Поява приватних виконавців: привід для оптимізму чи побоювань?
На початку червня Верховна Рада України ухвалила закон “Про органи і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів”. Його підтримали 239 народних депутатів. Закон запроваджує в Україні змішану систему виконання судових та інших рішень. Зокрема, з’являється інститут приватних виконавців.
Це будуть самозайняті особи, що відповідатимуть прописаним у законі вимогам, витримають усі необхідні атестаційні тести, отримають ліцензію, після чого виконуватимуть судові рішення у сфері бізнесу. У роботі вони керуватимуться тим самим процедурним законом, що й державні виконавці. Якихось інших повноважень чи додаткових механізмів не матимуть. Сімейні ж спори і судові рішення, пов’язані з державними справами, і надалі виконуватимуть державні виконавці.
Це нововведення покликане зменшити корупцію в цій сфері і поліпшити показники виконаних судових рішень. Станом на сьогодні, за словами міністра юстиції України Павла Петренка, в Україні виконується лише 20% судових рішень. Деякі експерти вважають і цю цифру значно завищеною.
Потреба у демонополізації сфери виконання судових рішень і запровадження змішаної системи назріла вже давно, кажуть експерти. І ось Україна вже на фінішній прямій. Другого липня президент Петро Порошенко підписав закони України “Про виконавче провадження” та “Про органи і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів”.
Така змішана система — коли одночасно працюють і державні виконавці, і приватні — не є українським ноу-хау. Вона досить успішно діє у багатьох країнах світу. З прикладів, близьких до нас, — Грузія, Польща, країни Балтії тощо. Попри те що про необхідність такого інституту йшлося вже кілька років, новина про його запровадження викликала різну реакцію в суспільстві: у професійних юридичних колах — переважно оптимістичну, в громадськості — досить неоднозначну. Громадяни вбачають у новому законі легалізацію колекторів і рейдерів, про що вже висловлено чимало думок, зокрема і в соціальних мережах.
Що означає поява приватних виконавців для судової системи України? Які переваги й ризики такого інституту в нинішньому українському контексті? Чи справді в громадян є підстави для побоювань?
Переваги
“У чому перевага приватних виконавців? У тому, що сам виконавець буде зацікавлений належно виконати рішення суду й отримати певну винагороду, встановлену законом, а також додаткову оплату послуг, яку окремо можна буде прописати в договорі з кредитором. Отже, основні переваги — це ефективність і можливість оперативніше виконати судове рішення. — пояснює експерт Центру політико-правових реформ, доктор юридичних наук Борис МАЛИШЕВ. —Європейський суд з прав людини вказує на те, що величезна кількість судових рішень в Україні не виконується, а відтак правосуддя не досягає своєї мети. Сторона, що виграла спір про стягнення коштів, отримує на руки судове рішення, приходить до державного виконавця, і там це рішення лягає в шухляду на кілька років, а то й узагалі може бути не виконане. І, звичайно, в таких умовах з’являється корупційний чинник. Щоб цій людині надали передбачені законом послуги, їй доводиться додатково — корупційно — стимулювати судового виконавця взятися за роботу. Система побудована так, що людина змушена вступати в неправові відносини з державним виконавцем. Це ганебне явище. Тому приватні виконавці покликані виправити ситуацію. Людина матиме вибір — піти до державного виконавця чи до приватного. З’являється альтернатива“.
Малишев наголошує, що є окрема категорія спорів — найбільш чутливих, рішення стосовно яких можуть виконувати виключно державні виконавці. Це, зокрема, стягнення коштів з державних підприємств і державних органів, комунальних підприємств. Це — виселення або вселення осіб, спори, пов’язані з вихованням дітей тощо.
За умови ефективного функціонування інституту приватних виконавців, кажуть експерти, у цій сфері можна буде домогтися низки позитивних змін. Зокрема, зменшення навантаження на державних виконавців підвищить ефективність виконавчого провадження. Добре мотивовані фінансово приватні виконавці оперативніше вчинятимуть виконавчі дії, а отже значно скоротять строки виконавчого провадження, завдяки чому відсоток виконаних рішень зросте.
