Держдума РФ обмежила доступ до книжок “іноагентів” у бібліотеках
Державна дума Росії ухвалила закон, який обмежує доступ до книжок авторів, визнаних у РФ “іноземними агентами”, у бібліотеках. Відтепер бібліотеки мають враховувати російське законодавство про “іноагентів” під час визначення порядку доступу до своїх фондів.
Про це повідомило видання “Настоящее время”.
Ілюстративне фото. Джерело: TASSЗаконопроєкт ухвалили у другому та третьому читаннях 18 листопада. Поправки вносять до закону “Про бібліотечну справу”.
Документ ще у 2024 році внесли до Держдуми тодішня голова комітету з культури Олена Ямпольська, онук письменника Михайла Шолохова Олександр Шолохов, а також актори Олена Драпеко та Дмитро Пєвцов.
Раніше бібліотеки визначали правила доступу до своїх фондів відповідно до статутів, внутрішніх документів та законів про захист дітей від шкідливої інформації й державну таємницю. Тепер вони також мають керуватися законодавством про “іноземних агентів”.
У початковій версії законопроєкту пропонували доручити Міністерству культури РФ затвердити правила розміщення таких книжок. Однак в остаточному варіанті відповідальність за порядок доступу до бібліотечних фондів поклали на самі бібліотеки.
Як писало російське видання “Коммерсант” у вересні 2026 року, бібліотеки опинилися у складному становищі через необхідність прибирати не лише книжки авторства “іноагентів”, а й видання, у створенні яких вони брали опосередковану участь. Йдеться, зокрема, про книжки, де такі люди були перекладачами, ілюстраторами або фінансували видання.
За даними російської Мінцифри, у разі повного виконання законів про “іноземних агентів” та “небажані” організації звичайним бібліотекам доведеться вилучити від 50% до 70% видань зі своїх фондів. У наукових бібліотеках ця частка може становити від 10% до 15%.
Нагадаємо, 1 грудня 2022 року в Росії набрав чинності закон, що дозволяє масово оголошувати людей “іноагентами”.
Законодавство про “іноагентів” у Росії з’явилось у 2012 році. Закон дозволив мін’юсту визнавати некомерційні організації “іноземними агентами”, якщо вони отримують фінансування з-за кордону та ведуть політичну діяльність. Критерії, за якими визначається така діяльність, у законі чітко не встановлено, що дозволяє владі переслідувати організації, які працюють у галузі освіти, культури, охорони здоров’я, екології, захисту прав людини.
Згодом у Росії почали оголошувати “іноагентами” ЗМІ та фізичних осіб. Російське міністерство юстиції веде зараз одразу чотири списки “іноземних агентів”.
Згідно з документом, “іноагентом” можна визнати фізичну особу або організацію, які не обов’язково отримують іноземне фінансування, а й просто перебувають “під впливом”. Формулювання, що саме вважати іноземним впливом, прописано в документі вкрай розпливчасто. Зокрема, ним вважатиметься будь-який “вплив” – “шляхом примусу, переконання чи іншими способами”.
Станом на 2023 рік Росії налічувалося щонайменше 348 “іноземних агентів”. Серед них – фізичні особи та організації, зокрема й ЗМІ.
Російське законодавство про “іноземних агентів” регулярно критикують правозахисники, міжнародні організації та професійна спільнота, які вказують, що такі норми становлять небезпеку для розвитку громадянського суспільства в Росії.