Чи можна притягнути ПВК “Вагнер” та Росію до відповідальності за злочини в Україні, країнах Африки, Сходу та Південної Америки
Російська приватна військова компанія (ПВК) “Вагнер” чи “Група Вагнера” – це неофіційна військова організація, яка не має жодного юридичного статусу в Росії чи деінде. За інформацією ЗМІ, ПВК була створена спецслужбами Росії і походить з військової компанії “Слов’янський корпус”, яка виконувала бойові завдання у Сирії ще в 2013 році. У “Слов’янському корпусі” перебував і майбутній керівник ПВК Дмитро Уткін з позивним “Вагнер”, звідки й походить назва групи. ПВК підпорядковувалась наближеному до Володимира Путіна Євгену Пригожину.
До групи входять колишні російські спецпризначенці, які в складі ПВК “Вагнер” впродовж останніх десяти років беруть участь у військових конфліктах по всьому світу, підтримують та охороняють авторитарні режими в обмін на доступ до цінних природних ресурсів їхніх країн. Протягом останнього десятиріччя вагнерівці були залучені спецслужбами РФ до бойових дій у Сирії, Судані, Мадагаскарі. Вони діяли у Венесуелі, Буркіна-Фасо, Мозамбіку, воюючи за місцевий уряд проти представників радикальних течій ісламу. Їх запрошував у Нігер генерал президентської гвардії Омар Тчіані, який влітку 2023 року захопив у країні владу. Присутність вагнерівців зафіксована на золотих копальнях у Центральноафриканській Республіці (ЦАР) та Малі, нафтових вишках у Лівії. Особливо ПВК “Вагнер” відзначилася під час війни в Україні, де скоювала тяжкі воєнні злочини.
Про те, як правники з різних країн оцінюють перспективи притягнення вагнерівців до відповідальності, зокрема на міжнародному рівні, читайте у статті.
Російське правосуддя заперечує злочини “Групи Вагнера” у Сирії
Де б не були вагнерівці, всюди їхня присутність супроводжується пограбуваннями, знущаннями, катуваннями, ґвалтуваннями та вбивствами, зокрема цивільних. Одне з перших таких резонансних вбивств було скоєне у 2017 році у Сирії на території газового родовища Аш-Шаєр. Тоді вагнерівці записали відео, на якому продемонстрували відрізану голову місцевого жителя, якого перед тим катували.
На відео видно, як вже пораненому чоловіку ламають кінцівки ударами кувалди під пісню про російський спецназ. При цьому поряд знаходиться відрізана людська голова. На рукаві одного з російських солдатів можна помітити шеврон з написом: “Я просто зроблю тобі дуже, дуже боляче”.
На цьому відео обличчя російськомовних солдатів були закриті, тому ідентифікувати їх тоді не вдалося.
Однак у листопаді 2019 року з’явилися ще три частини цього відеозапису, які проаналізувала російська “Новая газета”. Журналістам вдалося встановити особу одного з учасників — ним виявився співробітник ПВК “Вагнер”. Як тоді повідомляла “Новая газета”, видання звернулося до прокуратури та слідчого комітету РФ з проханням провести перевірку, однак реакції від російських правоохоронних органів так і не було.
З подібним ставленням у Росії до розслідування злочинів “Вагнера” зітнувся і Сирійський центр ЗМІ та свободи слова, який підтримував сім’ї цивільних, вбитих вагнерівцями. Цей центр ініціював справу проти “Групи Вагнера” та через адвокатів у Росії подав до Слідчого комітету РФ заяву про злочини, вчинені вагнерівцями на території Сирії.
“Завдяки сучасним методам розслідування нам вдалося ідентифікувати багатьох підозрюваних. У 2021 році ми подали заяву до Слідчого комітету РФ, щоб притягнути до відповідальності “Групу Вагнера” в Росії. Але будь-яка спроба взаємодії з цим органом РФ виявилася кошмаром. Бо вони нібито повинні захищати права жертв та постраждалих, але насправді вони лише шукають будь-які адміністративні приводи, які дозволяють їм затягувати та ускладнювати цей процес”, – розповів представник Сирійського центру ЗМІ та свободи слова Мазен Дарвіш під час міжнародної конференції “Глобальний Крим. Зрозуміти Україну через Південь”, що проходила у Києві в жовтні.
Попри небажання російських правоохоронців відкривати справу проти вагнерівців, які вчиняли злочини на території Сирії, Сирійському центру ЗМІ та свободи слова вдалося домогтися початку досудового розслідування цієї справи, однак довести її до кінця вони не змогли.
“Справу заблокували. Росія в цій справі стала на бік вагнерівців і абсурдно оскаржує факт вбивства, хоча на відео видно, що після завдання тортур і відтинання голови, людина мертва”, – говорить Мазен Дарвіш.
За його словами, домогтися правосуддя за злочини ПВК “Вагнер” в самій Росії виявилося нереальним. Тож Дарвіш покладає надії на те, що у міжнародному праві знайдуться методи та процедури, за якими вагнерівці понесли б покарання за тортури та страшні вбивства цивільних у Сирії.
