Чому Європа впускає не всіх депортованих в Росію українців і як ще можна потрапити додому
Навесні 2023 року Сергій (ім’я змінено з міркувань безпеки. — Ред.) нарешті вибрався зі свого окупованого міста. Там він постійно відчував себе у небезпеці, адже свого часу проходив строкову службу в ЗСУ.
Виїжджати довелося через окупований Крим до Росії. Звідти чоловік одразу вирушив на кордон з Європейським Союзом. Із собою він мав внутрішній український паспорт, а також російську міграційну картку. Однак естонські прикордонники відмовили йому у проїзді.
Сергій геть не хотів повертатися до Росії та її спецслужбовців, тому запитав на кордоні про міжнародний захист. Однак і в цьому чолорвікові відмовили без розгляду справи.
Випадки, коли українців не пропускають до європейських країн з території Росії чи Білорусі не поодинокі, передають волонтери Helping to Leave. Нерідко людям навіть не повідомляють причин відмови.
ZMINA запитала волонтерів та експертів, кого можуть не пропускати до країн ЄС та чому таке трапляється.
За даними УВКБ ООН від жовтня 2022 року, майже три мільйони українців опинилися в Росії попри їхнє бажання.
Військові РФ і далі вивозять людей з окупованих територій під виглядом евакуації та створюють такі умови, щоб люди самі виїжджали лише до Росії.
Зазвичай перед тим, як потрапити на територію РФ, українці вимушені проходити “фільтрацію”.
Людей допитують, перевіряють їхні телефони та речі, примушують роздягатися, шукаючи татуювання чи сліди від використання зброї.
Трапляється й таке, що на фільтраційних пунктах росіяни забирають документи. Так сталося з Кирилом (ім’я змінено з міркувань безпеки. — Ред.).
Він був правоохоронцем, коли почалося повномасштабне вторгнення. Його місто майже одразу окупували російські війська. Дружині з дитиною вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію, а чоловік був змушений залишитися в окупації ще на якийсь час.
Невдовзі Кирила затримали росіяни та на декілька тижнів відправили до одного з незаконних місць несвободи.
Після звільнення чоловік планував одразу виїхати з окупації в Росію, а звідти – через ЄС повернутися до сім’ї в Україну. Однак у “фільтраційному” центрі росіяни забрали його український паспорт.
У чоловіка залишилася копія внутрішнього паспорта, свідоцтво про народження, старий закордонний паспорт. Але він поки залишається у РФ: боїться проходити російський кордон, бо там можуть знову затримати, та переживає, чи пропустять його європейські прикордонники без оригінала паспорта.
“Доведіть, що ви були в окупації”
Без документів на території РФ опиняється багато українців: у когось, як у Кирила, папери забрали росіяни, чиїсь документи згоріли в їхніх обстріляних будинках або втонули, хтось загубив їх ще до повномасштабного вторгнення та не встиг отримати нові.
Фото: соцмережі Helping to LeaveКрім того, українці могли з Росії дістатися до Білорусі, наприклад, та звернутися в українське консульство за необхідними документами.
Час від часу траплялися випадки відмов у в’їзді до ЄС. Так, протягом 2022 року країни Євросоюзу заборонили в’їзд майже шести тисячам українців через “необґрунтовану мету та умови перебування”. Проте на тлі загального потоку людей з РФ такі ситуації були поодинокими та переважно ставалися через проблеми з документами.
Про це говорять волонтери Helping to Leave – організації, що від початку повномасштабної збройної агресії допомагає українцям виїжджати з окупованих територій, зон бойових дій, а також повертатися з депортації.
Наприкінці минулого року волонтери помітили, що кількість громадян України, яких не пустили в ЄС, почала зростати.
Такі ситуації все більше не залежали від наявності тих чи тих документів, фізичного стану людей чи їхніх життєвих обставин.
Так, на початку 2023 року волонтери супроводжували чоловіка, який їхав з окупованої території Херсонщини до своєї родини в Європі. Він мав з собою український біометричний паспорт і чинний внутрішній паспорт, однак йому усе одно відмовили у в’їзді латвійські прикордонники.
