Чи платити пенсії мешканцям ОРДЛО і як?
У 2014 році Україна потрапила до клубу країн, які мають непідконтрольні території. Досвід Молдови та Грузії показує, що для повернення цих територій обов’язково потрібно соціально підтримувати їхніх мешканців.
ЧОМУ НАЦСТРАТЕГІЯ НЕ ЗАХИЩАЄ ЛЮДЕЙ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ?
Надія померла в Луганську в травні 2017 року. Їй виповнився 91 рік. Жінка перестала отримувати пенсію в 2014-му.
Самотня старенька з віддаленого району Донецька ледве доходила до найближчого магазина. Дізнавшись, що пенсію тепер можна отримати тільки за умови реєстрації в якості внутрішньо переміщеної особи, жінка розгубилася і змирилася. Вона не знала ні хто така “внутрішньо переміщена особа”, ні як проходити реєстрацію, ні як виїхати на підконтрольну територію. Тим більше Надія не уявляла життя без свого дому, де зберігала речі покійного чоловіка та сина, та городу, який її годував. Вона померла, так і не зрозумівши, чому її позбавили пенсії.
Національна стратегія у сфері прав людини передбачає забезпечення права на працю та соціальний захист. “У недостатній мірі враховуються особливі потреби окремих категорій громадян під час забезпечення їх права на соціальний захист”, – написано там. У Плані заходів з реалізації Нацстратегії взагалі нічого не написано про соціальний захист людей, які опинилися на непідконтрольній території. Але без цього її в жодному разі не можна буде вважати виконаною. Адже, згідно з інформаційної довідкою ООН, станом на серпень 2014 року на цих територіях було зареєстровано понад один мільйон пенсіонерів. Після початку АТО Україна втратила будь-яку можливість виплачувати пенсії цим людям, адже терористи знищили банкомати, а завезення готівки в умовах постійних військових дій не мало жодного сенсу.
Тоді в грудні 2014 року Кабмін прийняв постанову, яка передбачала, що всі пенсіонери, що мешкають на цих територіях мають зареєструватися як внутрішньо переміщені особи (ВПО), а для цього приїхати на контрольовану територію, де й отримувати пенсії за лінією розмежування. Це вдалося зробити 75% людей, а близько 160 тисяч осіб просто перестали отримувати пенсію.
Але в 2016 році Кабмін запровадив перевірку пенсіонерів-ВПО. Тим, хто проживає на непідконтрольній території, а для отримання пенсії перетинає лінію розмежування, гроші платити припинили. Це ще приблизно 407 100 людей.
Цей чоловік з Донецька тримає перед обличчям свій українській паспорт. Він зареєструвався як ВПО, щоб отримувати пенсію, але у квітні 2017 року Пенсійний Фонд отримав дані, що він перетинав лінію зіткнення, і гроші платити перестали. “Через всі ці перепони, ми відчуваємо, що нас вважають менше українцями, ніж тих, хто живе по інший бік від лінії зіткнення”, – каже пенсіонер.
Громадяни, які проживають в ОРДЛО, почали судитися з Україною за свої пенсії і виграли вже понад 60 справ. І в цьому немає нічого дивного: адже позбавлення соціального захисту – це очевидне порушення прав людини. Немає жодних сумнівів, що пенсіонери ОРДЛО виграють компенсації також і в Європейському суді з прав людини, а це ще збільшить суми коштів, які їм винна Україна.
Омбудсман Валерія Лутковська впевнена: якщо ми хочемо повернути непідконтрольну частину Донбасу, треба платити там пенсії. Але механізму для цього, за її словами, за три роки так і не знайшли. Скоро закінчується термін позовної давності, і людина навіть втрачає право на позов. Питання: як завезти гроші на окуповану територію? Готівкою? Поставити банкомати? Підвозити гроші до лінії розмежування?
ООН пропонує виплачувати пенсії всім громадянам, незалежно від реєстрації ВПО. При цьому більша, мобільна, група пенсіонерів буде користуватися картками “Ощадбанку” та ідентифікуватися фізично в приміщенні фінустанови. Для меншої групи пенсіонерів, яка не може виїжджати за лінію розмежування, потрібно накопичувати кошти. ООН рекомендує українському уряду співпрацювати з міжнародними організаціями, щоб спільно розробити механізм передачі цих пенсій на непідконтрольну територію разом з, наприклад, гуманітарною допомогою.
Україна далеко не перша, хто має подібні проблеми. Як “пенсійні питання” вирішували інші країни?
