Фактаж без наркозу, або Що сталося у Криму?
Як сталася окупація півострова, що їй передувало та чи можна було її уникнути? Про це говорили учасники дискусії, що відбулася на Форумі видавців у Львові під час презентації книжки “Анексія: Острів Крим. Хроніки “гібридної війни” політолога Тараса Березовця.
Після анексії велика кількість кримчан змушені були лишити півострів: одні – через політичні переслідування, інші – через релігійні утиски. Значну частину з них складають кримські татари.
“Львів був першим містом, яке ще до початку анексії оголосило про намір запросити і надати притулок кримським родинам, в тому числі кримськотатарським переселенцям. Загалом зараз на Львівщині проживає понад 4000 вихідців з Криму. Нам дуже приємно презентувати книгу саме тут“, – зазначив автор, політолог, ідеолог проекту “Free Crimea” Тарас Березовець.
Від літератури до криміналістики
Тарас говорить, що намагався висвітлити беземоційно та з документальною точністю події, які передували анексії, а також те, що відбувалося у період з 18 лютого до 18 березня 2014 року.
“Я є корінним кримчанином, як мінімум у шостому поколінні – далі ми просто не знаємо за нашими сімейними хроніками. Моя сім’я походить зі Східного Криму, з Керчі, де досі живуть мої батьки та значна частина моєї родини, хоча мої родичі є і у Севастополі, і у Феодосії, і у Сімферополі. Ця страшна подія фактично розділила сім’ю, і з частиною близьких людей я зараз не спілкуюсь, чи вони не спілкуються із зрозумілих причин“, – розповідає він.
Окрім документальної частини у книжці є трохи емоційна, каже автор. Це присвята, у якій він намагався розповісти про відчуття, пов’язані з подіями на півострові.
Радник президента України Олег Медведєв, друг та кум Березовця, зазначає, що у назві книги варто було би використати слово “аншлюс”. Оскільки те, что зробила Росія у Криму, дуже подібне до того, що нацистська Німеччина зробила з Австрією. А дії Росії на Донбасі дуже схожі на дії Гітлера в Судетській області Чехословаччини.
“Та робота, яку зробив Тарас, це не література, це, можливо, навіть і не політика. Думаю, можна навіть сказати, що це криміналістика. Її обов’язково потрібно перекласти англійською мовою, бо вона, по суті, може бути долучена до кримінальної справи у міжнародному трибуналі, який досліджуватиме події в Криму. Тут зібрано багатий фактологічний матеріал“, – каже Олег Медведєв.
На його думку, набагато складнішою, аніж дослідження причин того, що сталося, є відповідь на питання, як повернути Крим та частину Донецької та Луганської областей. Поки відповіді немає.
Прогнози і попередження
Тарасу Березовцю важко сказати, коли саме з’явилися плани щодо окупації півострова, є лиш приблизні дати: “Ми не знаємо достеменно, бо не маємо джерел російської розвідки. Але за рахунок прямих і непрямих свідчень можна сказати, що такий план остаточно виник і сформувався після російсько-грузинської війни, яка відбувалася в серпні 2008 року. Остаточне рішення Путін ухвалив вже під час Євромайдану. Нам так само відомо, що у Путіна був план анексувати Крим навіть у випадку, якби Янукович залишився президентом. Був план здійснити анексію у 2015 році, просто події Євромайдану це пришвидшили“.
Політолог говорить, що скоріше за все повернення Криму відбудеться не силовим шляхом, і максимум через 6 місяців після усунення від влади або смерті Володимира Путіна. Будь-який наступник Путіна буде змушений домовлятися з Заходом, адже його позиція є чіткою, – наприклад, Держдепартамент США в жодному разі не визнає анексії Криму. При цьому військова кампанія, що розпочалася у Сирії, пришвидшить цей процес, і завершиться тим, чим завершилася для Радянського Союзу війна в Афганістані, вважає експерт.
За кордоном загрозу не сприймали серйозно, хоча інформація про неї була. Березовець згадує, що з Олегом Медведєвим вони познайомилися у штаб-квартирі НАТО у 2006 році, куди тодішнє керівництво Альянсу запросило їх у складі делегації українських експертів: “Ми їх тоді вже попереджали, що така небезпека існує. Ми звертали увагу на кремлівську пропаганду – дуже агресивну вже тоді. Реакція Альянсу була, м’яко кажучи, поблажливою: та слухайте, хлопці, 21-е століття, ну яка там війна?.. Зараз – інша справа: я був у штаб-квартирі Альянсу два місяці тому – туди вже росіян на поріг не пускають, офіційна заборона. І жоден російський телеканал сьогодні в будівлю НАТО зайти не може“.