“Ми хочемо довести, що ПВК “Вагнер” це ніякі не борці за справедливість, яких залучають до операцій поза межами Росії, як їх намагаються представити в російській пропаганді, а навпаки, вони є міжнародними злочинцями. І наша місія, щоб Росія, яка підтримує “Групу Вагнера”, була притягнена до відповідальності”, – підсумував Мазен Дарвіш.
В Африці ПВК “Вагнер” заробляє і вбиває: Захід має придумати механізми протидії
В 2020–2021 роках ПВК стала активно з’являтися в країнах Африки, зокрема в регіоні Сахель, де вони здебільшого забезпечували військову підтримку збройним формуванням, що вчиняють військові перевороти.
Найбільшою присутність “Вагнера” є у Малі, Буркіна-Фасо та Нігері, відзначає засновник і виконавчий директор Інституту стратегії та міжнародних відносин (ISRI) з Буркіна-Фасо Умару Пол Коалага. Розплачуються ці країни з вагнерівцями за підтримку своїми цінними природними ресурсами, такими як золото, алмази, кобальт тощо.
“Російська пропаганда ПВК “Вагнер” представляє мало не миротворцями в цьому регіоні, які мають встановлювати новий порядок. Нові можновладці, які приходять в результаті переворотів, підтримують “Вагнер” і розказують, що саме Росія є носієм цінностей, які потрібні цим країнам. Попри фінансову скруту в бюджетах, ці країни знаходять гроші, щоб фінансувати вагнерівців”, – констатує Умару Пол Коалага.
При цьому, за його словами, “Група Вагнера” порушує права людей та вчиняє важкі злочини у цих країнах, зокрема, там відбуваються катування цивільних, захоплення людей у полон, зникнення цивільних. Коалага посилається на дані звіту ООН за березень 2023 року, де йдеться, що у Малі було вбито близько 1277 мирних жителів в період з 2012-го до 2022 року. При цьому ця цифра не включає 500 мирних жителів у селі Мура, яких вбили в березні 2022 року. Дослідник з Буркіна-Фасо припускає, що всі ці злочини відбулися за підтримки ПВК “Вагнер”:
“Цифри кажуть самі за себе. Ситуація є надзвичайно загрозливою. Гроші інвестуються на підтримку діяльності ПВК “Вагнер”. Вагнерівці вартують Малі 10 мільйонів доларів на місяць”.
На переконання дослідника, західні країни мають приділити більше уваги корупційним оборудкам режимів, які захопили владу у африканському регіоні Сахель та фінансують російську “Групу Вагнера”, та подумати над механізмом притягнення до відповідальності вагнерівців за злочини по всьому світу.
Україна збирає свідчення тих, хто вижив після полону ПВК “Вагнер”
Катування та позасудові страти українських військовополонених, напади на цивільних та утримання важливих інфраструктурних об’єктів. Це ті злочини, вчинення яких закидають бойовикам з ПВК “Вагнер” і в Україні, де вони воюють з 2014 року після захоплення Росією частини Донецької та Луганської областей на українському Сході. Низку злочинів вдалося задокументувати правозахисникам Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ) у своєму звіті-розслідуванні “Вагнер: поза відповідальністю”, де документатори організації зібрали свідчення українських військовослужбовців, звільнених з вагнерівського полону.
Представниця МІПЛ Тетяна Катриченко констатує, що після повномасштабного вторгнення РФ вагнерівці почали залучати до бойових дій, зокрема для штурмів під Бахмутом, тих, хто відбував покарання в пенітенціарних установах РФ. Ув’язнені не мали таких навичок вести бойові дії, як підготовлені спецпризначенці “Вагнера”, яких задіювали в інших країнах. Через це дедалі частіше вагнерівці почали потрапляти в полон до ЗСУ, що, як наголошують правозахисники, й спонукало ПВК “Вагнер” створити власний “обмінний фонд”. Завдяки цьому, за словами правозахисників, вдалося вижити частині українських військовослужбовців, які можуть дати цінні свідчення проти “Групи Вагнера” для притягнення її бойовиків до відповідальності.
“В інших країнах вагнерівці зазвичай нікого не брали в полон, а відразу вбивали тих, кого захопили. Завдяки обмінам у нас є свідки злочинів вагнерівців”, – каже Катриченко.
У своєму звіті МІПЛ наводить свідчення військовослужбовця 17 танкової бригади Збройних сил України, який став свідком масової страти військовополонених українців. За його словами, він був одним з трьох, кого в той день вагнерівці залишили в живих.
“На позиції нас було 20, підмоги не було, боєприпаси закінчувалися, нас оточили. Мене тримали окремо десь за 5–10 метрів від решти, яку поклали докупи. У цей момент я почув автоматну чергу. Обертаюсь і бачу, що стоять четверо і розстрілюють наших хлопців. “Обнулили”, як вони висловилися”, – цитують у звіті МІПЛ українського військового.
