“Поїдеш ногами вперед”: на засіданні ТСК Дмитро Хилюк і сестра Ірини Левченко розповіли про умови утримання українських журналістів у російському полоні

Під час засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування злочинів, вчинених збройними формуваннями Російської Федерації проти журналістів та інших працівників медіа, озвучили свідчення про умови утримання українців у російському полоні та труднощі, з якими стикаються їхні рідні.

Український журналіст Дмитро Хилюк, який повернувся з полону, розповів про катування, холод, інформаційну ізоляцію та погрози з боку працівників російських в’язниць. Олена Руденко, сестра незаконно ув’язненої Ірини Левченко, розповіла про постійні переведення сестри та проблеми з листуванням.

Про це повідомляє кореспондентка ZMINA.

Засідання ТСК. Фото: Олександра Єфименко

За словами Дмитра Хилюка, від перших днів полону до утримуваних застосовували жорстоке поводження. Їм зв’язували руки, а деяким – також ноги. Упродовж перших трьох діб полонені могли лежати зв’язаними, не маючи змоги самостійно сходити до туалету. Журналіст розповів, що в першому місці утримання було дуже холодно, а в деяких камерах не було вікон. Він вважає, що такі умови були частиною політики придушення спротиву та психологічного тиску на полонених.

Хилюк також згадав погрози з боку працівників російської установи. На запитання, коли їх звільнять і відбудеться обмін, йому відповіли, що з в’язниці він “поїде роки через два-три й ногами вперед”.

В іншій колонії, за словами журналіста, полонені зазнавали ще й інформаційної ізоляції. Вони не могли дізнатися навіть, котра година, а інформацію про події за межами установи отримували вкрай обмежено.

Під час засідання також виступила Олена Руденко, сестра незаконно ув’язненої Ірини Левченко. Вона розповіла, що родині складно підтримувати зв’язок із сестрою та дізнаватися про умови її утримання. Листування також не дає змоги повністю зрозуміти, що відбувається з ув’язненою, а частина листів не доходить.

“Вона не може розповісти в листах усе, що там коїться. Буває таке, що ми пишемо наступний лист і розуміємо, що попереднього вона не отримала”, – сказала Руденко.

За словами Руденко, після суду Ірина перебуває в окупованому Маріуполі та, куди буде етапована, невідомо.

Нагадаємо, що російські військові викрали журналіста УНІАН Дмитра Хилюка 3 березня 2022 року в селі Козаровичі на Київщині разом з його батьком. Останнього окупанти відпустили через вісім днів, а Дмитра вивезли до Росії, де незаконно утримували в кількох в’язницях і колоніях. Журналіст провів у неволі майже три з половиною роки й повернувся до України під час обміну 24 серпня 2025 року.

Як раніше розповідав Хилюк, за весь час ув’язнення він отримав лише одного листа від рідних. Його доставили в березні 2025 року, хоча родина надіслала повідомлення ще в червні 2023-го. За словами журналіста, більшість українців, з якими він перебував у російських в’язницях, узагалі не отримували звісток з дому.

Мелітопольську журналістку Ірину Левченко російські силовики викрали разом із чоловіком 6 травня 2023 року. Згодом Олександра Левченка звільнили, однак його дружина досі перебуває в неволі. У вересні 2026 року окупаційний суд у Мелітополі засудив її до 15 років ув’язнення за звинуваченням у нібито шпигунстві, а наприкінці місяця відхилив апеляцію. Раніше журналістка заявляла про катування електричним струмом і побиття цивільних у таємній російській в’язниці в окупованому Мелітополі.

За даними міжнародної організації “Репортери без кордонів”, станом на вересень 2026 року Росія незаконно утримувала 27 українських журналістів. Серед них – медійники з окупованих територій, яких російські силовики переслідують за професійну діяльність і проукраїнську позицію.