В Україні працює близько 19 тисяч камер відеоспостереження, але вони можуть становити небезпеку – експерт

За даними Національної поліції, в Україні працює щонайменше 19 тисяч камер відеоспостереження і . Утім, вони можуть становити небезпеку, оскільки законодавче підґрунтя для їхнього встановлення, як і механізми надійного захисту отриманої інформації, відсутні.  

Такі результати моніторингу оприлюднив Михайло Каменєв, експерт Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (УМДПЛ) під час круглого столу в Українському кризовому медіацентрі.  

Михайло Каменєв / фото УКМЦ

Так, каже Каменєв, лише окремі органи місцевого самоврядування затвердили положення про роботу систем відеоспостереження, але всі вони містять недоліки. Потенційно це загрожує тим, що встановлені дороговартісні камери можуть заборонити використовувати.   

Таких камер зараз більш ніж 19 тисяч у 25 регіонах України. Цю інформацію наводить Дмитро Сірак, представник Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Національної поліції України. За його словами, 13 тисяч камер передають дані до ситуаційних відділів та ситуаційних центрів Нацполіції, понад 2 тисячі камер мають аналітичні системи. 

“У Дніпрі, Києві, Одесі, Чернівцях, Чернігові майже 30% злочинів розкриваються завдяки таким новітнім технологіям”, – зазначив він. 

Каменєв наголошує, що правозахисники також підтримують впровадження систем відеоспостереження, але вбачають у них потенційну загрозу. Проблемою експерт називає те, що наразі не визначені кола осіб, які можуть отримати доступ до даних з відеокамер.

“Ми бачимо, наскільки системи відеоспостереження ефективні і як розширюють можливості органів правопорядку, яка їхня превентивна роль у попередженні правопорушень… Але системи можуть бути потенційно небезпечними, і не лише тому, що інформація може потрапити до осіб, які намагаються втрутитись у приватне життя інших. Уже були випадки, коли один з операторів київської системи зливав інформацію про переміщення першої заступниці директора Державного бюро розслідувань. Також – коли зливалась інформація про переміщення одного з військових контррозвідників”, – розповідає експерт. 

Каменєв підсумовує, що фактично вимоги щодо захисту інформації в системах не виконуються.

Експерт також повідомив, що найчастіше в Україні використовують камери китайського виробництва “Хіквіжн”. Їхня безпечність перебуває під питанням. Фірма належить китайському уряду, і її занесено до санкційного списку США через загрозу несанкціонованого зовнішнього доступу до систем інших країн з боку Китаю.  

Серед інших недоліків Каменєв каже й про відсутність попередження про відеознімання в місцях нагляду. Він пояснює, що воно має бути, як і інформація про те, хто веде відеоспостереження та як з ними сконтактувати. 

“Не врегульована також ситуація з використанням відеоаналітики – розпізнаванням номерних знаків та облич. Такий функціонал є майже у всіх камерах відеоспостереження. Ми з’ясували, що в більшості випадків в Україні обличчя людини не вважають особистою інформацією, яку потрібно захищати відповідно до закону про персональні дані, хоча за практикою Європейського суду з прав людини обличчя особи є персональними даними”, – означує ще один недолік Каменєв. 

За результатами моніторингу експерти підготували низку рекомендацій. На думку правозахисників, доцільно лишити камери на балансі органів місцевого самоврядування, але оброблення та збереження інформації передати на державний рівень: створити єдиний або декілька дата-центрів у різних частинах країни, до яких зможуть мати доступ усі зацікавлені служби, включно з ОМС.

Це, на переконання експертів, дозволить контролювати інформацію належним чином і стандартизувати ці процеси.