Програми партій через призму прав людини: “Сила і честь”

Центр прав людини ZMINA продовжує серію публікацій, де ми розбираємося, що написано в програмах ключових політичних партій, які мають шанс потрапити до наступного парламенту.

Переконані: замість боротьби технологій і облич, замість маніпуляцій і популізму передвиборча кампанія має стати передовсім вдумливою розмовою про програми, наміри і механізми їхнього втілення. Сподіваємося, наші публікації допоможуть українцям зробити 21 липня 2019 року усвідомлений вибір.

Огляд усіх програм політичних сил можна переглянути тут.

Нижче – огляд програми партії “Сила і честь”.

Програму політичної партії “Сила і честь”, розміщену на сайті Центральної виборчої комісії, важко розглядати як цілісний документ, оскільки вона радше виглядає як набір декларацій та дій в окремих сферах життя.

Партія декларує, що “держава має переглянути свої пріоритети та поставити на перше місце інтереси звичайної Людини з її повсякденними сподіваннями, прагненням до стабільності та потребою у безпеці”. Однак у цій тріаді відсутні свобода та права людини, і надалі вони також практично не згадуються.

Визначаючи в програмі, що “головне завдання держави – гарантувати безпеку кожному громадянину”, “Сила і честь” більше нагадує партії в недемократичних країнах, де багато дій держави пояснюються саме гарантуванням безпеки та добробуту громадян, що насправді перетворюється в обмеження свободи та прав людини.

Утім, у програмі партії є і позитивні з погляду прав людини положення. Так, вона передбачає такі дії та заходи.

• Створення виключно професійних Збройних сил України, що, очевидно, призведе до скасування призову, хоча про це прямо не зазначено. Також важливо, що програма акцентує увагу на найосновнішій цілі – це збереження життя військових.
• Ефективну земельну реформу і запуск ринку землі.
• Створення “сучасного суспільного теле- і радіомовлення, незалежного від законодавчої та виконавчої гілок влади“. Утім, це положення виглядає досить дивним, оскільки суспільне мовлення вже створене, а проблема полягає в недостатньо повній реалізації положень, пов’язаних із його переходом від державного до суспільного.
• Державну підтримку переселенців з анексованого Криму та окупованих територій Донбасу, пільгове кредитування та врегулювання майнових відносин між фінансовими установами та цими громадянами.

Попри ці певні позитиви, хоча й доволі вибіркові та нечіткі, багато положень звучать надто декларативно.

Розглянемо певні ціннісні положення програми партії “Сила і честь”.

“Бог, свобода, сім’я і Україна є найвищими духовними цінностями українського народу”. Ця цитата програми дещо відрізняється від загальної риторики і не має подальшого втілення чи пояснення про те, що мається на увазі. Зокрема, яке ставлення до свободи релігій? Чи повинна бути державна релігія? Як це узгоджується зі свободою? Чим запровадження обов’язкових духовних цінностей відрізняється від запровадження єдиної ідеології? Якщо це базові цінності партії, то вони дещо виключають одна одну. Особливо тут зайвою виглядає свобода. У демократичних країнах поняття “Бог” та “сім’я” стосуються радше приватного життя, в яке держава може втручатися у виняткових випадках.

“Культура, наука, земля та власність одвічно годуватимуть Україну”. Ця цитата ще більше вибивається із загальної програми, оскільки також не має пояснення. Чи це означає, що тепер усе це є власністю держави Україна? Вище в програмі партія декларує створення вільного ринку землі, чому тоді земля повинна годувати саме державу, а не її власників? Чи можуть наука і культура в принципі годувати країну?

Програма партії “Сила і честь” загалом є декларативною й несистемною. Вона практично не містить нових механізмів досягнення декларованих цілей, часто вказуючи як єдиний можливий спосіб заміну одних людей на інших, проведення “реальних” дій і т.п.

Це особливо чітко простежується в розділі про “наступ на корупцію“, де поза гучною назвою не міститься жодних нових завдань чи механізмів. Навпаки, згадуються вже наявні механізми. Однак практика показує, що вони не повною мірою працюють. З програми не зрозуміло, яким чином ця партія пропонує, щоб ці механізми справді запрацювали.

Через те що в програмі “Сили і честі” мало конкретики, складно прогнозувати дії партії в контексті прав людини. Водночас її лідер Ігор Смешко очолював головний правоохоронний орган – СБУ – за часів Помаранчевої революції та масового переслідування політиків і активістів. Також важливо пам’ятати, що основним пріоритетом партії є гарантування безпеки, а це, з одного боку, може суперечити задекларованим ліберальним цінностям, а з іншого – показує військово-правоохоронний ухил політичної партії.

Підготував Володимир Яворський

Матеріал підготовлений за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в межах Transition Promotion Program. Погляди, викладені в цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційної позиції МЗС Чеської Республіки.