Більш як половина опитаних партнерок військових відчувають, що їх не зрозуміє оточення

З-поміж опитаних дружин і партнерок військовослужбовців лише 14% кажуть, що можуть вільно ділитися своїми переживаннями з іншими, водночас понад половина (51,6%) відчувають, що їх не розуміє оточення. 

Такі дані анкетування майже чотирьох сотеньі респонденток, проведеного онлайн-кінотеатром SWEET.TV за підтримки Всеукраїнської програми ментального здоров’я “Ти як?”. 

Ілюстраційне зображення. Родина Іванцових у лікарні в Києві після того, як Миколу повернули з російського полону. Фото: Клер Гарбідж/NPR

Більше як 74% серед опитаних — жінки від 26 до 45 років, серед яких більшість в офіційних стосунках (91,2%), а ще 6,4% — не в шлюбі. Більшість серед них (81%) мають дитину або кількох. 

Стресі , емоційне виснаження (щонайменше 76,9% розповіли про таке) та тривогу (52,5%) переважна більшість опитаних відчувають через хвилювання за чоловіка (79,9%) та невизначене майбутнє (69%).

Трохи менше впливають на стан переживання за дітей (38,9%), накопичення побутових проблем (37%) та питання власної безпеки й безпеки родини (29,1%).

Більшість з майже чотирьох сотень жінок сказали, що дуже рідкоі спілкуються з оточенням, а окрім відчуття нерозуміння, учасницям анкетування для комунікації заважають: 

• ситуації, коли тяжко дібрати слова, щоб описати емоції (33,6%);
• недостатня довіра до інших людей (30,7%);
• звичка тримати все в собі (29,4%).

Один з найбільших викликів, на який вказували опитані, — перерозподіл ролей у побуті (78,8%).

“Дружини й партнерки військовослужбовців, які мають маленьких дітей, частіше за інших наголошували на потребі у побутовій підтримці, бо самостійно поєднують догляд за дитиною (дітьми) та інші щоденні обов’язки”, – кажуть дослідники. 

Ще до початку повномасштабної війни доглядом за дітьми та побутовими проблемами в українських сім’ях переважно були зайняті лише жінки, а чоловіки переказували сексистські стереотипи, поширені у суспільстві, що “виховання – не їх обов’язок”, тож вони “не вміють” цього. 

Ілюстраційне зображення. Ольга обіймає свого партнера Володимира, прощаючись перед його відрядженням ближче до лінії фронту, на залізничному вокзалі у Львові. Фото: Kai Pfaffenbach\Reuters

Опитані дружини та партнерки військових говорять, що хочуть емоційної та психологічної підтримки, але менш як чверть отримують таку. 

Жінки відмічають, що підтримка суспільства була б цінною, але, судячи з відповідей, найбільшою опорою є любов і підтримка чоловіка (67,5%) та діти (63,5%). На власну внутрішню силу і стійкість покладаються лише 42,3%, а ще низку підтримує робота й навчання (37,8%) та віра у перемогу (30,7%).

Більшість опитаних вважають, що їм допомогло б спілкування з іншими дружинами та партнерками військових, бо ті мають спільний досвід. Про таке кажуть 70,6%. 

Нині респондентки доволі частоі стикаються з упередженнями та чують, що нібито “родини військових фінансово забезпечені”, “самі обрали свій шлях, тож нічого скаржитися” або що “дружини військових використовують статус чоловіка для привілеїв”. 

“Такі стереотипи знецінюють досвід жінок, які чекають, змушуючи ще й захищати себе від публічного осуду або неповаги”, – пояснюють дослідники. 

Якщо вам потрібна підтримка, то існують групи для дружин, партнерок, матерів і дітей військових, а переглянути можливі варіанти можна за посиланням. 

Ветеранська політика держави, яка має бути націлена не лише на бійців та бійчинь, але й на їхні родини, не має обмежуватись героїзацією та пільгами, про що неодноразово казали експерти.  Якщо політика сфокусована лише на цьому, то бійці та бійчині відчувають невідповідність очікуванням та реальному життю, й у підсумку можуть замкнутись у родині, якщо така є.

Якщо військові мають фізичну інвалідність, то родина стає чи не єдиною підтримкою.

ZMINA пояснювала, чому і як треба підтримати партнерів і партнерок військових, щоб ті говорили про досвід, а також чим ветеранська політика корисна материнству.

Нагадаємо, що об’єднання дружин полеглих українських військових цьогоріч запустило проєкт у ютубі, щоб суспільство краще розуміло їх. Окрім цього, щоб між цивільними та військовими було менше непорозумінь, випускають навчальні відео, посібники та навіть симулятори.