Крім недоброзичливого ставлення в підрозділі, ЛГБТІК+-військові стикаються із неможливістю реєструвати цивільні партнерства: дослідження

ЛГБТІК+-військові досі стикаються із проявами гомофобії та дискримінацією на службі в армії. Водночас однією із найгостріших проблем залишається неможливість реєструвати цивільне партнерство.

Про це йдеться у першому комплексному дослідженні про становище ЛГБТІК+ у війську, яке організація “Українські ЛГБТ-військові за рівні права” презентувала 16 липня, передає ZMINA.

Обкладинка до освітнього серіалу на платформі “Дія. Освіта”

Станом на січень 2025 року спільнота ЛГБТІК+-військових обʼєднувала понад 600 бійців і бійчинь, однак десятки тисяч військовослужбовців залишаються поза нею. Станом на липень 2023 року ЛГБТІК+-люди служили щонайменше у 59 підрозділах. Спираючись на міжнародні дослідження, автори припускають, що ЛГБТІК+ можуть складати 5–10% із 880 тисяч військовослужбовців Збройних сил України. Це щонайменше 44 тисячі людей.

Дослідження становища ЛГБТІК+, які перебувають чи перебували на військовій службі в Україні, мало на меті зробити більш видимою цю групу людей, які виконують свої службові та бойові обов’язки нарівні з іншими. Також експерти розкрили потреби, вразливості та перешкоди, з якими люди ЛГБТ+ стикаються у Силах оборони.

Українці все більше готові бачити ЛГБТІК+ у війську і схиляються до думки, що служба людей з цієї групи має бути юридично захищена від дискримінації. Також 63% згодні, що партнери й партнерки загиблих ЛГБТІК+-військових мають бути прирівняні до членів їхніх родин. Стільки ж людей вважають, що правила й статути ЗСУ мають захищати права ЛГБТ+-військових. Найбільше приймають військових ЛГБТ+ кияни та молодь, найменше – мешканці західних регіонів.

Попри те, що більшість українців підтримують право ЛГБТІК+-людей на військову службу, вони поки що недостатньо пов’язують інклюзивність армії з її ефективністю. Як зазначають автори дослідження, таку думку підтримують лише 47% опитаних.

Гомосексуальні та бісексуальні люди загалом не мають формальних перешкод при вступі на військову службу. Проте це не стосується трансгендерних людей, адже підставою для обмеження права на службу у війську може стати визначення в українському законодавстві гендерної дисфорії як психіатричного діагнозу.

“Також прав військових ЛГБТ+ загалом стосуються законопроєкти про цивільні реєстровані партнерства та законопроєкт про злочини на ґрунті ненависті. Вони чекають на ухвалення Верховною Радою України”, – зауважують дослідники.

Попри загалом позитивне висвітлення у медіа історій та проблем військових ЛГБТІК+, на рівні блогів в українському медіапросторі трапляються відкриті гомофобні наративи.

На військовій службі гомофобія та трансфобія досі залишається у різних проявах – від загальних “роздумів на тему” чи некоректних зауважень до фізичного насильства чи спроб звільнити таку людину зі свого підрозділу. Атмосфера суттєво залежить від командування підрозділу, яке може наполягати на дружній інклюзивній рівноправній взаємодії або ж навпаки, стати джерелом проблеми. 

“Наразі дієвих формальних механізмів розв’язувати проблеми гомофобії чи трансфобії у ЗСУ бракує, і постраждалі, якщо хочуть вирішувати конфлікт у формальний спосіб, роблять це на загальних підставах, не маючи можливості спертися на те, що СОГІ є захищеною ознакою”, – пояснюють автори.

Зазначається, що, крім недоброзичливого ставлення в підрозділі, військові ЛГБТІК+ стикаються також із неможливістю реєструвати цивільні партнерства, що є проблемою і цивільних ЛГБТІК+-людей. Для військових через суттєво вищі ризики для життя та здоров’я ця проблема стає особливо гострою. 

Автори документа напрацювали низку рекомендацій для органів влади, медіа та громадського сектору. Зокрема, для Міноборони рекомендується запровадити механізми анонімного повідомлення про випадки цькування або дискримінації за різними ознаками, включно з ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності (СОГІ). Також – забезпечити регулярні освітні програми з недискримінації для курсантів у навчальних центрах та військових закладах освіти, для командирів та особового складу.

Верховній Раді рекомендується прийняти законодавство про відповідальність за злочини на ґрунті ненависті, включно з військовою сферою. Також – прискорити розгляд законодавчих ініціатив про цивільні партнерства, що дозволить урегулювати права партнерів військових ЛГБТІК+. При розробці нормативної бази для інституції військового омбудсмана слід включити сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність як захищені ознаки.

“ЛГБТІК+-людей стає все більше у війську у звʼязку із мобілізацією. Як і в цивільному житті, ЛГБТІК+ в армії зазнають дискримінації. Цим дослідженням та створенням курсу ми підвищуємо інклюзивність в армії. Завдяки створенню безпечного простору для служби зростатиме мобілізаційна спроможність та обороноздатність війська”, – зазначив у коментарі виданню ZMINA голова ГО “ЛГБТ-військові за рівні права” Олександр Деменко.

Дослідження стало основою для нового освітнього серіалу “ЛГБТІК+-військові в Силах оборони України” на національній платформі “Дія. Освіта”. У ньому розвінчують стереотипи про сексуальну орієнтацію, розповідають про інструменти правового захисту та пояснюють, як будувати інклюзивний військовий підрозділ.

Раніше ZMINA писала, що понад половина українців підтримує запровадження цивільних партнерств для ЛГБТІК+-людей, а майже три чверті вважають, що вони мають бути захищені від дискримінації. Такими є результати всеукраїнського соціологічного дослідження, яке провів Київський міжнародний інститут соціології (КМІС).

Нагадаємо, на платформі “Дія.Освіта” запустили безплатний освітній серіал – “Recovery. Сексуальне життя: реабілітація після травми або поранення”. Серіал присвячений відновленню сексуального здоров’я та інтимного життя після фізичних і психологічних травм, зокрема у військових та ветеранів.