Учнівський та студентський конкурс есе “Шляхи порозуміння”
Цьогорічний проект “Думайдан-2017: гуртуймося біля шатра порозуміння” присвячений темі пошуків шляхів порозуміння між людьми з різних етнічних груп та культурних традицій.
Думайдан – експертний дискусійний проект на задану тему, який буде проходити в різних областях України протягом 2017 року в партнерстві з Міжнародним фестивалем документального кіно про права людини Docudays UA.
На заходах будуть відбуватися експертні й громадські обговорення на тему толерантності, подолання стереотипів і скорочення соціальної дистанції між людьми, які походять з різних етнічних груп. Про розклад заходів в межах фестивалю можна буде подивитися на сайті: Docudays. В рамках запланованих заходів Думайдан об‘єднає навколо теми порозуміння усіх, хто бажає долучитися. Учні старших класів та студенти, можуть зробити свій творчий внесок в спільний результат цьогорічного проекту, взявши участь в конкурсі есе.
Конкурс проводиться з метою стимулювання молоді до роздумів на тему толерантності, мирного співжиття, пошуку шляхів порозуміння між людьми з різних етнічних груп та культурних традицій в Україні. Нижче ми наводимо перелік проблем, навколо яких буде будуватися дискусія цьогорічного Думайдану.
Переможці будуть відзначені цінними призами.
Строк подачі есе: до 15 червня включно.
Форма есе – вільна.
Маленька порада майбутнім авторам есе: намагайтеся концентруватися не лише на описі тієї чи іншої проблеми, але спробуйте сформулювати й викласти ваше бачення виходу із зазначеної проблеми.
Тексти потрібно направляти на електронну скриньку: olena.sapozhnikova@helsinki.org.ua
Контактна особа: Олена Сапожнікова, ном. моб. тел.: 063 85 66 0 22; 099 309 07 39
Темою есе може бути будь-яка із проблем, що зазначені нижче, а також інші проблеми з заданої теми, які видаються вам актуальними:
– проблема толерантності та толерантного ставлення – що таке толерантність, чому вона важлива для кожного з нас і суспільства в цілому;
– проблема дискримінації за етнічною ознакою – що це таке, через що вона проявляється і чому вона небезпечна як для окремих представників різних груп, так і для суспільства в цілому;
– мова ворожнечі: висвітлення у ЗМІ та медіа-просторі новин, повідомлень та іншої інформації про національні меншини з упередженим ставленням до них, поширюючи оціночне, почасти образливе ставлення авторів у суспільстві;
– “етнічне профілювання”: перенесення негативного досвіду неправомірного вчинку одного із представників однієї з національних громад на всю спільноту. Якими можуть бути наслідки для окремих груп?
– що значить для мене бути приналежним до певної національної громади;
– практика акцентування на ромській національності злочинця чи правопорушника у новинах на кримінальну тематику, всупереч етичним стандартам журналістської роботи;
– встановлення судами максимальних санкцій покарання в кримінальних провадженнях особам з яскраво вираженими етнічними особливостями;
– проблема ксенофобії: що таке ксенофобія та як запобігти її проявам;
– роль держави у розбудові толерантного суспільства й протидії ксенофобії і дискримінації за етнічною ознакою: налагодження діалогу між владою й представниками меншин, розвиток і реалізація етнонаціональної політики, пошуки ефективних моделей її імплементації;
– участь представників меншин в процесах прийняття рішень; проблема відтоку працездатних освічених людей з національних громад України, і як наслідок втрата державою інтелектуального потенціалу, що помітно ускладнює просування та реалізацію інтересів національних меншин у державній владі;
– навіщо вчитися налагоджувати діалог між окремими національними групами;
– створення рівних можливостей і подолання соціальної дистанції між членами суспільства й представниками різних етнічних груп, соціальна незахищеність різних етнічних груп (відсутність документів, що посвідчують особу, обмежений доступ до освіти та до медичних послуг, праці, а також незабезпечення належних умов проживання тощо);
– акцентування уваги ЗМІ лише на окремих негативних діях представників різних етнічних груп;
– відсутність кодифікації мов у окремих національностей;
– відсутність методично-навчального забезпечення навчання мов національних меншин в школах України;
– недостатній рівень навчання українській мові представників національних меншин;
– відсутність програми з підготовки педагогічних кадрів з викладання мов національних меншин тощо.
Організатори конкурсу: Громадська спілка “Українська Гельсінська спілка з прав людини”, Міжнародний фонд “Відродження”, Конгрес національних громад України, Міжнародна громадська організація “Інтернаціональний Союз”, Рада національних спільнот України, Всеукраїнська спілка громадських організацій “Конгрес Ромен України, МБФ Ромський жіночий фонд “Чіріклі”, Інститут педагогіки НАПН України.
