Праця для переселенця: мрія чи реальність?

Дата: 30 Грудня 2015 Автор: Олександр Ярощук
A+ A- Підписатися

Пошук роботи залишається ще одним незламним бар’єром у процесі адаптації вимушених переселенців з інвалідністю, розповідають люди, які покинули зону АТО.

“У нас с трудоустройством проблемы огромные, хотя мы согласны работать”, – каже Ірина, переселенка з Луганська. Вона з сином та чоловіком з червня 2014 року проживає в одеському санаторії “Куяльник”. За майже півтора роки, відколи Ірина опинилася на Одещині, вона, через різні причини, не змогла знайти роботу. Ситуація Ірини непоодинока. У “Куяльнику” більшість переселенців безробітні. Причин цьому декілька, але дві головні з них в тому, що вони є переселенцями та мають статус інвалідності.

На проблемі зайнятості внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю  наголошує керівниця громадської організації “Асоціація молодих інвалідів Східного Донбасу-Схід” Тетяна Баранцова. За її словами, на сьогодні не розроблено жодного механізму допомоги вимушеним переселенцям, тому якщо раніше у 2013 році на території Луганської і Донецької областей було працевлаштовано багато людей з інвалідністю 1-ї групи, то сьогодні ситуація абсолютно інша. Проблема також у тому, каже Тетяна Баранцова, що роботодавці не хочуть брати на роботу переселенців з інвалідністю: “Когда они оказались ВПО их никто не берет на работу”.

Одначе Сергій Марущенко, начальник Управління організації соціального захисту постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій Міністерства соціальної політики відзначає, що міністерство працює над вирішенням проблем працевлаштування переселенців. За його словами, міністерство розробляє декілька напрямків, зокрема: розвиток регіонів із залученням трудового потенціалу внутрішньо переміщених осіб, удосконалення правової бази для підвищення мобільності і зайнятості ВПО, професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації переселенців, а також через залучення волонтерських і громадських організацій до співпраці з органами влади.

Поки що це лише в планах міністерства, але пан Марушенко наголошує, що переселенці можуть скористатися наявними послугами державної служби зайнятості, наприклад звернутися за безоплатними соціальними послугами щодо пошуку роботи, отримання інформації про вакансії, можливості та умови працевлаштування. “Внутрішньо переміщені особи також мають право на статус зареєстрованого безробітного з отриманням допомоги по безробіттю”, – пояснює Сергій Марущенко.

Ще одна можливість для переселенця, каже представник Мінсоцполітики, це пошук роботи через Інтернет-портал “Труд” trud.gov.ua та через телефонний сервіс “Пошук роботи” служби зайнятості, який працює за стаціонарним номером 0-800-50-50-60 та за мобільним номером 730.

Натомість переселенець з Алчевська Сергій Зуєв відзначає, що в державі не створені можливості для працевлаштування переселенців з інвалідністю. Він наголошує, що підхід до працевлаштування вимушених переселенців з інвалідністю повинен бути індивідуальним, аби можливість працевлаштуватися була забезпечена для кожної особи.

Віталій Кравченко, переселенець з інвалідністю та розробник соціального таксі в Одесі, наголошує на відсутності програм соціальної адаптації для переселенців з інвалідністю, де б останні вивчали спеціальності, які є економічно вигідні державі. Тобто не просто вивчити людейце можливо, а щоб людина вивчилася, отримала спеціальність і вже не зверталася до держави за допомогою. Ця програма потрібна для всіх людей з інвалідністю, тим більше що у держави, напевно, є замовлення, які могли б виконувати люди з інвалідністю, – пояснює Віталій Кравченко.

Натомість за словами в.о. Голови Державної служби зайнятості Наталії Зінкевич, служба зайнятості активно надає професійне навчання людям з інвалідністю з метою їх подальшого працевлаштування під замовлення роботодавців. Таким чином, за даними Центрального апарату Державної служби зайнятості, завдяки програмі професійного навчання у 2015 році роботу отримали 3,4 тис осіб з інвалідністю. Загалом за січень — жовтень 2015 р працевлаштовано 10,4 тис осіб з інвалідністю.

Пані Ірина з Луганська відзначає, що вона разом з іншими переселенцями, які проживають у “Куяльнику”, пропонувала різні варіанти їхнього працевлаштування: Мы предлагали, озвучивали это. Мы могли бы что-то рукоделить: салфетки, вышивку. Мы согласны работать”.

Наталія Зінкевич стверджує, що у роботодавців досить часто відсутня мотивація для працевлаштування переселенців з інвалідністю, тому служба зайнятості проводить з роботодавцями інформаційно-роз’яснювальну роботу, індивідуальні та групові консультації, семінари з питань працевлаштування, адаптації та створення робочих місць для людей з інвалідністю.

Окрім цього, за словами пані Зінкевич, у всіх центрах зайнятості створено можливості для працевлаштування людей з інвалідністю, в тому числі і вимушених переселенців. Вони можуть скористатися спеціальним інформаційними куточками, які містять правові документи, інформацію щодо соціального захисту та реабілітації, можливостей працевлаштування і навчання. У кожному центрі зайнятості визначено фахівця для обслуговування людей з інвалідністю.

У Київському міському центрі зайнятості наголошують, що проблеми у працевлаштуванні вимушених переселенців з інвалідністю зводяться до декількох причин. Передусім 90% людей з I та II групою інвалідності мають задокументовані у довідках МСЕК (медико-соціальна експертна комісія) обмеження, які пов’язані з виконанням фізичної праці, а вакансії, які пропонують роботодавці, не відповідають вимогам цих довідок. Внаслідок чого вимушені переселенці не можуть бути працевлаштовані на такі вакансії. Також причиною незайнятості переселенців є невідповідність вакантних місць професійно-кваліфікаційному рівню людей з інвалідністю. Третьою причиною є низька оплата праці на таких вакансія, що не є стимулюючим фактором для працевлаштування.

За словами начальника відділу інформаційної роботи Київського міського центру зайнятості Олександра Ганієва, одним з рішень у сфері працевлаштування переселенців з інвалідністю є компенсація витрат на оплату праці ВПО роботодавцям. Така компенсація здійснюється протягом 6 місяців від дня працевлаштування шляхом укладення трудового договору, при умові, що такий договір буде укладено на не менш ніж один рік.

Експерти та переселенці, водночас, наголошують, що ці кроки не вирішать суттєво проблеми працевлаштування ВПО з інвалідністю. Механізмом, який би мав вирішити це питання, є спеціальна державна програма для вимушених переселенців. Наразі така програма вже розроблена, кажуть в Мінсоцполітики, але ще не затверджена. Ця Комплексна  державна програма інтеграції, соціальної адаптації та захисту і реінтеграції внутрішньо переміщених осіб на 2015-2016 роки містить, зокрема, зобов’язання про дотримання прав громадян на працю, стверджує Сергій Марущенко.

Олександр Ярощук, спеціально для Центру інформації про права людини

Матеріал створено в рамках проекту:  “Досягнення рівності: спільний підхід для покращення стану  рівності та недискримінації” за підтримки Європейського Cоюзу та Міжнародного фонду “Відродження”.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: