20 років війни в Чечні: паралелі з Україною
26 листопада в готелі “Русь” у Києві був показаний документальний фільм «Алди. Без строка давности». У фільмі жителі чеченського селища Нові Алди розкривають жахи зачистки, яка забрала життя понад 50 мирних жителів.
За день до трагедії російські солдати попередили деяких жителів, що “завтра на вас спустять собак” і “щоб не ховалися, а сиділи вдома”. Мешканці не зрозуміли натяку і були раді, що нарешті їм не доведеться переховуватися в підвалах від постійних обстрілів, що нарешті настане мир.
Під час другої чеченської війни безпечні гуманітарні коридори для виїзду мирного населення з Чечні, за словами правозахисників, були відсутні. Вони періодично піддавалися артилерійськими обстрілами і ракетно-бомбовим ударами. Тому деякі мирні жителі залишалися на місцях, особливо люди з інвалідністю та люди похилого віку.
“… Солдати вже пішли з нашої вулиці. Я побігла у двір Сугаіпова – там лежала Кайпа в калюжі крові, від якої на морозі ще йшла пара, – розповідає медсестра Асет Чадаєва правозахисникам центру “Меморіал”. – Я хотіла підняти її, а вона розвалюється, шматок черепа відвалюється – напевно, черга з ручного кулемета перерізала її… Поруч у дворі двоє чоловіків лежать, в обох величезні дірки в голові, мабуть, впритул стріляли. Будинок вже горів, задні кімнати, в першій же ж горів вбитий Аваль. Певно, на нього вилили якусь горючу рідину і підпалили. Я підтягла сорокалітрову флягу з водою – не знаю, як її підняла – вилила воду. Чесно кажучи, я не хотіла бачити тіло Аваль, нехай краще в пам’яті залишиться живий – винятково добрий був чоловік. Прибігли сусіди, теж стали гасити пожежу. Дванадцятирічний Магомед ходив по двору, повторював: “Навіщо вони це зробили?!” Від запаху крові було просто нестерпно”.
“Солдат кличе мене, і в цей момент мій тесть (весь такий блідий, губи у нього були сині) просить: “Маліка, вони зараз гроші зажадають, піди у кого-небудь візьми”. Я до солдатів: “Хлопці, у нас немає грошей. Якби були, ми б виїхали, як всі люди”. І тоді вони почали стріляти. Кричали при цьому, що в них наказ вбивати всіх. Я побігла до сусідів, стукала у ворота – ніхто не відчиняв. Тільки Денієв Алу вийшов на стукіт і приніс мені три купюри по сто рублів. Несу я ці гроші, підходжу до своїх воріт і бачу: кішка моя йде. У неї нутрощі вивалилися. Вона йде і зупиниться, йде і зупиниться, а потім помирає. У мене ноги так і підкосилися”, – цитує Маліку Лабазанову доповідь “Зачистка”. Селище Нові Алди, 5 лютого 2000 року”.
Шеф-редактор кавказького незалежного журналу «Дощ» Абдулла Дудуєв каже, що “зачистка” в Нових Алдах – це не перший злочин в проти людяності.
“7 жовтня в селищі Вістанжі було таке ж масcовое вбивство. Було вбито 38 осіб. 21 жовтня 1999 було завдано ракетного удару по ринку м Грозний, в якому було вбито 118 чоловік. 400 поранених. Тоді були застосовані ракети “Земля – Повітря” з касетними боєголовками. Це заборонена зброя. Такі накази віддаються тільки Верховним головнокомандувачем”, – стверджує пан Дудуєв.
Таких злочинів величезна кількість, констатує Абдулла Дудуєв. Вони по сьогоднішній день залишаються не розслідуваним. Більш того, в цей мирний час люди не мають можливості говорити, нагадувати про трагедію і псувати милостиву картину, яка “складається”. “За офіційними даними Росії більше 5000 чеченців пропало без вісті, а по не офіційним – більше 18 000. Родичі вважають щастям, хоча б знайти кісточку свого близького і поховати її, щоб була могила, куди б вони могли ходити і шанувати пам’ять”, – каже Абдулла Дудуєв.
Історик і публіцист Майрбек Вачагаєв вважає трагедію в Нових Алдах показовою акцією: “Це був показовий розстріл. Армія повинна була показати, що не буде того, що було в першу чеченську війну, що будуть вбивати всіх: незалежно бойовик ти чи не бойовик, воював ти чи не воював, жінка ти чи чоловік, старий чи дитина. Різниці немає”.
Вачагаєв висловив упевненість, що у війні з Україною Росія нічого нового не придумала.
“Для захоплення Грозного 26 листопада добровольців відбирали в Підмосков’ї, в Кантемирівській танкової дивізії. Там же ж і відбирали добровольців для Донецька і Луганська. У цій дивізії вони підписували ті ж договори. Для чеченської опозиції, яка підписувала ці контракти був зроблений свій прайс-лист: $ 3000 коштів, які виділяються відразу, від $ 5000 – 7000 в разі поранення. І нарешті, якщо добровольця вбивають, то його близькі отримують $ 30 000 доларов. Ці розцінки за 20 років не девальвувалися”, – стверджує Майрбек Вачагаєв.
Майрбек Вачагаєв впевнений, Україні потрібно забути Захід: “Не допоможе Україні ні США, ні Захід. Тільки ви самі зможете. І ви вже змогли. Ви думаєте, Росія проявила милосердя? Путін такий жалісливий зупинився після Донецька? Та якщо там не зупинили, він був би вже в Києві”.
Фото: Микола Мирний