Серед очікуваних результатів — і зменшення корупційної складової. По-перше, приватний виконавець не матиме мотивації занижувати вартість реалізації заарештованого майна. По-друге, він навряд чи ризикуватиме ліцензією, репутацією та добрим заробітком, вимагаючи за свої послуги хабар. Так само має зменшитися кількість випадків вимагання хабара за прискорення виконання рішення й державними виконавцями, адже людина завжди зможе звернутися до приватних виконавців, якщо державні не виконуватимуть своїх обов’язків у визначені строки чи спонукатимуть до неправових відносин.
Новий інститут заощадить і бюджетні кошти, бо приватні виконавці не потребуватимуть бюджетного фінансування. Їхня винагорода становитиме від 1 до 10% суми стягнення (і лише у випадку успішного стягнення).
“Серед переваг — однозначно те, що приватні виконавці працюватимуть за певний відсоток відповідно до закону. У них буде більше стимулів працювати на результат. І працюватидосить оперативно, — пояснює адвокат, член Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Олександр ПОКУТНИЙ. —Загальна ситуація має змінитися в кращий бік, бо в людей буде більше варіантів, буде альтернатива. Державні виконавці нині часто не поспішають виконувати судове рішення і в піврічний строк просто не вкладаються… Те, що держава руйнує монополію у сфері виконання судових рішень, — це позитивний момент. Єдине — на початку роботи приватних виконавців можуть бути певні труднощі, але всі вони, думаю, згодом будуть урегульовані”.
Ризики
Експерти кажуть: новий інститут не запрацює одразу ідеально — будуть певні моменти, які потребуватимуть доопрацювання окремих норм закону. Можуть мати місце й зловживання та порушення закону певним відсотком приватних виконавців, які в результаті будуть відсіяні. Триватиме й перехідний період, який має виявити всі недоліки на практиці.
“Будь-яку найкращу ідею можна скомпрометувати, якщо реалізовувати її на неналежному рівні, коли, наприклад, виконавці ставлять собі за мету не поліпшення ситуації, а особисту вигоду. Тут є певні ризики. Однак той не помиляється, хто нічого не робить. І тому те, що держава пішла на такий крок і передає певні державні послуги приватним структурам, мені здається позитивом, — пояснює доктор юридичних наук, професор кафедри фінансового права юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка, почесний президент юридичної компанії Jurimex Данило ГЕТМАНЦЕВ. — Говорити, що ці нововведення з першого дня будуть ефективними — не зовсім коректно. Звичайно, буде період адаптації, період помилок.
Тому, з одного боку, потрібен певний кредит довіри від суспільства і готовність суспільства до того, що буде кількарічний перехідний період, будуть помилки, будуть певні зловживання з боку приватних виконавців, певні моменти, які не повною мірою відповідатимуть законодавству. Тобто суспільство не має чекати, що новий інститут з перших днів покаже свою ефективність. З іншого — держава повинна зробити все можливе, щоб проконтролювати впровадження цього інституту та підкоригувати певні норми, які не діятимуть на практиці, будуть викривлені або породжуватимуть наслідки, яких не має бути. Тобто зазначений закон після його впровадження ще потребуватиме змін і вдосконалення — з урахуванням застосування певних норм на практиці“.
Данило Гетманцев наголошує, щоприватна виконавча служба повинна діяти ефективно і законно.
“Зверніть увагу на кількість виконавчих документів, які не виконані взагалі, — майже 90%. У нас є криза виконання судових рішень. А що це таке? Це криза законності в державі, що породжує правовий нігілізм, який і так процвітає. У нас немає поваги до закону, до рішення суду, і все це через те, що державна виконавча служба не виконує покладених на неї завдань. Приватні виконавці будуть більше зацікавлені у виконанні судових рішень, комерційно зацікавлені, хоча й тут є ризик перевищення ними своїх повноважень. Але на цей випадок є стаття Кримінального кодексу, є держава, яка повинна контролювати дії виконавців. І ще один нюанс. Ніхто чомусь не каже про те, що й державні виконавці можуть перевищувати і часом перевищують свої повноваження”, — пояснює правник.
