Батьку й сину Куджановим з Луганщини дали 15 років на двох: як Росія репресує членів однієї родини
У росіян є практика свавільно затримувати й незаконно засуджувати на окупованих територіях декількох членів однієї родини. Так, під їхній репресивний каток потрапили мешканці села Багачка Луганської області Ібрагім та Артем Куджанови. Це батько й син, яких незаконно затримали в різні роки: Артема – 2022 року, а Ібрагіма – 2024-го. Обох чоловіків засудили. Батька, якому присудили шість років неволі, тримають у СІЗО № 8 міста Омська, а сина з вироком у дев’ять років – у Луганському СІЗО.
Колишнього 52-річного атовця Ібрагіма, який має другу групу інвалідності через хворобу серця, обвинуватили в належності до батальйону “Айдар”. Попри недугу літнього чоловіка катували електричним струмом. 22-річного Артема ж звинуватили в “шпигунстві” через фото локації, яку окупанти знайшли в його телефоні. Чоловікові під час тортур порізали вухо та руки.
У 2024 році їх обох утримували в Луганському СІЗО, але в різних камерах. Один зі слідчих розповідав батькові про сина, а синові про батька. Ба більше, росіяни використовували Артема як свідка в справі Ібрагіма.
Про їхнє затримання, засудження та ув’язнення розповіла ZMINA їхня донька та сестра Анна Куджанова.
Артем разом з батьками проживав у селі Багачка Луганської області. 28 жовтня 2022 року до будинку Куджанових вдерлися 15 озброєних військових у балаклавах. Вони наказали родині вийти у двір, взявши із собою документи та телефони. Під час обшуку помешкання окупанти перевернули все догори дриґом.
“Селом ходили чутки, що є угруповання, які приїжджають до людей. І селяни боялися, що до них теж можуть приїхати. І тут таке… Вони не відповідали на жодні питання і нічого не пояснювали. Під час обшуку вони забрали дещо з чоловічого одягу, інструменти та старі телефони”, – пригадує Анна.
Росіяни також переглянули телефони членів родини. Знайшовши в Артема фотографію якоїсь локації, вони дуже розізлилися. Вдаривши чоловіка прикладом автомата в обличчя й плече, вони змусили його стати біля стіни з піднятими руками. Так він простояв близько 40 хвилин.
“Вони спрямували автомати на батьків. Коли тато почав заступатися за сина, один з них сказав: “Молчать, а то щас і ти ляжеш тут”. Коли мама запитала, куди везуть її дитину, їй відповіли, що до РВВС Троїцька. Мама схопила футболку та кофту, бо надворі була осінь, і разом з татом поїхала за їхньою машиною”, – розповідає Анна.
За словами батьків, росіяни приїхали на двох автівках та БТРі, на якому стояв кулемет.
Опинившись у троїцькому “відділку поліції”, батьки почали запитувати в “правоохоронців”, за що забрали Артема. Ті їм відповіли: “Ти тут ніхто, і ніхто тобі пояснювати не буде. Треба було виховувати своїх дітей!”
Сім’я тривалий час не мала жодних відомостей про Артема. Тож мати спочатку поїхала до луганського “слідчого комітету”, а потім до “прокуратури” та “омбудсмана”. Також вона написала до окупаційної поліції заяву про зникнення сина.
“Так званий представник із прав людини їй відповів: “Він же ж не військовий. Ми такими не займаємося, шукайте його самі”. Потім уже в слідчому комітеті представили слідчого, який вів справу щодо розшуку”, – каже Анна.
Різні слідчі, які розшукували брата, неодноразово приїжджали до Куджанових та опитували батьків. Окрім поліцейських, до родини щомісяця приїжджали якісь люди в цивільному або військовому одязі з Луганська. Вони ніколи не називались і не розповідали, які саме структури представляють.
“Майже одній й ті самі люди заходили як до себе додому. Вони казали: “Ви в нас на обліку, тому показуйте документи”. Вони не розповідали, де він, але одного разу один з них сказав мамі, що з ним усе нормально. Ми припускаємо, що це була “служба безпеки ЛНР”, – згадує сестра Артема.
