Чи приховують правду про коронавірус: шість тез щодо права на інформацію під час пандемії

Якби нам колись розповіли, що навесні 2020 року в Україну прийде вірус, який змусить усіх сидіти по домівках, виходити на вулицю хіба в магазин за продуктами чи, якщо пощастить, на роботу, закутаними в маски та рукавички, центральна влада проситиме олігархів скинутися на медзасоби, а місцева вводитиме так звану комендантську годину, то, певно, ми б розсміялись і покрутили пальцем біля скроні. Таке неможливо, подумали б ми. Але, як бачимо, можливо, реально, болюче. З березня 2020 року ми живемо в умовах пандемії COVID-19. А офіційних даних про забезпечення лікарень, можливість тестування та іншої важливої для розуміння ситуації інформації довелося чекати майже місяць.

Цієї весни через карантин влада запровадила обмеження на такі права, як свобода пересування та зборів, але не менш важливим є право на інформацію, особливо ту, яка стосується вірусу. Адже завдяки їй ми щонайменше можемо сприймати рішення влади, планувати свої дії, бути спокійнішими та впевненішими, наскільки це можливо в сьогоденні, менше стресувати від відсутності контролю та прогнозованості майбутнього. Доступна інформація дає можливість отримувати якісніші медіаматеріали, аналітику даних, сервіси, продукти.

То як з доступом до публічної інформації в умовах карантину? Чи має суспільство доступ до даних, які дають розуміння? Що відбувається в країні, чи вона готова до боротьби з вірусом? Як саме боротиметься, а також чого очікувати після карантину? Чи має влада самостійно оприлюднювати інформацію, дані, чи громадяни мають писати запити й очікувати (деколи не дочікуватися) відповідей? А може, влада намагається використовувати карантин, щоб обмежити наше право на інформацію?

Разом з експертами та експертками з питань доступу до інформації, антикорупції та відкритих даних розбирали відповіді на ці питання. Також виділили шість основних тез про реалізацію права на інформацію під час пандемії.

1. Доступ до публічної інформації – право, гарантоване і в період карантину

Проєкт StateWatch з моменту початку пандемії в Україні запустив моніторинг забезпечення українських лікарень засобами індивідуального захисту. Задля того щоб отримати цю інформацію, представники та представниці StateWatch надсилали запити з однаковими питаннями до всіх облдержадміністрацій. Вони просили надати інформацію про кількість засобів індивідуального захисту для медперсоналу (костюми біозахисту, нітрилові рукавички, одноразові халати тощо) в опорних лікарнях на початок карантину і розрахунок кількості таких засобів, необхідний на весь час карантину.

“Ми були впевнені на 100%, що така інформація точно є в облдержадміністраціях, адже і уряд Олексія Гончарука, і уряд Дениса Шмигаля давали доручення регулярно збирати статистику забезпечення за регіонами. Однак реальність виявилася дещо іншою, – розповів Гліб Каневський, голова експертної організації StateWatch. – Понад третину областей не надали даних. Це Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Київська, Луганська, Одеська, Чернігівська ОДА”.

Проєкт отримав на однаковий текст запиту різні відповіді. Хтось із розпорядників узяв 20 днів на розгляд додатково, надав лише частину інформації, а Закарпатська ОДА на запит про забезпечення засобами індивідуального захисту повідомила про підготовку 100 ліжко-місць в області.

Влада намагалася приховати цифри, які підтверджують її неефективність, вважає Каневський.

“Коли ми отримали відповіді з інших областей, ми зрозуміли, чому деякі області так опираються розкриттю потреб у засобах індивідуального захисту та їхньої наявності. Виявилося, що в лікарнях практично нічого немає, вони нічим не забезпечені. З отриманих відповідей випливає, що лікарні, які визначено для госпіталізації хворих з вірусом, на початок карантину були забезпечені на рівні 1–7% потреб. Здебільшого були відсутні елементарні речі: респіратори, костюми біозахисту, щитки на обличчя. А це вже пряма відповідальність влади, яка і намагається сховати цифри, що підтверджують її неефективність”, – каже експерт.

