Грузинський “майдан” триває: як проросійська влада порушує права людини й на що сподіваються протестувальники
Акції протесту в Грузії тривають понад місяць. Вони почалися після того, як проросійські сили провели парламентські вибори, які не визнали ні країни демократичного світу, ні власні громадяни, ні чинна президентка Грузії, і зробили різкий геополітичний розворот, відмовившись від переговорів щодо вступу до ЄС. Понад місяць уся Європа спостерігає, як держава, що здійснила низку демократичних перетворень, брутально порушує права людини та скочується в бік авторитаризму.
Поліція та спецпризначенці силою розганяють мітинги, б’ють та масово затримують не лише мирних протестувальників, а й навіть тих, хто не брав участі в акціях протесту. Так, у грудні затримали, побили й понад добу протримали в СІЗО громадянина Бельгії.
29 грудня в парламенті Грузії відбулась інавгурація Михеїла Кавелашвілі, якого обрав нелегітимний парламент. А президентка Саломе Зурабішвілі, яка не визнає цих виборів, була змушена залишити резиденцію через погрози ув’язненням з боку проросійських сил.
Журналіст Юрій Луканов поспілкувався в Грузії з потерпілими від поліцейської сваволі та правозахисниками. Про те, як нова влада Грузії порушує права людини, а також чим грузинський “майдан” нагадує українські революції і чим відрізняється, читайте в його матеріалі для ZMINA.
Колона протестувальників у Грузії. Фото: Юрій Луканов“Диктаторські закони”
Серед представників модної індустрії, які в грудні приходили протестувати під грузинський парламент, колоритним вбранням вирізнялася лише одна жінка. Вона назвалася Софією Ахракадзе, власницею модельного кастингового агентства. Говорила очікувані речі – вона за європейську інтеграцію, проти зближення з Росією. Їй не подобається рішення уряду, яке відкладає вступ країни до Європейського Союзу. Вона також виступає за чесні вибори.
Через кілька хвилин нашої розмови Софія раптом попросила показати моє посвідчення. Я показав і запитав, що її збентежило.
– Ви ставите провокаційні запитання, – відповіла вона.
– Що провокаційного в тому, щоб розповісти про те, чим ви займаєтеся, а також про те, як ви організувалися?
– Для вас це нічого. А нас посадити можуть, бо протести заборонено.
Софія Ахракадзе. Фото: Юрій ЛукановПро заборону протестів вона перебільшила. Але мала рацію в тому, що 13 грудня, після більш ніж двох тижнів протестів, грузинський парламент запровадив обмеження, які дуже нагадують рішення Верховної Ради від 16 січня 2014 року – так звані диктаторські закони. В Україні після цього відбулося загострення протистояння. У Грузії протистояння не загострилося, але йшло накатаним шляхом.
За ухваленими 13 грудня змінами до законів, учасникам громадських мітингів у Грузії заборонено приховувати обличчя, використовувати піротехніку, лазери та ліхтарі. За порушення передбачено штраф у 2 тисячі ларі (1 ларі дорівнює 14,9 гривні). Перекриття доріг протестувальниками каратиметься штрафом у 2 тисячі ларі та позбавленням водійських прав на рік.
Збільшено штраф за “псування зовнішнього вигляду міста”: графіті та протестні написи – до 1 тисячі ларі, а за повторне порушення – до 2 тисяч ларі. За демонстрації з порушеннями правил штраф зріс у 10 разів – до 5 тисяч ларі, для організаторів акцій – до 15 тисяч ларі або адміністративний арешт. Були й інші обмеження.
Почалося з православного комуніста Гаврилова
28 листопада прем’єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе оголосив про зупинення до 2028 року переговорів з Європейським Союзом щодо вступу до нього. Це притому, що в грудні 2023 року Грузія отримала статус кандидата на членство в ЄС. Таке оголошення сталося після того, як Європейський Союз не визнав жовтневі парламентські вибори в Грузії легітимними через фальсифікації й численні порушення законодавства.