В Артема після тортур залишилися порізи на вусі та руках
У квітні 2023 року селом ходили чутки, що нібито Артема незаконно тримають у Луганському СІЗО. Але коли батьки туди приїхали, то адміністрація установи заперечила цей факт. Згодом з родиною зв’язався колишній бранець, який їм підтвердив, що Артем дійсно перебуває в цьому СІЗО.
“Він сидів з Артемом в одній камері. Їх перевозили зі Старобільська, і на переклику він почув його ім’я. Він про нього піклувався, ділився з ним їжею, лікував від застуди”, – ледь стримуючи сльози розповідає Анна.
За словами звільненого, Куджанова катували, після чого в нього на вусі та руках залишилися шрами від порізів. Також його били, застосовували до нього електричний струм та всіляко знущались.
15 травня 2023 року МКЧХ підтвердив рідним, що Артем перебуває в російській неволі.
У липні 2024 року Куджановим зателефонували ефесбівці й повідомили, що проти Артема порушили кримінальну справу за статтею 207 КК РФ (“Свідомо неправдиве повідомлення про акт тероризму”), яку згодом мають передати до суду. Окрім цього, ефесбівці зазначили, що йому надали державного адвоката.
Окупанти звинуватили чоловіка в нібито наведенні ударів по одній з локацій, яку перед тим обстріляли ЗСУ. Пізніше вони виклали на російських ресурсах відео з Артемом, на якому він начебто зізнається в скоєному.
“Там не було видно обличчя, але я впізнала голос. Він казав, що зареєструвався на одному з телеграм-каналів, куди нібито “зливав” інформацію про розміщення російських військ. Казав, що треба було цього не робити й зараз він був би вдома, а не у в’язниці”, – підкреслює сестра.
Вперше батьки побачили сина, коли його привезли додому, щоб зробити фотографії для кримінального провадження. Куджанови ледве впізнали схудлого та блідого сина.
“Вдень, коли Артему продовжили термін тримання під вартою, мамі й тату дозволили з ним побачитись. Вони привезли йому їжу, щоб він одразу поїв”, – згадує Анна.
Після цього батьки бачилися з Артемом перед або після суду, коли йому продовжували термін тримання під вартою. Також вони постійно передавали йому продукти, одяг, ліки та засоби особистої гігієни. Усіма речами він ділився зі своїми співкамерниками.
“Коли змінився слідчий, мамі дозволили приїжджати на побачення із сином. Він став мати кращий вигляд, набрав вагу. Звісно, сказати їй нічого він не міг. Два роки він нікого не бачив, тому після таких зустрічей він почувався впевненіше”, – зазначає вона.
У Луганському СІЗО дозволяли дивитися місцевий канал, де показують суди над українцями та навіть тюремні камери
Окупанти дозволили Артему надсилати рідним листи через “Зонателеком” та “ФСВП-листи”. У листах він розповідав, що з ним усе добре. Що перебуває в камері з приблизно 14 українцями, серед яких були як цивільні, так і військові. Кількість ув’язнених постійно змінювалась, оскільки одних забирали, а на їхнє місце привозили нових.
“Вони тримають чоловіків різного віку – від молодих до літніх. Когось судять, а когось уже засудили. У них є телевізор, де показують місцевий канал “Луганськ- 24″. Інколи в новинах розповідають про українців, яких там судять. Навіть показують відео з їхніх камер. Ще фільми дивилися”, – розповідає Анна.
У Луганському СІЗО бранців годують кислими або недовареними кашами. Усіх ув’язнених щодня виводять на прогулянки й раз на тиждень до лазні. Також їм дозволяють читати книжки та малювати.
“Коли він потрапив до Луганського СІЗО, знущань більше не було”, – додає сестра.
Перед судовими засіданнями Артема возили до ізолятора тимчасового тримання в місті Старобільську Луганської області.
У 2025 році Куджанова засудили до 12 років позбавлення волі суворого режиму, але водночас суд урахував три роки незаконного тримання.
