Брак інфраструктури та підтримки: 10 причин, чому дорослі опиняються в інтернатах замість незалежного життя у громаді
В Україні з початку повномасштабного вторгнення зріс рівень інституціоналізації. Серед причин – недоступність інфраструктури та соціальних послуг, бідність та надмірний тягар на родини.
Про це свідчать результати дослідження, яке провели експерти “Fight For Right”.
Фото: ілюстративне PixabayГромадська організація “Fight For Right” (FFR) презентувала результати дослідження причин інституціоналізації в Україні. Експерти опитали людей з інвалідністю, які потрапили в інституційні заклади за період 2022–2025 років, їхні родини, а також тих, хто має високі ризики потрапити в інституційні заклади.
В опитуванні участь взяли чоловіки та жінки, люди різного віку, ті, хто мають родини й самотні, внутрішньо переміщені люди, з міської та сільської місцевостей, з різними видами інвалідності, з різних регіонів України.
Авторки дослідження зробили висновок, що першопричина потрапляння людей в інтернати – це перешкоди, які люди з інвалідністю на сьогодні не можуть самостійно подолати. Було виокремлено 10 основних чинників, чому замість самостійного життя у громаді люди опиняються в інтернатних закладах:
- труднощі зі щоденним побутом;
- недоступність інфраструктури;
- обмежений доступ до послуг охорони здоров’я;
- складнощі у встановленні інвалідності та отриманні необхідної інформації;
- відсутність знань та навичок з надання якісної підтримки людям із психічними та інтелектуальними порушеннями;
- надмірний тягар на родини людей з інвалідністю;
- відсутність соціальних та інших послуг підтримки для людей з інвалідністю;
- бідність;
- наслідки війни;
- бюрократія та людський фактор.
Усі наведені чинники взаємопов’язані, звертають увагу у FFR. Більшість із них є наслідками незадовільної державної політики у сфері соціального захисту та суперечать зобов’язанням держави.
“Кожна людина з інвалідністю має право на незалежне життя та включення до спільноти. Саме таке право гарантовано статтею 19 Конвенції ООН про права людей з інвалідністю. Україна ратифікувала Конвенцію майже 17 років тому, однак право на незалежне життя та включення до спільноти залишається чимось дуже примарним та теоретичним для тисяч людей з інвалідністю”, – наголосила голова Fight For Right Юлія Сачук.
У FFR звертають увагу, що в Україні понад 40 тисяч людей з інвалідністю перебувають у закладах інституційного догляду. За останні роки у зв’язку із війною кількість людей з інвалідністю в інституційних закладах зросла, зокрема, через влаштування евакуйованих людей з інвалідністю. Проте масовій інституціоналізації можна запобігти, якщо в кожній громаді забезпечити належну підтримку людей з інвалідністю з урахуванням індивідуальних потреб.
Авторки дослідження вважають, що воно стане частиною виконання операційного плану заходів з реалізації Стратегії деінституалізації у 2025–2027 роках, а його результатами буде керуватися держава під час розробки рішень з питань деінституціоналізації.
24 грудня 2024 року уряд ухвалив Стратегію реформування психоневрологічних, інтернатних закладів та деінституціоналізації догляду за людьми з інвалідністю та похилого віку. Документ передбачає, що до 2034 року в Україні буде створена система послуг, яка забезпечить можливість цим людям незалежно проживати та інтегруватися в громадах. Завдяки цьому до інтернатів потраплятиме менше людей, які потребують підтримки в проживанні. Реформа деінституціоналізації є одним із зобов’язань України на шляху вступу до ЄС.
Наразі в Україні для розвитку соціальних послуг на місцях існує низка перешкод – зокрема фінансування та неузгодженість між відповідальними відомствами. Про це розповіли автори дослідження “Законодавчі бар’єри регулювання сфери надання послуг напередодні деінституціоналізації”, яке провела громадська спілка “Ліга сильних”.