“Звичайно, на початку можливий певний перекіс. Охочих стати приватними виконавцями в Києві буде забагато, а в якихось районних центрах — замало, і в людей там певний час не буде альтернативи — лише державні виконавці. Має минути час, поки в цій області, в цьому райцентрі з’являться і приватні виконавці судових рішень”, — озвучує ризики і Борис Малишев.
Попри те що в теорії все звучить досить переконливо, українські реалії можуть внести свої корективи в ефективне функціонування інституту приватних виконавців судових рішень, вважають експерти. А дехто з них упевнений, що Україна наразі взагалі не готова до таких нововведень. Зарано.
“На мою думку, якихось переваг сьогодні цей закон, на жаль, не надає, бо, по суті, не надає додаткових інструментів для виконавців судових рішень. Водночас є дуже багато можливостей уникнути виконання рішення суду, особливо юридичним особам у сфері бізнесу. Можна збанкрутувати компанію, можна просто перевести її з усіма активами на іншу юридичну особу — і вже не буде чого стягувати з компанії-боржника. І виконавець судових рішень — приватний чи державний — вже не зможе виконати рішення суду. Бо просто не матиме таких можливостей. Отже, питання полягає в тому, що спочатку потрібно все-таки удосконалювати інститут цивільно-правового зобов’язання тощо, — вважає юрист, керуючий партнер юридичної компанії “Лігал Асістанс Групп” Дмитро ЙОВДІЙ. —Крім того, є ризик появи на ринку недобросовісних приватних виконавців, які, по суті, діятимуть як колектори. В нашій країні це цілком може стати узаконенням рекету. Така форма вибивання боргів, що досі існувала незаконно, може легалізуватися. На мою думку, ми не готові до того, щоб працювали приватні виконавці. Спершу треба врегулювати законодавчу, судову системи й інші, і вже тоді запроваджувати інститут приватних виконавців. Я схильний вважати, що приватні виконавці навряд чи поліпшать показники виконання судових рішень. І не думаю, що корупційна складова зникне. Ідея передчасна для нас. Вона потрібна глобально, тенденція позитивна, але на сьогодні — це крок, який по суті нічого не змінить”.
Дехто з експертів також вважає, що саме лише запровадження інституту приватних виконавців докорінно не змінить ситуації з низьким показником виконаних судових рішень. Поліпшить — безперечно, але для глобальних змін потрібно “копати глибше”. Залишиться величезна кількість невиконаних судових рішень, що перебуватимуть у компетенції державних виконавців. І не лише через їхню бездіяльність.
Голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи Євген ЗАХАРОВ, коментує: “Тут треба дивитися, чому такий низький відсоток виконаних рішень. Почасти це може бути тому, що парламент не хоче скасовувати норми, якими надаються всілякі пільги для різних категорій людей. Для дітей війни, наприклад. У законі пільги є, людина йде до суду, суд, спираючись на чинний закон, виносить рішення про виплату коштів, які передбачено законом.
Але є й рішення Конституційного суду (а відтак і практика), згідно з яким усі ці питання вирішуються в межах можливостей чинного бюджету. Тобто якщо кошти є — платять, немає — не платять. От і виходить, що всі подібні судові рішення не виконуються. Замість скасувати ті соціальні гарантії, які держава не в змозі виконати, вона їх залишає. І це спричиняє велику кількість судових рішень.
Тобто ці судові рішення не виконуються не тому, що хтось поганий. Просто в бюджеті немає на це коштів. Так само не виконуються судові рішення щодо, скажімо, виплати боргів по заробітній платі на держпідприємствах. Через це Європейський суд з прав людини ухвалює рішеннях про порушення в Україні права на справедливий суд. І їх дуже багато: 95% усіх рішень проти України. Треба глобально змінювати ситуацію”.