ГРУЗІЯ: ВИПЛАТИ З МОБІЛЬНИХ БАНКОМАТІВ
Представниця Асоціації жінок-ВПО “Консент” (Грузія) Марина Почхуа повідомила, що в її країні з населенням близько 4,5 млн зареєстровано понад 274 тисячі ВПО. Це майже 6% від всього населення. За останніми даними в Україні їх 3,6%. Пенсіонерів серед ВПО всього 44 116. Грузія витрачає на допомогу ВПО приблизно 120 млн ларі ($48,8 млн) на рік. На пенсії витрачають 1,6 млрд ларі – трохи більше півмільярда доларів.
Пенсії в цій країні жінки отримують з 60 років, а чоловіки – з 65. Наразі грузинська пенсія складає 180 ларі (близько $73). Це лише на 11 ларі більше прожиткового мінімуму.
“Це важко назвати пенсією взагалі, але до неї додають різноманітні соціальні пакети”, – зауважує Марина Почхуа.
Також у Грузії працюють міністерства Абхазії в вигнанні, які допомагають пенсіонерам ВПО. Якщо громадянин Грузії з Абхазії отримав, наприклад, російське громадянство, то він автоматично втрачає громадянство своєї країни. Тоді, щоб отримати грузинську пенсію протягом десяти днів, він має попросити президента повернути йому громадянство та додати до цього довідку, що він не отримує пенсію якоїсь іншої країни.
Отримувати пенсію можна виключно на території Грузії. У Гальському районі Мінгрелії, який перейшов під контроль сепаратистів Абхазії, мешкає понад 25 тисяч людей. Пенсіонери звідти переходять за адміністративний кордон, подають документи, отримують грузинську пенсію та картку “Liberty Bank”, через який уряд Грузії виплачує всю соціальну допомогу. На кордон із Гальським районом приїжджають мобільні банкомати “Liberty Bank” на автомобілях. Крім того, пенсіонер з неконтрольованої території може отримувати пенсії за довіреністю з адвокатом по Skype.
МОЛДОВА: ПЕНСІЇ ВІД СЕПАРАТИСТІВ ВВАЖАЮТЬСЯ ПРИВАТНИМИ
Молдовський правозахисник Александр Зубко очолює Центр вивчення Придністровського конфлікту. Він розповів, що кожен мешканець Придністров’я, який не підтримує так звану Придністровську Молдавську Республіку (далі – “ПМР”), звільняється з роботи та не отримує ніякої соціальної допомоги. Молдова прийняла свою Конституцію в 1994 році, коли Придністровський конфлікт тривав вже чотири роки. У цьому документі територія Придніпровської Молдавської Республіки була визнана невід’ємною територією Молдови, на якій гарантуються всі права її громадян. Закони про соціальну підтримку з’явилися лише в 1998 році, і там була одна важлива деталь. Автор цих законів уникнув визначення “громадянин” і сформулював текст так: “Кожна особа, яка мешкає на території Молдови, має право на соціальне забезпечення”.
Обидві частини Молдови зберегли солідарну та пільгову систему соціального забезпечення ще з часів СРСР. Але так званий уряд “ПМР” зберегли пенсійний вік – 55 років для жінок та 57 років для чоловіків, а громадяни іншої частини Молдови мають право на пенсію тільки після 60 років. Це призвело до того, що громадяни Молдови, які визнають уряд Кишинева, погодились отримувати пенсію від сепаратистів.
Уряд Кишинева сповідує принцип невтручання: він дозволяє тираспольцям самостійно запроваджувати соціальне забезпечення у “ПМР”. Є навіть рішення суду Молдови: всі громадяни, які мешкають на території так званої Придніпровської Молдавської Республіки, мають отримувати пенсію з бюджету цієї самопроголошеної республіки. Таким чином в Кишиневі де-факто нібито визнають “громадянство ПМР”, але не де-юре.
Влада Молдови винайшла цікавий варіант, як не визнавати юридично існування “ПМР”, але визнавати наявність пенсій від “ПМР”: всі соціальні виплати громадянам від самопроголошеної республіки вважаються не державними, а приватними.
Зі свого боку, сепаратисти спокушають громадян Молдови отримувати паспорти невизнаної республіки дрібними подачками: наприклад, можуть запропонувати на 20 доларів вищу пенсію. “Це натяк для київської влади, – каже Александр Зубко, – адже люди побіжуть туди, де платять хоч трішечки більше”.
Всередині “ПМР” є одне село, де живуть молдавські патріоти, які навідріз відмовляються отримувати придністровську пенсію. Влада Тирасполя заборонила всім відмовникам виїзд до територій, підконтрольних Кишиневу, тому в них просто не лишилося іншого вибору. Одного з місцевих мешканців дружина щодня жене з хати за придністровською пенсією, щоб якось прожити на ці гроші.
