Маша. “Коли виходиш на майдан в Ялті – знаєш, що у зоні ризику”
Маша – одна з тих, яка не побоялася вийти на ялтинський майдан і заявити про свою позицію.
Ми продовжуємо публікувати історії людей, які представляють різноманітність єдиної України в рамках рубрики “Разом”.
Для мене бути переселенкою означає на деякий час покинути рідну домівку, але з думкою про те, що я неодмінно туди повернусь.
З дитинства я вважала себе українкою. А зараз через те, що моя рідна мова російська, багато хто називає мене москалькою.
Я з Ялти, з Криму. Для мене дивно що тут, в Києві, всі кудись поспішають, біжать. А ми все звикли роботи повільніше, відпочивати. І це не погано, не добре.
Інколи мені сниться море, інколи гори. Щодня розмовляю з бабусею, яка там залишилась. Моя найкраща подруга продовжує жити в Ялті. Її родина дуже проросійська. А ще ми не змогли вивезти кота. Його мені подарували ще у 3 роки. Він постійно спав зі мною.
Людей з Криму та Донбасу, які переїхали в Київ, деякі називають зрадниками. Це неприємно, тому що, якщо люди вже переїжджають сюди, мабуть, вони не зрадники. І не всі, хто залишився, зрадники.
Для мене знакова фігура – це Марек Новіцкі, бо він завжди казав, що треба починати з чогось малого і тоді ти можеш досягти глобального. І коли ми робили акції в Криму, нас було мало, ми знали, що із цього може вийти набагато більше і так завжди виходило.
На першому майдані в Ялті нас було 12 студентів. І, звісно, нас всіх побачили. Коли виходиш на майдан в Ялті – знаєш, що у зоні ризику ризику. Маленьке місто, всі одне-одного знають і дуже бояться влади. Викладачів звільнили, нас намагалися з університету вигнати.
Мені здається, що ми не повинні жити ані минулим, ані майбутнім. Вирішити конфлікти заради теперішнього, щоб зараз в нас був мир.
Виставка “Разом” створена А. Ленчовською, К. Крейдерман, О. Войтенко, Д. Верстак у співпраці з Будинком Анни Франк (Нідерланди) за фінансового сприяння програми МАТРА у 2011 році. Виставка експонувалася у 17 містах України в 2011-2014 рр.
Фото – Дани Верстак, Яни Коробенко.