“Адвокату вдалося зменшити термін до дев’яти років. Текст вироку сказали, що дадуть лише брату, а батькам ні, бо це таємниця. У нього всього було три судових засідання”, – додає сестра.
Пізніше з рідними зв’язався звільнений з полону чоловік, який розповів, що Артем та інші цивільні, які перебували з ним в одній камері, усіляко допомагали військовим.
“Він нам сказав: “Я побачив наших цивільних. Що вони тримаються, допомагають один одному. Я там піднісся духом. Артем був за старшого, бо його затримали у 2022 році одним з перших”, – переказує Анна слова звільненого.
Інший звільнений цивільний розповідав рідним, що брат почав учити англійську.
Ібрагіма Куджанова окупанти забрали з лікарні, де він проходив лікування після інфаркту
Батько Артема Ібрагім Куджанов має другу групу інвалідності через ішемію серця та ускладнення після перенесеного інфаркту. У лютому 2024 року він проходив планове лікування в одній з лікарень на окупованій території.
6 лютого 2024 року представники ФСБ забрали батька просто з лікарні. Того ж дня вони прийшли до будинку Куджанових з постановою на обшук, підписаною прокурором. Цього разу ефесбівці назвались і показали посвідчення. Вони привезли із собою Ібрагіма, руки якого були закутими в кайданки.
“На той час уже розформували “службу безпеки ЛНР” і всі справи передали ФСБ. Мама була шокована. Її сильно трусило. Спочатку сина забрали, а тепер прийшли по чоловіка”, – з болем у голосі розповідає Анна.
Ефесбівці шукали будь-які докази причетності чоловіка до батальйону “Айдар” – документи, посвідчення учасника бойових дій (УБД), фотографії, контракт та форму. Нічого не знайшовши, вони почали оглядати тіло Ібрагіма на наявність татуювань.
“У цей час батько сидів на дивані. Його роздягнули до пояса і побачили на плечі тату міста Самарканд, а на руці – дату народження”, – розповідає донька.
Перед тим як забрати Ібрагіма, ефесбівці наказали мамі зібрати для нього речі та ліки.
Пізніше приїхали поліцейські, які склали протокол про затримання батька. Вони знову розпитували рідних про посвідчення УБД.
Через тиждень дружина Ібрагіма поїхала до Луганська, щоб з’ясувати, де утримують чоловіка. Поки вона ходила різними окупаційними інстанціями, їй зателефонував слідчий і запросив до себе. Він повідомив Куджановій, що Ібрагіма утримують у Луганському СІЗО. За словами “правоохоронця”, його підозрюють у тому, що він служив у батальйоні “Айдар”, який у РФ вважається терористичною організацією.
Тоді ж мати через слідчого передала Куджанову необхідні йому ліки.
“Вона через слідчого передавала тату ліки двічі. Потім мама випадково, коли була в Луганську, побачила тата, якого привезли до військкомату. Там йому видали папірець, що такого не знають, і повідомили, що документів про його службу не збереглося. Слідчий дозволив їм поспілкуватися. Вона була вражена його виглядом. Батько був страшний, жовтий та схудлий”, – ледь стримуючи сльози розповідає Анна.
Попри інвалідність до батька застосовували електричний струм
Через 30 днів незаконного увʼязнення Ібрагіму продовжили термін тримання під вартою ще на 60 днів. 15 травня 2024 року окупанти дозволили дружині забрати чоловіка зі слідчого ізолятора, після того як він підписав підписку про невиїзд. Бувши вдома, Куджанов розповів, що після затримання його утримували в ІТТ в Старобільську, де він пробув до 17 квітня. Там він перебував у камері з декількома людьми.
Потім його перевезли до Луганського СІЗО, умови в якому були набагато гірші. Зокрема, через недоїдання люди помирали від голоду. За його словами, до них у камеру навіть підсаджували російського солдата з кульовим пораненням у живіт, якому теж не надавалася медична допомога.
“В ІТТ Ібрагіма допитували та кілька разів катували електричним струмом. Тільки підʼєднували до струму, він одразу втрачав свідомість, і його обливали водою. І вони ж знали, що в нього проблеми із серцем. Коли його привезли до Луганського СІЗО, Артем дізнався про це. Він дуже хвилювався за здоров’я батька”, – каже Анна.