За книжковим сценарієм
Тарас Березовець залишив Крим 24 лютого 2014 року, і наразі повернутись не може. Або його не пустять, і це в кращому випадку, або ж є можливість повторити долю тих українських бранців, що зараз перебувають у Росії.
Олександр Янковський, продюсер, ведучий проекту “Крим. Реалії” – у схожій ситуації. Янковський згадує іншу книгу, твір відомого письменника Василя Аксьонова – за іронією долі, таке саме прізвище має так званий “прем’єр-міністр” окупованого півострова.
“Острів Крим” був для багатьох кримчан такою культовою, цікавою книгою про те, якою могла би бути окрема країна під назвою Крим. Але насправді ця книга закінчується пророчо – тим, як до Криму заходить Радянський Союз, і руйнує весь той світ, який був побудований уявними кримцями. Брутально, жорстоко, вбиваючи і зносячи все на своєму шляху. Те саме сталося і у лютому-березні 2014 року, коли Росія захопила, окупувала, а потім анексувала український півострів Крим“, – говорить Олександр Янковський.
Він підкреслює, що будь-хто зараз в Криму, як десятки інших активістів, зокрема, учасників Євромайдану, може опинитися у в’язниці за одне слово, або й просто за мовчання. І зазначає, що навіть ті, хто був безпосередніми свідками подій періоду анексії, не могли цілком зрозуміти, що відбувається.
“Скласти об’єктивну картину, перебуваючи у Криму, було неможливо. Пан Константінов, що керував Верховною Радою Криму, поїхав до Москви дійсно домовлятися про здачу Криму, про приєднання до Російської Федерації. Я не вірив навіть 27 лютого, коли вже були захоплені всі адміністративні будівлі військом Російської Федерації. І ніхто не вірив, що вони захоплені…“, – згадує Олександр.
Герої і зрадники
У це не могли повірити не лише громадяни, а й українські військові, які опиралися, але беззбройно, каже Янковський. Але це не можна було назвати “безкровним воз’єднанням”: “Перші загиблі були ще у березні – двоє українських військових. Перші зниклі – українські громадяни, українці, росіяни, кримські татари, яких було викрадено і закатовано. Деяких, в тому числі і моїх особистих друзів, не знайшли до цього часу“.
Олег Медведєв зазначає, що армія була неготова до захисту півострова: “В Україні до минулого року було порушено екстериторіальний принцип формування Збройних сил – це коли для економії, щоб не вирішувати житлові проблеми, де хто живе, там і служить. І ми мали реальну проблему, пов’язану з тим, що більшість тих військовослужбовців, які стояли у Криму – там їхні родини, квартири, там їхній менталітет… Я категорично відкидаю будь-які звинувачення, що в той момент мала місце якась зрада. Зрада була раніше, 4 роки до того, коли методично агентурою Кремля, поставленою Януковичем на керівні посади в армії, в СБУ, все, що лишалося боєздатного, було виявлено і демонтовано“.
Олександр Янковський впевнений, що навіть ті, хто підтримував приєднання до Росії та своїми діями сприяв цьому, також є громадянами України – і як громадяни України вони понесуть покарання за державну зраду. А щодо підтримки України на півострові, не етнічної проукраїнськості, а політичної, як прагнення до вільного життя, то вона поступово зростає, бо мешканці бачать, як окупаційна влада продовжує наступати на права і свободи.
Тарас Березовець наголошує: якщо хтось скаже, що героїв не було – не вірте. Про багатьох із них написано у книзі: “Це, наприклад, кримський татарин Решат Аметов, який вийшов на одиночний пікет, був викрадений, закатований, і його, батька трьох неповнолітніх дітей, знайшли через два тижні в селищі Земляничне. Або Сергій Кокурін, етнічний росіянин, уродженець Сімферополя, батько малолітньої дитини, в якого дружина була на 7-му місяці вагітності, який був вбитий “зеленим чоловічком” двома пострілами в серце, до кінця виконавши присягу, яку він дав народу України. Такі герої були, і це – найкраще свідчення того, що Крим буде повернуто”.