Ще один військовослужбовець 58 бригади ЗСУ, який потрапив у полон на початку листопада 2022 року, згадує свій допит у полоні вагнерівців:
“Мені показали свіжі відрізані голови наших хлопців, насаджені на арматуру. Один каже: “Це Едик, а це — Валера. Вони хотіли, щоб все було за Женевськими конвенціями. Ти теж хочеш за конвенціями? Місце для третього є”.
Правозахисники констатують, що це не єдиний відомий випадок, коли вагнерівці демонстрували відрізані голови українських військовослужбовців, і за ці та інші скоєні жорсткі злочини вони мають понести відповідальність, включно з найвищим керівництвом Росії.
Як можна покарати вагнерівців за скоєні злочини по всьому світу
Але чи реально притягнути до відповідальності найвище керівництво Росії, включаючи російського президента Володимира Путіна, за злочини, вчинені бойовикам з ПВК “Вагнер”?
Експерт з міжнародного права Максим Тимочко вважає, що міжнародне право має юридичні важелі для цього, і Україні слід їх використовувати. Адже, за його словами, є багато підтверджень того, що ПВК “Вагнер” діє під контролем і за вказівками керівництва Росії, а це означає, що російські воєначальники можуть бути відповідальними за вчинення воєнних злочинів членами цієї “приватної військової компанії”.
Тимочко також нагадав, що воєнні злочини є найбільш тяжкими порушеннями Женевських конвенцій 1949 року, щодо цих злочинів немає строку давності.
Експерт зауважує, що у Кримінальному кодексі України є відповідні статті, які дозволяють притягувати до відповідальності осіб за вчинення ними міжнародних злочинів, таких як геноцид, воєнні злочини, злочин агресії тощо. Також він радить не відкидати й можливості міжнародного кримінального переслідування ПВК “Вагнер”. Так, за його словами:
- по-перше, Міжнародний кримінальний суд у Гаазі може притягувати до відповідальності військових командирів і начальників цієї організації;
- по-друге, щодо міжнародних злочинів діє так звана “універсальна юрисдикція”, тобто будь-яка держава, яка імплементувала у національне законодавство норми міжнародного кримінального і гуманітарного права, має право притягнути до кримінальної відповідальності особу за вчинення нею воєнних злочинів чи геноциду, незалежно від того, де цей злочин було вчинено;
- по-третє, держави мають право визнати ПВК терористичною організацією, як це нещодавно зробила Великобританія, і притягати до відповідальності будь-кого, хто брав участь у ній або іншим чином сприяв її діяльності.
Для України, зауважив Тимочко, важливо застосовувати доктрину “командної відповідальності”. Вона означає, що командири вищого рівня несуть кримінальну відповідальність за міжнародні злочини своїх підлеглих, навіть у випадку, коли вони не давали прямих наказів на вчинення злочину.
“Для того, щоб політичні й військові лідери РФ понесли відповідальність на міжнародному рівні, достатньо довести, що вони не вжили заходів щодо відвернення цих тяжких злочинів і не покарали винних у їх вчиненні. Як ми знаємо, російські воєначальники часто потурають злочинам своїх підлеглих і умисно закривають на них очі”, – зазначає Тимочко.
Відповідальність за найманство
Сорча Маклеод, британська дослідниця в галузі міжнародного права прав людини, яка брала участь у розробці Документа Монтре та Міжнародного кодексу поведінки приватних постачальників послуг безпеки, констатує, що “Група Вагнера” залучається до різних конфліктів у світі як проксі-сила, але не позиціонується як безпосередня сторона конфлікту, і завдяки цьому Росія намагається уникнути відповідальності за свої дії.
“Юридична відповідальність є тільки за найманство. Тому вагнерівців саме так потрібно називати. У Женевських конвенціях є визначення найманства, але воно застосовується до міжнародних військових конфліктів. Тобто це може бути застосовано до українського конфлікту, але воно не обов’язково буде застосовуватися до конфліктів в Малі, Лівії чи Центральноафриканській республіці, бо там не міжнародний військовий конфлікт”, – відзначає Сорча Маклеод.
Вона акцентує увагу на тому, що міжнародне право містить чимало суперечностей щодо визначення залученості найманців до бойових дій. Окрім цього, Міжнародна конвенція про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців, яку ратифікувало багато країн, не передбачає відповідальності за найманство.
За словами дослідниці, робоча група ООН працює по “Групі Вагнера” з 2018 року. Утім, станом на зараз є лише одне успішне судове рішення щодо бойовика з цієї групи – громадянина Киргизстану було притягнуто до кримінальної відповідальності за найманство.
“Необхідно усунути першопричини, чому людина стає найманцем. Це фундаментальний аспект. Якщо ми подивимося на “Групу Вагнера”, то, крім грошей, це пов’язано з неонацизмом та ідеєю створення великої Росії. Тобто у них є мотивації, які виходять за межі суто фінансів”, – вважає британська дослідниця.
На її переконання, щоб забезпечити відповідальність злочинців, необхідно, щоб всі держави криміналізували найманство. Тобто за дії, пов’язані з вербуванням, навчанням і фінансуванням найманців, має бути кримінальна відповідальність. Це гарантуватиме жертвам доступ до правосуддя.
