Громадянське суспільство України на четвертий рік повномасштабної війни: від кризи до стійкості

Чотири роки повномасштабної війни стали випробуванням не лише для державних інституцій, а й для всього громадського сектору України. У цей час волонтерські та громадські ініціативи взяли на себе функції, які держава не завжди встигала виконувати. Вони стали справжнім каркасом суспільної стійкості, забезпечуючи гуманітарну допомогу, підтримку армії, внутрішньо переміщених осіб та громади на лінії фронту.

Сьогодні перед українським громадським сектором стоять нові завдання – забезпечити власну сталість, навчитися диверсифікувати джерела фінансування, побудувати партнерство з бізнесом і державою.

Крім того, євроінтеграційний процес відкриває для громадських організацій унікальне вікно можливостей. Від того, наскільки активно вони долучаться до реформ і наскільки ефективно співпрацюватимуть із владою, залежить, якою стане Україна після перемоги – просто державою в Європі чи справжньою європейською демократією.

Про основні тренди, а також куди та як рухається громадянське суспільство України говорили експерти під час дискусії на тему “Громадянське суспільство України: від кризи до стійкості”. Публікуємо головні тези учасників. 

Фото: Медіацентр Україна

Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД) протягом довгого часу аналізує сталість організацій громадянського суспільства в більш ніж 70 країнах світу. Зокрема, в країнах Африки, Азії, Південної Америки, Східної та Центральної Європи, а також у країнах Кавказького регіону й в Україні.

Цей інструмент допомагає відстежувати зміни й динаміку в секторі. Згодом ці дані стають частиною стратегічних документів, таких як Національна стратегія розвитку громадянського суспільства.

Дослідження УМЦПД оцінює сім різних показників – правове середовище, організаційну спроможність, адвокацію, фінансову стійкість, надання послуг, секторальну інфраструктуру та публічний імідж. Ці сім показників і утворюють показник сталості громадянського суспільства.

Виконавча директорка Українського незалежного центру політичних досліджень Валерія Скворцова, спираючись на результати дослідження, робить висновок, що громадський сектор став стійкішим до викликів.

“Останні 10 років в Україні для організацій громадянського суспільства були дуже насиченими. Починаючи з 2014 року ОГС були активно залучені до того, щоб визначити подальший шлях нашої держави. У 2017–2018 роках були намагання з боку української влади дещо обмежити діяльність громадських організацій. Але вже під час криз коронавірусу та повномасштабного вторгнення ОГС продемонстрували свою сталість та здатність реагувати на кризи”, – сказала Валерія Скворцова.

Експертка зазначає, що після відходу окремих міжнародних донорів з України спостерігається процес локалізації ресурсів. Також організаціям громадянського суспільства потрібно працювати над диверсифікацією джерел фінансування, щоб знизити залежність від міжнародних грантів.

Крім того, Валерія Скворцова підкреслила, що кількість громадських організацій за час повномасштабної війни значно зросла. Особливо це стосується благодійних організацій, адже це була відповідь на потреби, які виникли в перші дні війни, – із залученням коштів для ЗСУ та допомогою вразливим верствам населення.

Також експертка звертає увагу на те, що посилилась адвокаційна спроможність організацій.

“Якщо ми говоримо про євроінтеграцію, то зараз у кожній переговорній групі є представники громадських організацій. Кожна реформа в цьому напрямі супроводжується експертами від громадських організацій чи благодійних фондів. Це, на мою думку, показує сильну спроможність”, – каже Валерія Скворцова.

Проте найслабшим показником лишається фінансова сталість організацій. Вихід з України USAID – найбільшого донора, який підтримував громадський сектор, – мав негативні наслідки для громадських організацій. Водночас європейські партнери підхопили підтримку організацій, які втратили фінансування, проте не в повному обсязі. На думку експертки, саме час організаціям працювати над диверсифікацією фінансових джерел.

Керівник Програми розвитку громадянського суспільства УНЦПД Максим Лациба. Фото: Медіацентр Україна

Керівник Програми розвитку громадянського суспільства УНЦПД Максим Лациба звернув увагу на те, що 2019–2021 роки стали кризовими у відносинах держави та органів громадянського суспільства.

“Вплив громадянського суспільства на державну політику, як порівняти з 2014–2016 роками, падав. Адже після Революції гідності вплив та спроможність громадянського суспільства були набагато більшими. Готовність влади чути й сприймати голос ОГС була більшою”, – зазначив він.