Побоювання
Якщо почитаємо в соцмережах відгуки громадян на впровадження інституту приватних виконавців, то побачимо — найбільше люди бояться, що це стане узаконенням колекторів і рейдерів, які отримають ліцензію і вже на законних підставах забиратимуть майно, вибиватимуть гроші, залякуватимуть тощо. Чи справді є підстави для таких побоювань? Думки експертів розходяться, але переважна більшість вважає, що побоювання не справдяться. Адже повноваження приватних виконавців прописані в законі і є тотожними повноваженням державних виконавців. Хоча певні ризики таки є — з огляду на українські реалії.
Євген Захаров каже:“Особисто я не в захваті від цієї ініціативи. Це фактично легалізація вибивання боргів, яке існує нині у вигляді примусових заходів. Тепер усе робитимуть легально. І тут, як на мене, матиме місце корупція. Думаю, що за умов ведення бізнесу в Україні, за її судової системи, яка у бізнес-сфері є доволі корупційною, — цей інститут іще більше сприятиме свавіллю щодо слабких. І тому я би поки що не запроваджував цього інституту. Ми ще не готові. Поки не реформована сама судова система, поки бізнес у нас ведеться так, як ведеться, — нецивілізовано і грубо. В такій ситуації можна очікувати, що матимемо судові рішення, спрямовані проти більш слабкого”.
Але тут скоріше йдеться про корупцію в судах. Що ж до безпосередньої діяльності приватних виконавців, то більшість експертів називає побоювання щодо неї безпідставними.
По-перше, на приватних виконавців, якщо вони перевищують свої повноваження, можна буде поскаржитися. Їхню діяльність контролюватимуть суд, Міністерство юстиції і Національна асоціація приватних виконавців України. Такий потрійний контроль має захистити інтереси боржника у виконавчому провадженні.
По-друге, стати приватним виконавцем може далеко не кожен. Тобто побоювання, що в професію підуть кримінальні елементи, професійні колектори, колишні правоохоронці, що відзначилися неправовими діями, — скоріше за все перебільшені, кажуть експерти.
Згідно із законом, “приватним виконавцем може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит. (…) Приватним виконавцем не може бути особа: яка не відповідає вимогам, встановленим частиною першою цієї статті; визнана судом обмеженою у цивільній дієздатності або недієздатною; яка має не зняту або не погашену в установленому законом порядку судимість; яка вчинила корупційне правопорушення або порушення, пов’язане з корупцією, — протягом трьох років з дня вчинення; якій за порушення вимог законодавства анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною чи адвокатською діяльністю або діяльністю арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), яку позбавлено права на здійснення діяльності приватного виконавця, — протягом трьох років з дня прийняття відповідного рішення; звільнена з посади судді, прокурора, працівника правоохоронного органу, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування у зв’язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності, — протягом трьох років з дня звільнення”.
“Приватні виконавці працюватимуть згідно з передбаченою законом процедурою. За якою нині працюють державні виконавці. Тобто ніяких інших процедур не передбачено. Тому, коли порівнюють приватних виконавців з рекетом, колекторством, це некоректно, це спекуляції, бо процедура стягнення виплат або примушення боржника до певних дій у приватних виконавців нічим не відрізнятиметься від того, як це роблять нині державні виконавці, — каже Борис Малишев. — Є страх і недовіра в суспільстві, це так. Але насправді маємо значно гіршу ситуацію — коли в людини на руках рішення суду і вона не може домогтися його виконання. Процедура — однакова для всіх. Тому немає підстав боятися, що це будуть якісь абсолютно нові методи роботи. Все прописано в законі. Тим більше що за приватними виконавцями буде встановлено контроль у Міністерстві юстиції, і на них можна буде подавати скарги”.
