“Я приїхав додому”: про що розповіли Сенцов та Кольченко на спільній пресконференції
10 вересня колишні політв’язні Олег Сенцов та Олександр Кольченко провели в Києві велику пресконференцію. Це їхня перша спільна поява на публіці після звільнення. Ексбранці Кремля розповіли більш ніж сотні журналістів про те, як їх затримали у 2014 році російські силовики, що вони відчували, коли оголошували голодування, та чи збираються повертатися до Криму.
Центр прав людини ZMINA коротко переказує головні тези заходу.
Про затримання
Кольченко: На моєму місці міг опинитися будь-хто, хто вів протестну діяльність у Криму в той час і був проти наступу на громадянські свободи. Можна сказати також, що я знехтував безпекою. Адже не думав, що можу бути цікавий спецслужбам.
Сенцов: Сашу затримали біля будівлі ФСБ, коли він пив пиво. Для професійного революціонера – це повний провал (сміється. – Ред.). Але тоді ніхто не розумів серйозності ситуації… спочатку я не думав, що мені щось висунуть, але вони вигадники великі.
Коли мене затримали, я дізнався, що закатували Гену (Афанасьєва. – Ред.), – він не витримав. Хочу сказати, що витримати тривалі тортури – неможливо. Протягом короткого терміну – ще можна, а протягом тривалого – ні. Якби так вийшло, що я був би менш медійною людиною і мене відвезли б на підвал, то це було б питання часу, коли я зізнаюсь. Це методи НКВС, і вони нікуди не поділися.
…Уночі після арешту та жорстких допитів мене везли головою вниз, і я нічого не бачив. Я своє місто добре знаю, а вони (силовики. – Ред.) приїжджі москвичі. Вони підняли мене на третій поверх будівлі СБУ, погрожували зґвалтувати, розчленувати. Казали, що ніхто про мене нічого не дізнається.
Про умови тримання
Кольченко: Щоб уникнути проблем, співробітники намагалися ставитися максимально коректно, і все було за правилами. Усе це через гучність нашої справи.
Я багато спілкувався з в’язнями, багато було суперечок щодо Криму, але з часом я намагався уникати їх, адже є така категорія людей, яким нічого не доведеш.
Сенцов: Ставлення було трохи особливе. За тобою дивляться, щоб ти не зробив нічого, але й самі не дозволяють собі нічого серйозного. Я був не в одній в’язниці в Росії і бачив просто сумні місця і більш сумні. До мене не застосовували фізичного насильства, але спроби (вдатися до. – Ред.) психологічного були.
Про листи з-за ґрат
Сенцов: Для будь-якого ув’язненого листи – це дуже важливо. Ти можеш не поїсти день, але всі обов’язково чекають листів. Пишіть! Пишіть про що завгодно. Мені писало багато людей, і я намагався всім відповідати. На жаль, не всі листи доходили до мене і не всі доходили від мене. Пошта Росії – організація кам’яного віку.
З колонії я привіз із собою сумку з 22 кілограмами макулатури. Я жодного листа не викинув. Хоча мені не подобалося, коли особисте листування викладали на загал.
Кольченко: Мені надавали сил листи від Олега та моїх друзів, з якими я був знайомий ще на волі. Дуже було приємно отримувати їх і відчувати підтримку. На початку надсилали багато листів іноземною мовою, але цензура там не знає жодної мови, окрім російської. Листи там, напевно, знищували. Жодного листа іноземною мовою до мене не доходило.
Про голодування
Кольченко: Коли стало відомо про те, що Олег оголосив голодування, я нервував. У перші дні прилетіла моя адвокатка, щоб відмовляти мене від голодування, але це результатів не дало. Я знав, що в сучасній Росії цей метод боротьби малоефективний. У перші два дні було важко, голод сильний відчував. На третій день стабілізувався. Я втратив трохи менш ніж 10 кілограмів за кілька днів, і довелося відмовитися через те, що мене збиралися примусово годувати і Олександр Кольченко почав голодування на підтримку Олега Сенцова 31 травня 2018 року. Інших вимог, окрім звільнення Сенцова, у нього не було. Через тиждень він припинив протест..
Олег Сенцов під час голодуванняСенцов: Усі розуміли, що Путін на ультиматуми не погоджуватиметься. Моє голодування і У травні 2018 року Сенцов оголосив голодування, вимагаючи звільнення всіх українських політв’язнів. Він протестував 140 днів, але припинив, коли йому погрожували почати примусове годування. не було ультиматумом. Я нікого не налаштовував, я просто привертав до ситуації увагу. Не до себе особисто, а до всіх політв’язнів. Піднялася велика хвиля. Я дуже вдячний Саші, що він мене підтримав. Його голодування було коротким, але це була солідарність. Я дуже непокоївся через нього.
Про в’язнів, які залишилися в Росії
Сенцов: Ми докладатимемо всіх зусиль для того, щоб полонених звільнили. Треба розуміти, що, окрім наших людей, у російських в’язницях сидить багато тих, хто боровся за вільну Росію, за нашу Україну. Ви самі знаєте, що там відбувається. Я кажу і про Костю Котова і Костянтин Котов – російський активіст, який активно підтримував українських політв'язнів. Нещодавно його засудили до чотирьох років колонії за багаторазове порушення правил проведення мітингів., про якого я дізнався нещодавно. Це теж в’язні Кремля.
Про повернення до Криму
Кольченко: Допоки Путін при владі, до Криму повертатись я не збираюсь.
Сенцов: Не треба сприймати мої слова буквально, але до Криму я повернуся тільки на танку. Жити я збираюсь у Києві, сюди також уже переїхала моя донька.
Фото Єлизавета Сокуренко