Крім того, в Молдові є “ветерани ПМР”, які у 1992 році воювали за сепаратистів. Тепер вони вимагають у Кишинева свою законну пенсію, хоча мають також і соціальну підтримку від “ПМР”, а, отже, отримують вдвічі більше грошей, ніж ветерани, які воювали за Молдову.
Самопроголошена влада Тирасполя вважає людей, які отримують подвійну пенсію, шахраями та відкриває проти них кримінальні справи.
КРАЇНИ ЕКС-ЮГОСЛАВІЇ: ПЕНСІЇ ДЛЯ ВІЙСЬКОВИХ ЗЛОЧИНЦІВ
Уповноважена з прав людини у Боснії та Герцеговини Ясмінка Джумхур каже, що на території колишньої Югославії утворилося шість різних республік, кожна з яких має окрему систему пенсійного забезпечення.
“Якщо люди приходять до вас за пенсією, значить, вони визнають вашу юрисдикцію. Якщо ви відмовляєте їм в отриманні пенсії, отже, ви виключаєте їх з вашої юрисдикції. Як же ви тоді сподіваєтеся на мирну інтеграцію сепаратистських територій?”, – наголошує експертка.
В екс-Югославії вирішили, що на пенсію в певній країні може претендувати людина, яка прожила на її території певний час. Але люди почали подавати прохання на отримання грошей з різних фондів. Коли підписали міждержавні угоди, то люди були зобов’язані повернути подвійні пенсії назад.
У 2010 році в Сараєво представники країн екс-Югославії обмінялися пенсійними справами громадян, щоб узгодити ці питання обопільно. Це призвело до того, що, наприклад, Сербський пенсійний фонд виплачує понад 44 тисячі пенсій громадянам, які не проживають на території Сербії: більшість з них відправляють мешканцям Боснії та Герцеговини.
“Це було дуже важке рішення для уряду кожної з нових держав. Адже серед пенсіонерів багато людей, які вважаються військовими злочинцями, а деяким з них навіть висунуті звинувачення в Гаазькому трибуналі. Але неможливо припинити їхні права на пенсію, оскільки це майнові права”, – пояснює Ясмінка Джумхур.
Боснійська правозахисниця не радить Україні вичікувати, поки пенсіонери на непідконтрольних територіях помруть власною смертю, щоб заощадити бюджетні кошти – це дуже погано для іміджу держави.
“Якщо ви вимагаєте від пенсіонерів, які живуть на непідконтрольних територіях, реєструватися для отримання соцвиплат як переселенці, то чи повинні це робити ваші громадяни, які живуть за кордоном? Якщо ні, то це порушення прав людини і дискримінація”, – переконана Ясмінка Джумхур.
До слова, у 2015 році Україна перерахувала за кордон майже півтора мільйони євро та понад 150 тисяч доларів пенсій українцям за двосторонніми угодами про соціальне забезпечення.
На думку Ясмінки Джумхур, забезпечення прав людей на пенсію – це можливість утвердити юрисдикцію країни на певній території.
КОРИСНІ ПОРАДИ ЗАКОНОДАВЦЯМ
Що ж потрібно зробити? Експерти декількох громадських та міжнародних організацій вважають, що необхідно доповнити статті 40, 44 та 46 та прикінцеві положення Закону про пенсійне страхування, статтю 55 Закону про пенсійне забезпечення військових, а також статтю 93 Закону про тимчасові заходи на період проведення АТО.
А саме:
- передбачити, що нараховані суми пенсій для постраждалих виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
- обчислювати пенсії на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб.
- передбачити можливість не надавати паперові документи для нарахування пенсії.
- заборонити Пенсійному Фонду відмовляти в оформленні пенсій при неможливості здійснити перевірку документів.
- закріпити право та механізм отримання пенсій особами, які проживають у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення на період проведення АТО.
У липні цього року у Верховній Раді вже зареєстрований законопроект № 6692, який враховує ці зміни. За нього потрібно проголосувати.
Наразі в ЄСПЛ перебуває близько 500 скарг від українців стосовно невиплати пенсій на непідконтрольній території. З огляду на кількість пенсіонерів, що мешкають в ОРДЛО та не отримують сьогодні соціальних виплат, порушення їхніх прав є масштабним. Без виправлення цієї помилки жодна з Національних стратегій у сфері прав людини не може вважатися виконаною.
Фото надані Норвезькою радою в справах біженців