Вибори також засудили Сполучені Штати Америки. Опозиційні партії не визнали результати виборів. Президентка Саломе Зурабішвілі, яка була обрана за підтримки владної партії “Грузинська мрія”, тепер стала в опозицію до провладної партії і також заявила про невизнання.
Згідно із соціологічними опитуваннями, станом на квітень 2023 року 89% громадян Грузії підтримували вступ країни до ЄС. Тож не дивно, що після оголошення про призупинення переговорів з ЄС грузини вийшли на протест. Вони вимагали проведення справедливих виборів, відновлення переговорів про вступ до ЄС, а також скасування виборів нового президента в парламенті, оскільки вважали парламент нелегітимним.
Власне, протягом кількох останніх років країну не раз охоплювали хвилі протестів. Початок їм поклала так звана ніч Гаврилова, коли 20 червня 2019 року на засіданні Міжпарламентської асамблеї православ’я, яке відбувалося в приміщенні парламенту Грузії, президент асамблеї комуніст і депутат Державної думи Сєргєй Гаврілов вирішив покермувати з крісла голови парламенту. Це викликало обурення громадян Грузії, і вони вийшли протестувати.
Тоді поліція застосувала травматичну зброю, водомети й кийки. Двом людям вибили очі. Тоді з’явилися плакати: “Окупацію видно й одним оком”, які робили наголос на тому, що Грузія рухається під вплив Росії.
У травні 2024 року Європейський суд з прав людини встановив, що під час розгону акції протесту в Тбілісі було порушено статтю Конвенції з прав людини про заборону катувань. ЄСПЛ зобов’язав Грузію протягом трьох місяців виплатити компенсації низці заявників, які зазнали тілесних ушкоджень унаслідок застосування надмірної сили.
Після того конфлікти між протестувальниками й поліцією відбувалися ще не раз.
Тож після відмови від переговорів про вступ до ЄС маси народу прийшли на проспект Шота Руставелі, вимагаючи проведення справедливих виборів і протестуючи проти відмови від ЄС. 29 листопада, о 3-й ночі, поліція силою зачистила площу від протестувальників, використовуючи водомети, сльозогінний газ і кийки.
Міністерство внутрішніх справ Грузії того ж дня оприлюднило заяву, де пояснювало силовий розгін нападами протестувальників на поліцейських.
“Маніфестація біля парламенту перевищила норми, визначені законом “Про зібрання та маніфестації”. Після численних закликів від офіцерів на місці подій та заяв МВС учасники акції влаштували фізичну розправу та словесно ображали правоохоронців. Водночас у їхній бік кидали різні предмети, внаслідок чого постраждали троє співробітників МВС. Двох з них доставлено до медичного закладу. Для деескалації ситуації поліціянти вдалися до передбачених законом заходів та застосували спецзасоби”, – йшлося в заяві.
В іншій заяві відомство додало, що внаслідок протиправних та насильницьких дій учасників мітингу постраждали 32 співробітники МВС, а також що учасники мітингу протесту “псують інфраструктуру, дорожнє покриття, камери відеоспостереження, підпалювали різні об’єкти на проспекті Руставелі, зводили барикади, псували майно муніципалітету Тбілісі та приватних осіб, кидали в поліцію скляні пляшки, каміння, залізні предмети та піротехніку”.
“Опритомнів у калюжі власної крові”: 20-річного айтівця жорстоко побила поліція
Однак, поспілкувавшись із самими затриманими та правозахисниками, можна дізнатись, що силовики затримували та жорстоко били протестувальників, які не скоїли жодних правопорушень, не чинили спротиву, а деякі навіть узагалі не брали участі в акціях.