Приклад неповної відповіді на запит, коли дають узагальнену інформацію, а не деталізовану щодо лікарень

Каневський переконаний, що та інформація, яку вони запитами збирали з адміністрацій, і загалом інформація про коронавірус, боротьбу з ним мала б бути відкрита і доступна із самого початку.

“Дані необхідні для оцінювання підготовки обласної влади до пандемії, а також переоцінювання ставлення влади до сфери охорони здоров’я, яка з року в рік фінансується за залишковим принципом. Адже легше кошти “освоїти” на ремонті доріг чи тротуарів. Окрім того, є колосальна ініціатива волонтерів та бізнесу для допомоги лікарням. І бажано, щоб вони бачили онлайн, якими медтоварами та які лікарні потрібно забезпечувати насамперед”, – підкреслив експерт.

Право на інформацію гарантовано Конституцією України (ст. 34).

Закон “Про доступ до публічної інформації” визначає права громадян і обов’язки розпорядників публічної інформації (тобто тієї інформації, яка є в розпорядженні центральних органів влади, місцевих рад, виконкомів, комунальних підприємств, установ та організацій).

Люди можуть запитувати публічну інформацію (усно, письмово, електронною поштою). Відповіді мають бути надані протягом:

• 48 годин, якщо йдеться про захист життя чи свободи особи, стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту, аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян;
• п’яти робочих днів у всіх інших випадках;
• відтерміновані на 20 робочих днів, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних.

Розпорядники мають надавати повну відповідь на запит або обґрунтовано відмовити. Неповна відповідь, часткова, не по суті, відсутність відповіді – все це є порушенням закону і призводить до адміністративної відповідальності.

Розпорядники зобов’язані не лише надавати інформацію у відповідь на запит, а й оприлюднювати її. Зокрема, у такому форматі відкритих даних, який дозволяє комп’ютерним програмам без участі людини працювати з даними і в результаті створювати аналітику, сервіси, продукти, такі як Youcontrol, Clarity Project тощо. Дані мають оприлюднюватися на власних сайтах відомств та на Єдиному порталі відкритих даних. До прикладу, для того, щоб працювали такі аналітичні панелі, як на урядовому сайті про коронавірус, потрібні дані. Ці дані були викладені у відкритий доступ (не у вигляді панелі, а у вигляді показників, табличок) лишень 9 квітня 2020 року.

Розпорядники зобов’язані регулярно оновлювати відкриті дані.

Невідкладному оприлюдненню підлягає будь-яка інформація про факти, що загрожують життю, здоров’ю та/або майну осіб, і про заходи, які застосовуються у зв’язку з цим.

Захистити своє право на інформацію можна, написавши скаргу вищому органу в порядку підпорядкування (наприклад, скаргу голові ОДА на управління охорони здоров’я), до Офісу Уповноваженого ВР з прав людини або ж у судовому порядку.

Як правильно подати запит про боротьбу з COVID-19, можна дізнатися тут.

2. Спроби законодавчо відтермінувати час розгляду запитів через COVID-19 неконституційні

У парламенті ж коронавірусом скористалися для того, щоб спробувати обмежити право на доступ до інформації.

Так, 30 березня 2020 року народний депутат Сергій Демченко зареєстрував у Верховній Раді України законопроєкт, який передбачає “уточнення строків розгляду”, зокрема, запитів на публічну інформацію. У законопроєкті йдеться, що з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків розгляду в тому числі запитів на публічну інформацію, окрім звернень (запитів), що стосуються захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян.

Цей законопроєкт спричинив тривогу і занепокоєння в захисників інформаційних прав, адже це є спробою законодавчо звузити право на доступ до інформації під приводом пандемії.