“Я вважаю, що недовіра і страх перед приватними виконавцями у суспільстві пов’язані передусім із тим, що люди бояться, що це буде узаконена система колекторів. Але зі змісту закону не випливає, що приватні виконавці наділяються якимись додатковими повноваженнями, більшими, ніж у державних виконавців. Наприклад, для того, щоб увійти до квартири для опису майна, приватний виконавець так само, як і державний, повинен мати на це дозвіл суду”, — пояснює Олександр Покутний.
“Передусім треба розуміти, що регулятор в особі Міністерства юстиції повинен здійснювати ефективний контроль за роботою приватних виконавців. А останні повинні діяти у певному законодавчому полі. Тобто потрібно визначити правила гри. Тому побоювання є тільки тому, що до цього часу цей сегмент не був відрегульований державою. Будуть десь якісь негативні моменти — треба буде регулювати, виправляти нормативні акти, — каже директор Інституту теоретико-правових досліджень у сфері юстиції та інноваційних проектів, перший заступник директора Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції Міністерства юстиції України, кандидат юридичних наук Дмитро ЖУРАВЛЬОВ. —Безперечно, потрібно пояснювати людям, що і як робитимуть приватні виконавці. Але в мене особисто таких побоювань немає. Чому? Тому що в Україні є позитивний приклад роботи приватних нотаріусів фактично з 1993 року. Сьогодні в нас 5,5 тис. приватних нотаріусів і півтори тисячі державних. Це позитивний приклад. Тому держава має частково передавати свої повноваження, але здійснювати ефективний контроль, встановлювати правила та обмеження для функціонування цієї професії. А яка там форма фінансування, економічна база — не має особливого значення: люди в межах закону виконуватимуть свою роботу і зароблятимуть на цьому кошти”.
Перспективи
Перспективи у нового інституту досить непогані, вважають експерти. Головне — створити всі умови для його ефективного функціонування і дієву систему контролю. Україні є на що спертися в запровадженні інституту приватних виконавців — у багатьох країнах світу така система діє досить успішно.
“Це непогана ідея. У принципі, вона може бути перспективною. Деякою мірою в США, в ЄС — меншою мірою, але в багатьох країнах теж є така практика, коли паралельно працюють і державна, і приватна служби виконавців судових рішень. Щоб уникнути ризиків, у даному випадку має бути чітке ліцензування. Саме це сприятиме довірі суспільства до цього нового інституту”, — каже доктор юридичних наук, професор кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка Ольга БУТКЕВИЧ.
“У Грузії в 2008 році було запроваджено інститут приватних виконавців судових рішень. Він у них дуже добре прижився, всі задоволені. Виконання судових рішень після запровадження інституту приватних виконавців збільшилося на 80%. Я думаю, що Україна теж зможе домогтися хороших результатів. Я дивлюсь на це оптимістично”, — каже Олександр Покутний.
В Україні теж є успішний досвід, який може окреслити перспективи запровадження інституту приватних виконавців, — це вже згадана раніше поява в 1993 році інституту приватних нотаріусів.
“Ми можемо з вами прослідкувати еволюцію нотаріату. Коли приватним нотаріусам спочатку було надано досить вузькі повноваження нотаріальних дій. А сьогодні вони вже можуть вести не тільки спадкові справи, а й реєструвати підприємства. Тобто держава і суспільство переконалися в тому, що приватний нотаріат це не зло, не можливість для певних маніпуляцій чи порушення законодавства. Навпаки, приватний нотаріус дотримуватиметься законодавства під загрозою позбавлення права на свою діяльність набагато більше, ніж нотаріус державний. Я думаю, що у випадку з приватними виконавцями буде так само. Безперечно, траплятимуться порушення і певні зловживання, але все це еволюційний шлях задля того, щоб отримати ефективну виконавчу службу — як державну, так і приватну“, — упевнений Данило Гетманцев.
Марія Семенченко Дзеркало тижня