Зазвичай найпростішим шляхом для виїзду з Росії в Європу був кордон з Естонією, зазначають волонтери. Однак сьогодні й цей шлях не може гарантувати успішного перетину кордону.
Так, двоє чоловіків з окупованої частини Херсонської області намагалися перейти кордон у Нарві. Вони показали естонським правоохоронцям чинні внутрішні паспорти, свіжі російські міграційні картки, фотографії з окупації та навіть довідку з лікарні їхнього вже захопленого населеного пункту. Однак прикордонники усе одно не пропустили їх через відсутність “доказів того, що чоловіки були в окупації”.
Про подібні претензії розказували й інші українці, яким відмовляли у в’їзді.
“Не встигли люди зайти на кордон, як на них почали кричати. Мовляв, якщо вони не доведуть, що перебували увесь цей час в окупації, а не в Росії, то їх не пропустять”, – переказують волонтери історію родини з окупованої Донеччини.
Хоча немає офіційних критеріїв, за якими українцям можуть відмовити у перетині європейського кордону з боку Росії чи Білорусі, волонтери виділяють кілька категорій людей, які частіше за інших опиняються в таких ситуаціях.
Перша – люди, які певний час провели на території Росії. Водночас незрозуміло, який саме термін перебування у РФ вважатимуть задовгим – це залишається на розсуд прикордонників, наголошують в Helping to Leave.
В українців тим часом може бути багато причин, що змушують їх лишатися в Росії на якийсь час, зазначає директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.
Нерідко люди виїжджають геть без грошей та речей. У таких випадках вони вимушені залишатися в Росії чи Білорусі, щоб заробити кошти на повернення в Україну.
Так, правозахисниця розказала про родину, яку депортували на Далекий Схід. Квитки звідти до європейських кордонів настільки дорогі, що родина була змушена заробляти на них пів року.
Різні волонтерські організації пропонують українцям оплатити проїзд до європейських країн, однак не всі депортовані про це знають та не всі готові звертатися по допомогу.
Деякі люди, виїхавши з окупованих територій, затримуються в Росії, щоб скласти план подальших дій в третій країні, де вони не знають мови та людей. Вони шукають, де зможуть зупинитися, переглядають варіанти роботи на новому місці тощо. І лише після того, як усе підготовлено, наважуються їхати.
Також трапляються випадки, коли з Росії виїжджають люди, які перебували там в лікарнях чи в місцях несвободи. Такі випадки на кордоні теж можуть розцінювати, як задовге перебування в Росії, зазначають експерти.
Однак інколи прикордонники не зважають на обставини, які змусили людей залишатися в Росії.
“Українцям на кордонах з ЄС кажуть: “Якщо ви так довго були в Росії, значить вам там було добре”. А як тепер вони хочуть до Євросоюзу, мають в’їжджати на загальних умовах. Наприклад, підтвердити наявність у них певної суми грошей”, – розказують в Helping to Leave.
Ще одна категорія людей, яких можуть не пропустити в країни Європи – чоловіки.
“Складається враження, що усіх чоловіків стереотипно розглядають як загрозу: нібито вони можуть тримати зброю, могли скоювати злочини”, – зазначає Луньова.
Водночас ці критерії засновані на спостереженнях волонтерів та жодним чином не окреслені в нормативних документах ані Європейського Союзу, ані країн, що приймають депортованих українців.
Назад до небезпеки
З 4 березня 2022 року на українців поширюється дія Директиви Ради 2001/55/ЄС від 20 липня 2001 року. Вона дає можливість громадянам України залишатися в країнах ЄС протягом року, а також надає інші можливості тимчасового захисту.
Однак спрощені умови перебування в ЄС не гарантують право проїзду через кордон, наголошують експерти.
Зокрема, кожна країна має право захищати свою національну безпеку та відмовляти у в’їзді тим, кого вважає загрозою.
Водночас українці, які вже ризикнули, пройшли важкий шлях до європейського кордону, потрапляють у ситуацію повторної небезпеки, коли їм відмовляють у в’їзді.
Так, волонтери зафіксували випадок, коли естонські прикордонники не пропустили чотирьох молодих людей та дівчат до 20 років. І на зворотному шляху російські спецслужбовці багато годин утримували та допитували їх.