Під час одного з допитів слідчий запитав в Артема: “Ти знаєш, що твій батько сидить? Що він в “Айдарі” служив”. Син відповів, що знає про затримання тата, але заперечив, що той служив саме в цьому батальйоні. Він зазначив, що Ібрагім просто був у Збройних силах України.
“Потім цей же слідчий казав тату: “У тебе син упертий як баран. Ти йому кажеш одне, а він стоїть на своєму, і все. Що батько служив у ЗСУ”. А ще тату розповідали, що до Артема так підʼєднували струм, що аж згорів апарат. Тобто слідчий батька розповідав йому про сина, а Артему, який проходив як свідок у справі батька, розповідав про Ібрагіма”, – пояснює донька.
За словами Анни, син мав виступити свідком у справі батька, але згодом він відмовився.
Ібрагім та Артем Куджанови. Фото надане родиноюНаприкінці серпня 2024 року Ібрагіма, який весь цей час залишався під домашнім арештом, викликали на перше судове засідання до Старобільська. Там він визнав свою провину, розраховуючи на те, що йому дадуть умовний термін ув’язнення.
“Слідчий переконував тата, що в них немає доказів, тому йому світить лише умовний термін. Щоб він не хвилювався, все буде добре”, – додає Анна.
У справі з’явився свідок, який нібито був прописаний удома в Куджанових
На наступні два судових засідання, які проходили одне за одним у жовтні, Куджанови поїхали до Бєлгородської області РФ.
“16 жовтня 2024 року батька засудили до п’яти років та шести місяців загального режиму. Ми знайшли іншого адвоката й одразу ж подали апеляцію. До цього в нього був державний. Але, на жаль, вони залишили вирок чинним”, – повідомила донька.
Під час засідання прокурор увімкнув 40-хвилинне відео про батальйон “Айдар”, у якому йшлося про те, що це терористична організація, яку спонсорував український бізнесмен Ігор Коломойський.
“Суд навіть не врахував того факту, що він служив водієм у ЗСУ у 2019 році. А “Айдар” як батальйон був розформований на початку 2015 року”, – стверджує Анна.
Як потім з’ясували рідні, у справі з’явився свідок, який нібито був прописаний у них удома та бачив Ібрагіма у військовій формі. Також під час обшуку вони начебто знайшли ксерокопію якогось документа з номером УБД.
“Якось слідчий визнав, що він помилився щодо реєстрації загадкового свідка, який так і не з’явився на суді”, – наголошує вона.
Ібрагіма деякий час тримали в СІЗО № 3 міста Бєлгорода. Спочатку родина робила йому передачі, але через постійні обстріли почали перераховувати чоловікові гроші, щоб він усе необхідне купував у тюремному магазині. Ліки рідні надсилали поштою, а листувалися через “Зонателеком”.
“У листах він писав, що там умови нормальні. Їх у камері двоє – він і ще один чоловік. Але в них забирають ліки й видають їх погодинно. Попри всі ризики для хворих у них заборонено тримати препарати біля себе. Так не має бути. Мама все домагається, щоб йому дозволити тримати ліки біля себе. Ще батьку тиждень не могли знайти окуляри”, – наголошує донька.
За словами Анни, мати постійно вимагала від адміністрації пенітенціарної установи, щоб Ібрагіму в медичній частині час від часу ставили крапельниці. Росіяни довго опиралися, але врешті-решт це зробили. Жінка зазначила, що мама передавала всі медичні документи адвокату і прокурору.
“Там у лікарських висновках було вказано, що йому потрібен постійний медичний догляд. Вони повинні були це все передати до СІЗО. Звісно, це ігнорувалося. Вони не ставлять йому крапельниці. Тобто вона постійно телефонує, домагається…” – скаржиться Анна.
Пізніше батька перевезли до виправної колонії загального режиму № 8 міста Омська.
Міжнародний комітет Червоного Хреста, як і у випадку Артема, підтвердив, що Ібрагім Куджанов перебуває в російській неволі.