Офіс Уповноваженого з прав людини вже оприлюднив заяву, що положення законопроєкту “значно обмежують право особи на інформацію та звернення, гарантовані статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статтями 34, 40, 50 Конституції України”.

У неконституційності законопроєкту переконаний і медіаюрист, виконавчий директор громадської організації “Платформа прав людини” Олександр Бурмагін.

Карантинні заходи не можуть стати підставою для обмеження права на доступ до публічної інформації. А відтермінування відповідей на запит може бути небезпечним саме через обмеження доступу до інформації стосовно боротьби з COVID-19, каже експерт.

Бурмагін наголосив, що нечіткі формулювання законопроєкту можуть закрити для медіа та громадськості великі пласти інформації, яка прямо не стосується протиепідемічних заходів, але пов’язана, впливає або характеризує суспільні відносини навколо теми. Наприклад, щодо зловживання цінами на харчові продукти під час пандемії.

3. Влада зобов‘язана інформувати про ситуацію з COVID-19 оперативно

Голова “Платформи з прав людини” також переконує, що в контексті протиепідемічних заходів жодних підстав для будь-яких обмежень у сфері доступу до публічної інформації законодавство не містить:

“Навпаки, і в Законі “Про захист населення від інфекційних хвороб”, і в Законі “Про забезпечення епідеміологічного та санітарного благополуччя населення”, і в тому ж Кодексі цивільного захисту є норми щодо належного інформування населення про ситуацію навколо карантину та надзвичайної ситуації. Єдиний виняток з наведеного – це карантин, який може бути поєднано з надзвичайним станом. Проте інформаційні обмеження там прив’язані до випадків масових порушень громадського порядку. Без цих обставин надзвичайний стан також не матиме підстав для обмежень у сфері доступу до публічної інформації”.

Окрім того, влада має саме обов’язок оперативного, повного і правдивого інформування про боротьбу з COVID-19.

Офіційний вебпортал про вірус https://covid19.gov.ua/

“Кодекс цивільного захисту містить навіть норми щодо права громадян на “отримання інформації про надзвичайні ситуації або небезпечні події, що виникли або можуть виникнути, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі”. Саме тому деякі телеканали почали давати хоча б новини із сурдоперекладом. Але загальна логіка така, що всі люди, незважаючи на певні порушення, повинні мати можливість отримати інформацію”, – розповів Олександр Бурмагін.

За його словами, законодавство передбачає і право юридичних осіб на інформацію стосовно боротьби з небезпечними хворобами. Адже інформування є одним з механізмів протидії вірусам та хворобам: належно, вчасно поінформовані та мотивовані керівники та керівниці підприємств є запорукою ефективності карантинних та інших обмежень, які часто є ключовими під час епідемій.

Однак, за даними моніторингу Офісу Уповноваженого з прав людини, лише 76% розпорядників публічної інформації належно оприлюднюють на офіційних вебсайтах інформацію щодо розпоряджень, спрямованих на протидію поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). А плани відповідних протиепідемічних заходів належним чином оприлюднює тільки половина розпорядників.

Гірша ситуація з оприлюдненням контактів, за якими громадяни можуть отримати офіційну інформацію про стан протидії поширенню COVID-19. Контакти оприлюднили менш ніж половина промоніторених розпорядників – 74 з усіх областей України.

4. Відсутність інформації та даних про COVID-19 сприяє поширенню фейків та дезінформації

Богдан Тишкевич, аналітик Агенції журналістики даних Texty.org.ua, вже багато років працює з даними і просуває та впроваджує відкриті дані на національному та місцевому рівнях. Він переконаний, що під час пандемії COVID-19 відкриті дані можуть відігравати важливу роль:

“Це максимальне збільшення каналів інформування про поширення та боротьбу з хворобою. Інформаційний вакуум сприяє появі фейків та провокує безвідповідальну поведінку людей. В ідеалі кожне рішення уряду щодо встановлення або зняття обмежень має підкріплюватися оприлюдненими даними”.

