Експерти оцінили чинну державну політику щодо ВПО на 2 з 5 балів
Державна політика щодо ВПО залишається кризовою, розпорошеною між відомствами та фактично ігнорує реальні потреби внутрішньо переміщених осіб.
Про це йшлося під час панельної дискусії “Дотримання соціальних прав ВПО та стан державної політики підтримки”.
Скриншот з відеоПід час заходу презентували результати експертного опитування щодо стану реалізації соціальних прав переселенців, проведеного Центром досліджень проблем громадянського суспільства за підтримки Лабораторії протидії дезінформації КНЕУ.
Як повідомив директор Центру Віталій Кулик, аналіз показників за грудень-січень продемонстрував системне загострення проблем у сфері державної політики та захисту прав ВПО.
“Це схоже на телефон, який ви вмикаєте після довгої паузи й отримуєте шквал повідомлень про проблеми. Ми маємо не просто накопичені труднощі, а справжні кризові явища”, — зазначив Кулик.
За результатами опитування експертне середовище оцінило ефективність чинної державної політики підтримки внутрішньо переміщених осіб у 2 бали з 5 — як незадовільну.
Найкритичнішою проблемою експерти назвали житлове питання. Відсутність довгострокових державних програм забезпечення житлом зберігається роками. Чинні механізми компенсації оренди, за даними дослідження, у 2025 році покривали лише 10–30% фактичних витрат на житло в обласних центрах. Програми іпотечного кредитування залишаються недоступними для більшості ВПО через нестабільні доходи та відсутність кредитної історії.
Програма “Прихисток” фактично вичерпала свій потенціал ще у 2024 році, а механізм “єВідновлення” працює повільно та не охоплює людей, чиє житло залишається на тимчасово окупованих територіях.
Другою системною проблемою є працевлаштування та економічна інтеграція. Рівень безробіття серед ВПО суттєво перевищує середній по країні. Серед основних бар’єрів:
- невизнання професійних кваліфікацій, зокрема для освітян, медиків і держслужбовців;
- відсутність програм перенавчання, орієнтованих на реальні потреби ринку праці;
- небажання роботодавців офіційно працевлаштовувати ВПО через ризики мобілізації та додаткове адміністративне навантаження;
- психологічна деморалізація внаслідок тривалого безробіття.
Експерти зауважують, що політика досі зосереджена на пасивній підтримці у вигляді виплат і не переходить до стимулювання самозайнятості, підприємництва та професійного розвитку.
Третьою критичною проблемою названо соціальну ізоляцію ВПО. Державна політика, на думку учасників дискусії, сконцентрована переважно на базовому виживанні й майже не працює в площині інтеграції. Переселенці часто залишаються “чужими” у приймаючих громадах. Це проявляється у відсутності програм соціального згуртування, стигматизації в публічному дискурсі як “отримувачів допомоги” та обмеженій участі у місцевому самоврядуванні.
Серед позитивних змін експерти відзначили цифровізацію послуг через портал “Дія”, збереження виплат для найбільш вразливих категорій (людей з інвалідністю, пенсіонерів), а також гнучкість освітньої системи — дистанційне навчання і спрощене зарахування до шкіл.
Водночас політика підтримки ВПО залишається кризовою, а не стратегічною. Держава реагує на загострення, але не формує довгострокових механізмів. Відсутня ухвалена Стратегія інтеграції ВПО з чіткими показниками ефективності та фінансовим забезпеченням, а бюджетне планування здійснюється короткими горизонтами, що унеможливлює довгострокові інвестиції.
Народний депутат України, співзасновник ГО “ВПО України”, Сергій Козир, заявив про глибокий розрив між державними рішеннями та реальними практиками життя людей. За його словами, політика підтримки ВПО залишається реактивною та розпорошеною між різними органами влади.
“До 2023 року у нас було Міністерство реінтеграції. Його ліквідували, і сьогодні ми бачимо, що питаннями ВПО займаються багато різних центральних органів виконавчої влади. За останні два роки, умовно, два-три міністерства перебирали на себе ці функції. Мінреінтеграції, Мінвідновлення, Мінʼєдності, які також брали на себе частину повноважень щодо ВПО. Плюс наразі цим частково займається Міністерство соціальної політики”, – наголосив депутат,
За словами Козира, Мінсоцполітики за своєю фаховістю — не той орган, який може генерувати й формувати повноцінну державну політику щодо всіх ВПО та задоволення їхніх потреб. Наразі є вакуум плановості роботи з ВПО, що призводить до ситуацій колапсу, наприклад, як це було з Пенсійним фондом і виплатами.
Серед першочергових кроків для врегулювання ситуації щодо ВПО експерти назвали:
- ухвалення Стратегії інтеграції ВПО до 2030 року з чіткими цілями, індикаторами та фінансуванням;
- запуск державної програми доступної оренди житла та розвиток фонду соціального житла;
- спрощення процедур підтвердження професійних кваліфікацій;
- податкові стимули для роботодавців, які працевлаштовують ВПО щонайменше на два роки;
- розширення програм мікрогрантів для започаткування бізнесу;
- створення єдиної міжвідомчої бази даних потреб ВПО.
У підсумку учасники дискусії наголосили на необхідності переходу від гуманітарної парадигми до парадигми розвитку. Виплати залишаються необхідними, однак ключовими мають стати інструменти економічної інтеграції, житлова політика та соціальне згуртування. Без інституційної реформи — створення єдиного органу або чіткого розподілу повноважень із реальною координацією — політика підтримки внутрішньо переміщених осіб ризикує й надалі залишатися ситуативною та фрагментованою.
Нагадаємо, станом на 1 січня 2026 року Пенсійний фонд України призупинив виплату пенсій 337 тисячам людей, які до кінця 2025 року не пройшли фізичну ідентифікацію або не підтвердили, що не отримують пенсію від РФ. Пенсіонери почали масово звертатися до центрів ПФУ, що призвело до черг, паніки та перевантаження відділень Пенсійного фонду.
На початку лютого Кабмін продовжив строк подання заяви про неотримання пенсій від РФ, проте правозахисники наголошують, що проблема залишається не вирішеною повністю.