Один з таких потерпілих – 20-річний Лазаре Маґлакелідзе, мешканець села Сагурамо, що за 29 кілометрів від Тбілісі. Він вільно розмовляє англійською. Каже, що майже не розмовляє російською. Лазаре вже три роки навчається в Італії на фахівця з IT. Розповідає, що нинішній семестр провів удома. Був спостерігачем на парламентських виборах у жовтні. Коли він побачив під час виборів численні порушення від “Грузинської мрії”, зрозумів, що будуть протести, і вирішив залишитися.
Лазаре Маґлакелідзе“2 грудня вранці ми вже йшли з проспекту Руставелі, і біля площі Республіки (Першої демократичної республіки. – Ред.) нас оточили робокопи (так обзивають поліціянтів-спецпризначенців, які займаються розгоном мітингів. – Ред.). Вони пирснули газовим спреєм мені в обличчя. Я просто ліг на землю, тому що знаю, як вони жорсткого б’ють протестувальників. Але це не допомогло. Вони зібралися навколо мене. Спершу спустошили мої кишені – гаманець, телефон і все, що там було. Рюкзак, який не могли зняти, просто зірвали з плечей. Потім мене підняли двоє поліцейських і понесли на ту малу базу, яка в них є поруч з площею Республіки. Я зовсім не опирався. Це було зафіксовано на відео”, – розповідає Лазаре.
За його словами, поліціянти переговорювалися між собою і казали його не чіпати, поки там є медіа. Його спершу несли, потім повели до бази. Базою він називає мінібуси – маршрутки, в яких перевозять людей. Лазаре каже, що їх використовують для побиттів і катувань.
Коли він опинився біля такого автобуса, той уже був заповнений затриманими, і Лазаре почали бити просто біля нього. Журналістів навколо вже не було. Власний плащ чоловіка натягнули йому на голову і били по обличчю.
Лазаре розповідає, що він непритомнів, а коли приходив до тями, його знову били. Коли автобус спустошився, то його завели туди й продовжили побиття. Обіцяли загнати в дупу поліцейського кийка, обзивали п*даром. З ним в автобусі були ще троє хлопців-протестувальників, і їх так само били.
“Коли я опритомнів у черговий раз, то відчув, що лежу в калюжі. Мій власний плащ не пропускає воду, і це була калюжа моєї крові”, – продовжує Лазаре.
Він отримав струс мозку, черепно-мозкову травму і перелом носа. Він мусив робити операцію на носі.
20 грудня Лазаре розповів, що його ніс майже повністю загоївся після операції, але все ще боліла голова – це залишки від струсу мозку.
12 грудня відбулося судове засідання, на якому Лазаре визнали винним в адміністративному правопорушенні, рішення суду він отримав 16 грудня. За його словами, єдиними доказами, які фігурували в суді, були свідчення двох поліціянтів, один з яких повідомив, що нічого не пам’ятає. Другий сказав, що все пам’ятає, але ті факти, які він виклав, повністю суперечили тому, що було на відео затримання.
Лазаре показав відео, де видно, як його в плащі тягнуть поліціянти.
“Оскільки це був справжній цирк, то я відбувся усним попередженням. Мені пощастило, бо інших штрафували або саджали на 15 діб”, – каже Лазаре.
“Понад 40 годин протримали в гівняній камері”: поліція затримала бельгійця, який просто опинився поруч
Іншого потерпілого від поліцейської сваволі – 26-річного бельгійця Вітсе де Гейтера – схопили просто на вулиці, він навіть не брав участі в протестних мітингах, а просто опинився неподалік. Його побили поліцейські, понад 40 годин протримали в слідчому ізоляторі, а потім, як і багатьох учасників протестів, засудили за адміністративне правопорушення.
Під час розгляду його справи на суді поліціянт свідчив, що Вітсе вигукував брутальні образи в бік поліції, уряду і Путіна. І кричав він нібито грузинською і російською мовами. Водночас Вітсе каже, що він не знає ні грузинської, ні тим більше російської мови.