За словами аналітика, до боротьби з COVID-19 залучено державні органи різних рівнів, урядові та неурядові організації. Для того щоб протистояти хворобі, необхідно ефективно обмінюватись інформацією про вірус і його наслідки, що дозволить оперативно реагувати на виклики, які стоять перед країною в період пандемії.

Єдиний портал відкритих даних України є ідеальним майданчиком для вирішення цього завдання. Доступ до порталу мають усі держоргани та органи місцевого самоврядування, він має відкриту можливість отримувати дані через інтерфейс прикладного програмування, підтримує роботу з популярними форматами даних, забезпечує можливість оновлення наборів у режимі реального часу.

Міністерство охорони здоров’я на Єдиному державному порталі відкритих даних

Наразі вкрай важливо шукати шляхи, якими відкриті дані можуть пом’якшити наслідки економічної кризи після завершення карантину або запобігати майбутнім пандеміям, переконаний Богдан Тишкевич.

 5. Дані про COVID-19 потрібні для того, щоб допомагати країні

На Європейському порталі відкритих даних, який збирає інформацію з усіх порталів країн ЄС, створили окремий розділ, присвячений COVID-19. Там можна знайти набори даних про вірус та суміжні питання з різних країн ЄС, а також ініціативи та проєкти, які побудовані на основі даних, аналізують дані, збирають дані тощо.

Ще 27 березня 2020 року перший віцепрем’єр і міністр цифрової трансформації Михайло Федоров повідомив, що потрібно налагодити чіткий збір даних у країні (кількість лікарень різної типології, наявність ресурсів у лікарнях тощо). “Зараз ці дані активно збираються”, – наголосив міністр.

Водночас, згідно з постановою №835, дані про наявність ресурсів у лікарнях – це набір даних, який обов’язково мають оприлюднювати розпорядники. І серед переліку з більш як 800 наборів для органів місцевого самоврядування передбачено обов’язкове оприлюднення “даних про медичне обладнання комунальних закладів охорони здоров’я”. Вони мали бути оприлюднені й оновлюватися щонайменше з квітня 2019 року, і останній термін — 17 жовтня 2019 року. Але офіційні відкриті дані на урядовому порталі про коронавірус були опубліковані 9 квітня 2020 року. Водночас є багато питань до повноти оприлюднених даних.

З кількох тисяч розпорядників лише 10 оприлюднили набори про медобладнання на Єдиному порталі відкритих даних.

Тобто, якби влада виконувала свої законні зобов’язання щодо доступу до публічної інформації, у громадян була б можливість отримати більше даних про лікарні, про стан медичної галузі у своїх громадах.

Узагалі на Єдиному порталі відкритих даних досі немає ні окремого розділу, присвяченого коронавірусу, ні якісних даних (якщо не враховувати кількох документів нормативного характеру, завантажених розпорядниками, які не становлять жодної користі і не мають цінності). А в Міністерства охорони здоров’я взагалі 0 завантажених даних станом на 16 квітня 2020 року.

Youcontrol візуалізує дані про коронавірус

Попри нестачу даних 10 квітня Youcontrol запустив “Карту медичного забезпечення: ресурси та потреби лікарень України”. На мапі дані зі звітів лікарень про забезпечення засобами захисту, медичним обладнанням і працівниками автоматично аналізуються системою, а також розраховується показник, на скільки днів вистачить ресурсів лікарні. Ці розрахунки будуються на основі алгоритмів Міністерства охорони здоров’я України.

Як розповів засновник Youcontrol Сергій Мільман, писати запити – це довго і дорого. Розпорядники можуть не надати відповіді або надати відписку. А якщо і пощастить отримати відповідь, то на той момент ситуація може так змінитися, що всі зусилля стають марними. Саме тому суспільно важливі дані мають бути оприлюднені й оновлюватись у вигляді відкритих.

