Майже половина опитаних жінок після перинатальної втрати не відчували впливу на рішення медиків – дослідження

Майже половина опитаних жінок (46,5%), які пережили втрату дитини під час вагітності або пологів, не відчували, що можуть впливати на рішення щодо медичних втручань. Водночас понад третина респонденток не відчували, що мають право відмовитися від запропонованих процедур або обрати інший спосіб надання допомоги. Деякі жінки також повідомили про недостатнє інформування, болючі втручання та обмеження вибору щодо знеболення.

Про це йдеться в дослідженні “Викидні, мертвонародження та смерть новонароджених: досвід сімей у медичних закладах України”, яке громадська організація “Безпечне народження” провела в березні – травні 2026 року.

Фото: Fadime Demirtaş / Pexels

Дослідниці опитали 516 жінок, які пережили перинатальну втрату впродовж 2021–2026 років, і понад 300 медичних працівників. Також вони провели глибинні інтерв’ю з жінками, які мали такий досвід. Авторки зауважують, що опитування не є репрезентативним для всіх жінок України, які пережили перинатальну втрату.

За результатами дослідження, лише 29,4% респонденток повністю або частково відчували, що можуть брати участь в ухваленні рішень щодо перебігу пологів і медичних втручань. Натомість 46,5% переважно або зовсім не відчували такого впливу.

Крім того, 35,7% опитаних не відчували, що мають право відмовитися від запропонованої процедури чи обрати альтернативний варіант лікування, а ще 28,8% взагалі не знали про таку можливість.

Деякі учасниці розповідали про випадки, коли медики недостатньо пояснювали свої дії, обмежували вибір щодо знеболення або проводили небажані для жінок втручання. На думку дослідниць, такі ситуації посилювали відчуття безпорадності та робили переживання втрати ще травматичнішим.

Окремою проблемою виявилося припинення лактації після смерті дитини. Зокрема, 87,7% опитаних медичних працівників повідомили, що пропонують жінкам медикаментозне пригнічення вироблення грудного молока. Водночас лише 11% пропонують природне завершення лактації, а 3,9% – можливість донорства грудного молока.

Під час інтерв’ю деякі жінки розповіли, що медики давали їм препарати для припинення лактації, не обговоривши належним чином можливі варіанти. В одному з випадків медикаментозне припинення лактації розпочали ще до смерті дитини.

Авторки дослідження звертають увагу, що після перинатальної втрати вироблення грудного молока може стати додатковим болісним нагадуванням про смерть дитини. Водночас жінка має отримати зрозумілу інформацію про доступні способи завершення лактації та брати участь в ухваленні відповідного рішення.

Ще одне питання, яке порушили учасниці дослідження, – умови перебування в медичних закладах після втрати.

Зокрема, жінки розповідали, що після смерті дитини їх розміщували в палатах разом із вагітними або матерями новонароджених. Вони чули дитячий плач, серцебиття та звуки з пологових залів, що посилювало їхні переживання.

Водночас не всі лікарні забезпечували окремі приміщення, де жінки могли б побути наодинці або з близькими в перші години та дні після втрати.

Дослідниці також зафіксували випадки, коли медики обмежували присутність партнера під час повідомлення про смерть дитини, пологів або інших процедур. Через це жінки залишалися без підтримки близької людини, а їхні партнери не могли бути поруч, отримувати інформацію та брати участь в ухваленні рішень.

Авторки дослідження наголошують, що медичні заклади мають враховувати потреби обох батьків, зокрема забезпечувати можливість присутності партнера та створювати приватний простір для сімей, які переживають втрату.

За висновками дослідниць, українським лікарням необхідно приділяти більше уваги інформованій згоді пацієнток. Зокрема, медичні працівники мають зрозуміло пояснювати доступні варіанти допомоги, обговорювати можливі втручання та враховувати побажання жінки щодо їх проведення.

Також авторки рекомендують облаштовувати окремі палати для жінок після перинатальної втрати, забезпечувати можливість підтримки з боку партнерів і вдосконалювати підготовку медиків до роботи з такими пацієнтками.

Нагадаємо, що в серпні 2025 року Міністерство охорони здоровʼя затвердило методичні рекомендації щодо охорони психічного здоровʼя матері й дитини в перинатальний та післяпологовий періоди. Водночас авторки нового дослідження вказують на потребу в окремому комплексному стандарті допомоги сім’ям після втрати дитини.

Читайте також: Патрульний прийняв пологи у жінки, яка не підпускала до себе лікарів: що з цим не так і де порушення прав людини?