до замаху. Тож і на замовників вказати не можуть.

Проводячи аналогії зі справою Гандзюк, згадуються пояснення силовиків, чому так важко знайти замовника вбивства активістки – бо організатор групи виконавців Сергій Торбін мовчить і не визнає своєї вини.

ДЕ ШУКАТИ ЗАМОВНИКА?

Одеський прокурор Олег Жученко каже, що насправді усі злочини щодо нападів на одеських активістів “розкриті”, бо встановлені виконавці нападів.

“Нами встановлені як виконавці, так і подекуди організатори злочинів. Звичайно, нашою метою є також встановлення замовників. Але світова практика говорить про те, що ці злочини є в умовах неочевидності”, – говорить він про серію замахів на громадських активістів.

“А в інших країнах замовників теж встановлюють швидко?”, – апелював у свою чергу у коментарі УП голова ГУ Нацполіції в Одеській області Дмитро Головін.

Наразі по жодному з нападів на одеських активістів замовника не встановлено.

У грудні справу Михайлика, а також справи замахів на лідера одеського “Автомайдану” Віталія Устименка, голову місцевого “Народного руху України” Михайла Кузаконя та журналіста Григорія Козьми передали у Київ – у головне слідче управління Нацполіції.

Загалом з літа 2017 року в Одесі відбулося півтора десятка нападів на осіб, які займаються громадською, правозахисною та журналістською діяльністю.

Семеро з жертв нападів, у тому числі й Михайлик, постійно вказують, що їх об’єднує критика та боротьба проти місцевої влади на чолі з Геннадієм Трухановим.

Вони відкрито звинувачують мера у сприянні корупційним схемам, розкраданні бюджетних коштів і комунальної землі. Також вони критикують місцеві правоохоронні органи за бездіяльність та покривання корупційних схем.

“Нагадаю, що напад на мене трапився через два дні після спільної прес–конференції лідерів місцевих осередків політичних партій, де ми заявили про початок кампанії з відставки начальника ГУНП в Одеській області Дмитра Головіна та обласного прокурора Олега Жученка”, – уточнює Михайлик.

Паралельно Михайлик схильний вірити у версію замаху через його боротьбу з незаконними забудовами в місті.

Зокрема, він кілька років допомагав обманутим інвесторам недобудованого житлового комплексу “Золотий берег”, землю під який свого часу виділила міська рада. А згодом цей же “недобуд” мерія передала іншому забудовнику з негативною репутацією.

З діяльністю захисту інвесторів Михайлик пов’язує і перший напад на себе в грудні 2013 року.

Постійні заяви активістів про можливу причетність до нападів на них людей з оточення Труханова поки не дали результату.

“Якщо орієнтуватися на європейську практику, то мало однієї заяви потерпілих, щоб притягати когось до відповідальності. Якщо в них є докази і факти, що ця конкретна людина їм погрожувала, – це одне. А нам просто вказують, що от ми підозрюємо місцеву владу. Крім того, місцевий мер нами неодноразово допитувався”, – відповів Жученко.

Проте активісти наполягають на своєму – слідчі просто не хочуть шукати ці докази, хоча “вони на поверхні”.

“10 грудня раптом був заарештований організатор нападу на мене – Віталій Палютін. Хто такий Палютін? Ось фото, от ця людина на фото з Геннадієм Трухановим”, – заявила активістка Аліна Радченко з роздруківкою фото в руках на виїзному засіданні парламентської тимчасової слідчої комісії щодо нападів на активістів в Одесі 17 грудня.

“В свою чергу Палютін є другом і не тільки іншого персонажа — Босенка Володі, колишнього начальника міліції м. Одеси. За дивним співпадінням, він є начальником служби безпеки В. І. Галантерніка”, – додає Сергій Стерненко, одеський активіст, який також пережив три напади.

Як відомо, Володимира Галантерника називають “сірим кардиналом” Одеси, якому, за словами активістів, міська влада надає більшість земельних ділянок під забудову.

На Аліну Радченко напали у вересні 2017 року, щойно вона почала активно виступати проти дозволу одеської влади забудовувати багатоповерхівками землі стратегічного значення – військового аеродрому.

Справу нападу тоді кваліфікували як грабіж – хоча в неї нічого не вкрали, а нападник, втікаючи, додав: “Она этого заслужила”.

І лише за рік і два місяці після нападу, коли стало відомо про візит в Одесу парламентської тимчасової слідчої комісії, справу перекваліфікували на перешкоджання роботі журналіста. Паралельно 10 грудня арештували підозрюваного в організації нападу. Хоча Радченко переконує, що на допит Палютіна викликали ще в липні.

Безпосередніх виконавців нападу було відпущено під домашній арешт.

Про затримання підозрюваних і арешт потерпіла дізналася постфактум.

“Вони мали мені повідомити як потерпілій, бо в суді, де обирали запобіжний захід, я мала дати свідчення, чи впізнаю нападників. Коли я подзвонила слідчому з питанням, чому мені не повідомили про затримання і арешт підозрюваних, він сказав, що не має часу зі мною розмовляти, і поклав слухавку”, – каже УП Радченко.

“ОДЕСЬКИЙ РАЙ”

“У вас в Одесі боротьба фінансових груп за будівництво. У вас це підігрівається фінансовими групами: одні хочуть забудовувати, другі і треті”, – висловив своє бачення щодо природи нападів на активістів народний депутат від БПП Валерій Карпунцов після засідання ТСК в Одесі.

Ці слова обурили активістів, які сприйняли це за натяк, що вони відстоюють інтереси однієї з груп забудовників.

“Цей меседж про війну забудовників вони спеціально вкидують“, – каже Радченко.

“Єдине, за що вони можуть зачепитися, це показати, що ми працюємо на якусь фінансову групу. Під час закритої частини ТСК мене запитували, чи я знайомий з Ківаном (Андан Ківан – один з одеських забудовників, в якого конфлікт з Трухановим – УП). Я відповів, що знайомий з його “тітушками”, які мені розбили голову в 2015–му, коли ми боролися проти забудови історичного центру цим забудовником”, – каже УП Віталій Устименко, на якого напали з ножем серед білого дня в Одесі у червні 2018 року.

Схоже, тактику зробити активістів винними в нападах на себе обрали і в Києві.

У грудні генпрокурор Юрій Луценко заявив, що на активістів нападають за принципом “бумеранга” – коли насилля породжує ще більше насилля.

“Проаналізувавши декілька десятків випадків, працівники ГПУ дійшли до висновку, що основною причиною цього насилля є непередбачене законом застосування насилля різних людей – у тому числі активістів – до різних ситуацій”, – сказав Луценко. 

“Мені важко коментувати таку цинічну дурню. Особливо враховуючи, що активістам доводиться вдаватися до активних дій саме через змову правоохоронних органів з криміналом”, – відповів на це Устименко.

Однак окремі представники правлячої партії переконані, що не все в Одесі так трагічно.

“Порівняно з Херсоном, у вас тут рай. Порівняно з Херсоном, тут немає такого, а там – кримінал, 15 доказаних епізодів убивства… там десятками закопані, десятками”, – так резюмував член ТСК Карпунцов ситуацію в Одесі з нападами на активістів.

Мар’яна П’єцух, у співпраці з Центром інформації про права людини, спеціально для УП