Він живе в Тбілісі три роки. Працює в соцмедіамаркетингу. Того вечора він випивав з друзями в себе вдома. Вони вирішили сходити здалеку подивитися, що відбувається під час протестів. Його схопила поліція і відлупцювала в машині. Він розповідає, що на його очах били ногами хлопця, який просто лежав на землі.
“Мене один поліціянт бив тильним боком руки по потилиці. Це тривало 10 або 15 хвилин. Я намагався сказати, що я з Бельгії. Коли вони врешті взяли моє посвідчення, побачили, що я з Бельгії, то бити припинили”, – каже Вітсе.
У поліцейській дільниці йому довелося чекати допиту близько чотирьох годин. А потім ще 40 годин провів у слідчому ізоляторі.
“Там гівняна камера, не така, як у Бельгії. Там немає душу, немає зубної щітки, там нема чого робити, навіть колоду карт не дають. Світло весь час горить, що трохи дратує”, – ділиться бельгієць враженнями від перебування в грузинському СІЗО.
Він надіслав мені відео свого затримання. Це вулиця Грибоєдова – близько кілометра від парламенту. На відео майже немає цивільних, лише натовпи поліціянтів у “скафандрах” бігають і затримують перших-ліпших людей. Стоїть сам Вітсе де Гейтер. Потім він хоче зайти в якийсь магазин, і в цей момент його хапають і кудись тягнуть.
У суді йому теж зробили усне попередження.
І Лазаре Маґлакелідзе, і Вітсе де Гейтера в суді захищала юристка громадської організації Rigts Georgia Маріам Магарадзе. Її організація відкрила гарячу лінію для потерпілих.
За словами Магарадзе, було зафіксовано понад 500 справ, пов’язаних із протестами перед парламентом. Усі правозахисні організації Грузії цим займаються. Але поліція арештовувала як реальних учасників протестів, так і людей, які просто опинилися поблизу. Водночас вони били людей навіть тоді, коли ті не опирались арештам. Продовжували їх бити вже після затримання. Це було надмірне застосування сили.
“У кожному другому випадку суддя застосовує дуже великий штраф (від 2 тисяч грузинських ларі. – Ред.) або призначає позбавлення волі на 15 діб. Суд завжди підтримує позицію міністерства внутрішніх справ. Він ніколи не бере до уваги доказів, які ми їм наводимо. Навіть тоді, коли є свідчення або відео, які доводять, що особа не винна”, – каже юристка.
Вона констатує факт, що судову систему в Грузії зруйновано.
Поліціянти також відбирали особисті речі громадян і не повертали. 24 грудня Маріам Магарадзе написала на своїй фейсбук-сторінці про те, що “в деяких випадках потерпілі змогли встановити місце розташування своїх телефонів, про що повідомили спецслужбу, однак реакції влади не було”.
“Аналіз фактів показує, що в деяких випадках предмети були взяті з метою незаконного привласнення, і ця дія не має жодного стосунку до судового процесу”, – додає Магарадзе.
Журналісти – мішень
Крім права на свободу зібрань, грузинська влада грубо порушує право на свободу преси. Адже понад 70 журналістів, які висвітлювали акції протесту, зазнали побиття, тиску, свавільних затримань, силовики також відбирали або пошкоджували їхню техніку, знищували зняті фото та відео.
Так, 49-річного Беслана Кмузова затримали, коли він збирався зробити останній кадр. Він працює у виданні “Кавказький вузол”, заснованому російською правозахисною організацією “Меморіал” для висвітлення подій на Кавказі. Він етнічний черкес. Родом з Абхазії. За його словами, затримання відбулося приблизно за 15 хвилин до третьої ночі. Він завершив роботу і хотів зробити останній кадр. Почав знімати на телефон. До нього підбігли троє поліціянтів і заарештували.
