Військові 225 ОШП та їхні рідні розповіли про катування побратимами та загороджувальні загони

Військовослужбовці 225 окремого штурмового полку ЗСУ та їхні рідні розповіли про нестатутні взаємини, зокрема утримання у ямах, побиття та погрози вбивством, зокрема за відхід з позицій без наказу.

Про це йдеться у публікації “Тексти”. 

Світлини на підтвердження слів про нестатутні взаємини у 225 ОШП, які отримала авторка матеріалу. Фото: “Тексти”

Авторка матеріалу Анна Калюжна – журналістка, яка від 2022 року переважно займалась висвітленням перебігу війни на фронті та “об’їхала майже всі гарячі точки”, підкреслює, що подібне ставлення до особового складу зафіксоване лише в окремих підрозділах і не є загальноприйнятою практикою в українському війську.

Для підготовки тексту медійниця поспілкувалась із військовими з різних підрозділів, серед яких були ті, хто пішов у СЗЧ через нестатутні взаємини, а також з рідними військових, зокрема безвісти зниклих бійців. 

Калюжна детально розповідає декілька історій, зокрема військового Романа Бедея, який мобілізувався влітку 2025 року попри те, що мав відстрочку через догляд за важко хворою матір’ю. 

У складі 225 ОШП чоловік взяв участь у відбитті декількох штурмів, за що отримав відзнаку. Водночас Бедей отримав поранення, які, за його словами, недолікували. У частині вимагали після лікарні негайно повертатися на Схід, але він не поїхав, марно добиваючись направлення на реабілітацію і виплати “бойових”. 

За два тижні його затримали представники військової служби правопорядку за самовільне залишення частини й зрештою у кайданках відвезли на основну базу 225 полку, де тренують новобранців і відбувається злагодження. Територія бази огороджена колючим дротом, навколо стоять пости охорони з собаками, а утікачів розшукують на квадроциклах, залучаючи тварин, розповідають свідки. 

Романа прикували до іншого військовослужбовця на одному з етапів переміщення. Фото надане співрозмовником

“В бліндаж влітає військовий з руками позаду в наручниках, падає, а його за барки витягують інші військові в масках із дубинами. Коли таке бачиш в першу годину там — вже розумієш, куди потрапив”, — ділиться першими враженнями від цієї бази інший опитаний військовий 225 полку на умовах анонімності.

Романа з іншими затриманими помістили до підвалу із залишками випорожнень на підлозі, а наступного дня усіх побили. 

“Відкриваються двері, і троє здорових мужиків у масках залітають. Того, що був зі мною, взяли першим. Одягли наручники позаду, мішок на голову і повезли в ліс. Ми чули, як він кричав. Його привели побитого, забрали іншого. Мене вивели третім: мішок на голову, руки за спиною”, – згадує чоловік про перебування у “ямі”. 

Після цього Романа і ще двох бійців з його “ями” повезли на фронт на Запоріжжі, де стоїть підрозділ. Там чоловіка оформили до батальйону, укомплектованого з колишніх в’язнів, в якому командири, за його словами, били військових за вихід з позицій без наказу.

Роману із побратимами дали знеболювальне перед виходом на завдання, втім, пігулки не діяли, пригадує він: “У мене ноги настільки були відбиті, що я не міг переступати (через єгозу. — Ред.). А провідник з позивним “Лютий” ззаду кричав: “Давайте, рухайтеся, бо в мене наказ розстріляти, хто не буде йти”.

Після чергового ворожого обстрілу Роман залишився в окопі з пораненим побратимом, який не міг ходити, щоб дочекатися евакуації. Пізніше до них приєднався ще один поранений з наступної групи, розбитої на тому ж маршруті, з яким вони провели там тиждень серед тіл загиблих. 

Роман просив про евакуацію у суміжну бригаду, бо “боявся повтору цього свавілля. Оставив собі одну гранату. Чесно кажучи, якби такий безпрєдєл ще раз, як вони робили там… я не знаю, чим би воно все закінчилося”. У підсумку чоловік із побратимами, зокрема пораненим, 20 кілометрів пішки шли до своїх позицій, звідки їх забрали у лікарню. 

Напередодні виписки з лікарні Роман дізнався, що за ним приїдуть з підрозділу, щоб забрати назад у полк. Він злякався, що його знову жорстоко битимуть, тому втік з лікарні та більше як три місяці перебуває в СЗЧ.

У матеріалі авторка розповідає історію ще одного військового Богдана Логвиненка, який служив у полку близько 1,5 року, а нині переховується, тож спілкувалась журналістка лише з родичами. Логвиненко пішов до війська із в’язниці, а його сім’я розповіла про побиття як метод покарання. 

Від родички безвісти зниклого бійця вдалось дізнатись про прив’язування до дерева, інколи оголеними, та побиття. Також стало відомо про існування загороджувальних загонів, які отримували наказ відкривати вогонь по побратимах, які відходять з позицій без наказу. 

Повідомлення зі спільноти дружин військових ОШП. Фото: “Тексти”

“Командиры, увага. По “своим” напоминаю — никаких своих не существует. Существует конкретно по рации запрос – “дозвіл на рух”. Все остальное — это противник. Все, что движется — противник. Все, кто бегут с позиций, дезертиры – это тоже противник. Придерживайтесь этого правила. По своим, по бегущим несанкционированно… И, сука, утрымуйте рубежи, потому что так можна до Киева отступать. Поэтому: отступать — отставить, сука”, – цитує видання аудіо із наказом, ймовірно, командира 225 окремого штурмового полку Олега Ширяєва підлеглим.

Водночас командування Південного напрямку заперечувало існування таких практик й закликало “не піддаватися впливу сумнівних джерел, які свідомо чи несвідомо грають на руку ворогу”.