За словами Максима Лациби, всі передові реформи, такі як децентралізація, Виборчий кодекс, державні закупівлі, писалися за участі громадянського суспільства.

Експерт пригадує, як за прем’єрства Володимира Гройсмана, у 2016–2019 роках, громадські активісти щоп’ятниці після пленарного тижня зустрічалися з представниками влади й обговорювали плани на наступний тиждень, законопроєкти, які мали голосуватися, правки, які були важливі для сектору. Водночас під час головування Дениса Шмигаля не було жодної зустрічі з громадськістю.

Голова правління Інституту “Республіка”, засновниця ВІ “Активна Громада”, експертка зі стратегічного розвитку Олександра Гліжинська. Фото: Медіацентр Україна

Голова правління Інституту “Республіка”, засновниця всеукраїнської ініціативи “Активна Громада”, експертка зі стратегічного розвитку Олександра Гліжинська окреслила основні виклики, які, на її погляд, на сьогодні стоять перед організаціями громадянського суспільства:

“Якщо ми говоримо про стратегування та розроблення внутрішніх політик громадських організацій, то велику роль відіграє питання кадрів. Є дві крайнощі – або сектор висококваліфікованих фахівців, або новачки в справі, які потребують навчання. Саме навчання нових кадрів – це шлях, який зробить нас сильнішими”.

Водночас експертка наголошує, що одним з досягнень громадянського суспільства є закон про публічні консультації, який дає підстави впливати на ухвалення державних рішень безпосередньо.

“Здобутки, які ми вже маємо, – проведення публічних консультацій з Верховною Радою, з міністерствами. Це дало можливість сформувати базу, коли народні депутати звертаються із запитом провести консультацію. До прикладу, у нашої організації зараз кількість запитів на проведення публічних консультацій у рази перевищує те, що ми можемо реально втілити”, – зазначає Олександра Гліжинська.

Програмний директор ГО “Детектор медіа”, член Наглядової ради Суспільного мовлення Вадим Міський. Фото: Суспільне мовлення

Програмний директор ГО “Детектор медіа”, член Наглядової ради Суспільного мовлення Вадим Міський зазначив, що повномасштабна війна дуже сильно підвищила видимість громадянського суспільства, передусім завдяки волонтерським та благодійним ініціативам.

“Дослідження на тему “Громадянське суспільство в умовах війни” показує, що за дев’ять місяців повномасштабного вторгнення кількість згадок про громадянське суспільство зросла в 10 разів. Це вибухове зростання. Також у 2022 році Центр громадянських свобод отримав Нобелівську премію миру і в такий спосіб доклався до видимості громадянського суспільства в медіа”, – говорить Вадим Міський.

Експерт радить організаціям закріпити цей успіх і конвертувати його в медійну сталість організацій.

“Організації мають постійно говорити про себе, пояснювати людям, для чого вони існують, що саме роблять. Також варто комунікувати щодо прозорості своїх доходів і джерел залучення фінансування. Така комунікація підвищує видимість організацій”, – каже Вадим Міський.

Як за висновками дослідження, так і на думку багатьох учасників дискусії, попри фінансові кризи, втрату частини міжнародного фінансування і кадрові виклики, громадянське суспільство не тільки вистояло, але й зміцніло. Воно перетворилося з руху ентузіастів на професійне середовище, яке здатне формувати державну політику, впливати на реформи та впроваджувати системні зміни.

Зросла як загальна кількість громадських організацій, так і їхня адвокаційна спроможність. Зокрема, представники ОГС активно залучені до переговорних груп у межах євроінтеграційних реформ. Їхній голос впливає на формування законодавства та політики через публічні консультації, що свідчить про значне підвищення рівня їхнього впливу на державні рішення. Зростає й інституційна організованість: у секторі особливо активно розвиваються механізми стратегування і кадрового навчання.

Втім, однією з ключових проблем залишається фінансова сталість. Вихід основного міжнародного донора USAID створив суттєвий виклик для багатьох організацій, які досі значною мірою залежать від грантів. У відповідь на це спостерігається локалізація ресурсів, активізація диверсифікації джерел фінансування: співпраця з бізнесом, державні контракти, залучення донорів з ЄС. Водночас важливо зберігати прозорість, етичність і незалежність – як фундамент довіри суспільства до громадського сектору.