Беслан Кмузов“Я не опирався. Мене засунули в мініавтобус. Телефон забрали й ще познущалися: “Які гарні фото в тебе були”. Вони не оформили вилучення. Вони просто його привласнили. В автобусі був ще один хлопець. Вони його дорогою жорсткого били й вимагали пароль для розблокування телефона. Нас протримали кілька годин у машині. Потім відвезли до управління МВС у місті Тбілісі й оформили протокол, який я відмовився підписувати. Там було написано, що мене затримали не о 2:45, як це було насправді, а о 5:30. Після цього я провів добу в ізоляторі”, – розповідає Беслан Кмузов.
Суддя визнав його журналістом, але оскільки в нього не було журналістського обладнання і він не залишив зони проведення спецоперації, то арешт його визнали законним. Його оштрафували на 2 тисячі ларі. Міжнародна медійна організація Free Press Unlimited надала журналісту матеріальну допомогу, щоб він міг сплатити штраф та купити новий телефон, який вилучила поліція.
Однак представники медійних організацій зазначають, що Кмузов відбувся дуже легко. Керівниця грузинського відділення Хартії журналістської етики Лія Чахунашвілі показала список з більш ніж 70 випадків, коли журналісти ставали жертвами атак поліціянтів і невідомих із закритими обличчями, яких у Грузії називають на український лад тітушками. Вона вважає, що на журналістів відбувалося свідоме полювання з метою перешкодити їм фіксувати злочинні дії поліції.
Безліч випадків, коли журналісти мають серйозні переломи, стикаються з хамством і грубістю поліції, зазнають нападів невідомих у масках.
Новинний директор телеканалу “Пірвелі” Нодар Меладзе, група якого стала жертвою тітушок, заявив, що тітушки діють під патронатом МВС і Служби державної безпеки Грузії. МВС у своїх заявах одного разу згадало журналістів і засудило насильницькі інциденти.
Що далі?
14 грудня колегія виборників, яка складається з 300 осіб, у приміщенні парламенту обрала нового президента. Такі вибори – нова процедура, яка була запроваджена владною партією “Грузинська мрія” кілька років тому.
На цих виборах був єдиний кандидат – колишній успішний футболіст 53-річний Міхеїл Кавелашвілі. Президентка Саломе Зурабішвілі продовжує вважати себе главою держави, оскільки не визнає легітимності цього парламенту, відповідно й вибори президента за участю нелегітимних депутатів так само неправочинні. Учасники протестів підтримують її в цьому. Проте Кавелашвілі 29 грудня здійснив інавгурацію. А Зурабішвілі звільнила свою резиденцію.
Тим часом протести в Тбілісі й інших містах країни тривають. Вони полягають у тому, що кожного дня кілька колон ходять містом і ввечері приходять до будинку парламенту. Вони об’єднуються за професійними ознаками – працівники IT-сфери, актори, енергетики, працівники модної індустрії, священники тощо. За інтересами – любителі гри “Що? Де? Коли?”, любителі йоги, матері й бабусі заарештованих і побитих.
Учасники акції протесту в Грузії. Фото: Юрій Луканов– Ви вже допустили вибори президента, якого ви не хотіли. Владна партія закріпила свої позиції. На що ви сподіваєтесь у своїх протестах? – запитував я в протестувальників.
Учасники акцій протесту в Грузії. Фото: Юрій ЛукановМені відповідали, що президент має лише представницькі функції і не такий важливий, як парламент. Вони домагаються виборів парламенту. Учасники мітингів сподіваються, що постійні протести й підтримка західних партнерів, які тиснутимуть на уряд, накладатимуть санкції, допоможуть їм домогтися свого.
Певний час після виборів президента Кавелашвілі поліція не чіпала учасників протестів. Але 29 грудня, одразу після інавгурації, поліція жорстко затримала кількох протестувальників під приводом того, що вони перекривали дорогу автотранспорту на проспекті Руставелі.
До того в поліції не було заперечень проти перекриття проспекту. Схоже, що протестувальникам дали випустити пару, щоб вибори президента в парламенті, а потім інавгурація пройшли без інцидентів. Тепер же влада “наводить порядок”.