“Наразі ми дуже потребуємо відкриття даних про залишки щодо всіх лікарень, лабораторій та швидких. Без цієї інформації суспільство не зможе проконтролювати забезпечення всіх медичних працівників засобами індивідуального захисту. А це може призвести до катастрофічних наслідків, зокрема до інфікування медичних працівників”, – каже Мільман.

Він додає, що без даних важко зрозуміти, чому влада вирішує продовжувати чи припиняти карантин, чому обирає для лікування саме ці препарати, чому використовує саме ці засоби індивідуального захисту чи закуповує їх у саме такій кількості. Нерозуміння, на чому ґрунтується урядова політика, а тим паче відсутність змоги її спрогнозувати, призводить до паніки, неефективного і безконтрольного розподілу коштів та інших негараздів.

Добрим прикладом надання доступу і використання відкритих даних є інформація електронної системи публічних закупівель Prozorro. Дані закупівель товарів і послуг, до прикладу, на боротьбу з коронавірусом доступні для розробників та аналітиків. Так, базуючись на цих даних, спільнота Dozorro аналізує закупівлі в регіонах України, приміром, апаратів штучної вентиляції легенів чи тестів і на їхній основі робить візуалізації, мапи.

6. Не зловживати своїм правом на інформацію і запитувати лише необхідне

“Доступ до правди” є профільним ресурсом про доступ до публічної інформації. Окрім новин, статей, коментарів юристів та юристок щодо інформаційних прав, порушень, сайт містить інструмент для надсилання запитів. Наразі в системі понад 66 тисяч запитів до 1700 розпорядників.

Головна редакторка сайту Леся Ганжа зазначає, що загалом ситуація з пандемією мало вплинула на доступ до публічної інформації. Відповідальні розпорядники і тепер намагаються надавати повні відповіді, безвідповідальні – прагнуть обґрунтувати свою бездіяльність пандемією.

“Під час карантину деякі розпорядники, наприклад Національний банк України, запустили автоматичне смс-повідомлення запитувачам, яке сповіщає, що відповіді на запит будуть надані після карантину. Водночас НБУ надає всі відповіді або відстрочення згідно із законом”, – розповіла Леся Ганжа.

Нещодавній моніторинг Офісу Омбудсмана показав, що понад 60% розпорядників надає інформацію про COVID-19 у термін 48 годин, якщо такою є вимога запитувача. На думку журналістки, 60% – це великий відсоток.

Ганжа повідомила, що на сайті “Доступ до правди” створили спеціальний розділ з порадами про те, як отримати інформацію про боротьбу з COVID-19. Розділ, зокрема, містить рекомендації, як правильно визначити розпорядника інформації, якому потрібно надіслати запит, як сформулювати запитання і як оформити запит, щоб мінімізувати ризики відмови чи неповної відповіді.

Водночас “Доступ до правди” закликає запитувачів в умовах карантину запитувати ті інформацію та документи, які дійсно необхідні для громадського контролю, професійної журналістської діяльності, висвітлення суспільно значущих тем та запобігання зловживанням.

“Безпідставний тролінг розпорядників, які працюють у надзвичайних умовах із великим навантаженням та великими ризиками для життя та здоров’я (особливо лікарні та система охорони здоров’я, патрульні МВС, інші служби), є неприпустимим у теперішніх умовах”, – йдеться в повідомленні на сайті.

Проактивне оприлюднення інформації, відкритих даних про COVID-19, супутні теми, такі як безробіття, ціни тощо, може стати поворотним моментом як для боротьби з коронавірусом, так і для зростання рівня довіри до влади. Praemonitus, praemunitus, тобто “попереджений – отже озброєний”. Тепер це звучить як ніколи актуально. Лише цікаво, що станеться швидше: відкриття даних чи закінчення карантину.

Матеріал підготовлено за сприяння правозахисної організації “Freedom House в Україні”