У ще гіршу ситуацію потрапив Ілля, якого затримали на російському кордоні після того, як польські прикордонники відмовили йому у в’їзді.
Дорогою до поліції у нього забрали телефон. І в той самий час на його неактивній сторінці в російській соціальній мережі почали з’являтися репости “екстремістських” дописів.
Спочатку росіяни призначили йому 15 діб арешту. Згодом завели кримінальну справу через нові дописи та тримають в СІЗО вже понад два місяці.
“Не пропускати людей в такій ситуації небезпечно. Немає жодних гарантій, що на території РФ цю людину не затримають та вона не стане черговим цивільним заручником у списку з тисяч людей, яких Росія вже утримує”, – наголошує Луньова.
Вона зазначає, що подібні ситуації породжують непередбачуваність. Раніше українці спиралися на визначені критерії та правила, за якими вони обирали найбезпечніші та найлегші для себе маршрути повернення додому. Нині ж навіть повний супровід волонтерів не дає гарантії, що людина зможе вибратися з Росії чи з Білорусі до країн Європи.
Зазвичай у випадках відмови людям пропонують спробувати проїхати через кордон іншої країни, або через цей же пункт, але в інший день, коли заступить нова зміна – у більшості випадків з другої спроби українцям вдається виїхати. Однак цей шлях потребує більше часу, грошей та внутрішніх сил, щоб знову пройти через допити російських прикордонників та спецслужбовців.
Імовірність відмови у в’їзді в ЄС також стає додатковим фактором, що утримує людей в Росії чи на окупованих територіях: вони бояться вирушати у довгий та вартісний шлях без гарантій його успіху.
Альтернативний шлях додому
Якщо раніше заборони на в’їзд до ЄС для українців були справді поодинокими, то нині це набирає обрисів системності, зазначає Луньова.
Росія та Білорусь зі свого боку також постійно створюють додаткові перепони на шляху українців додому.
Так, на початку травня 2023 року білоруські прикордонники вперше почали проводити перевірку на в’їзді в країну з боку Росії. Раніше таких масових процедур не існувало.
Таким чином українці, які залишилися без документів, втратили можливість дістатися до білоруського консульства та отримати підтвердження особи, наприклад.
Водночас відновлення документів та виїзд через треті країни – не єдиний спосіб вибратися з Росії чи Білорусі, зазначають волонтери.
Опівночі 28 лютого 2022 року Україна закрила усі пункти пропуску на кордонах з Росією, Білоруссю та молдовським регіоном Придністров’я.
Водночас те саме розпорядження Кабміну затвердило порядок пропуску українців з Росії та Білорусі навіть через закриті прикордонні пункти.
Так, з Росії можна заїхати через пункт Колотилівка-Покровка на Сумщині, а з Білорусі – через КПП Мокрани-Доманове.
Від початку повномасштабного вторгнення до кінця травня 2023 року через прямі прикордонні пункти з РФ пройшло майже 8 тисяч українців, через кордон з Білоруссю – понад 4200, повідомили у Держприкордонслужбі у відповідь на запит ZMINA.
Водночас багато українців не знають про таку можливість, зазначає Альона Луньова.
Цей шлях не позбавлений небезпек та неприємностей. Зокрема, російські прикордонники влаштовують багатогодинні допити та користуються нагодою познущатися з українців, додають волонтери Helping to Leave:
“Людей з Херсонської області питали багато разів на кордоні: “Навіщо вам туди їхати? Ви ж тепер росіяни”.
В кінці травня російські прикордонники також заборонили проїзд автомобілів через Колотилівку. Це суттєво ускладнило логістику перевезення маломобільних людей, наголошують волонтери.
Крім того, існує постійна ймовірність обстрілів прикордонних районів, на чому наголошує українська влада.
Та попри усі перепони, цими шляхами українці усе частіше користуються для повернення додому. Особливо часто туди їдуть люди з окупованого лівобережжя Херсонщини. Це, зрештою, найближчий шлях звідти на підконтрольні Україні території, зазначають в Helping to Leave.
За словами волонтерів, протягом червня 90% людей, яким вони допомогли повернутися на підконтрольні Україні території, пройшли саме через КПП у Колотилівці.
