Із серпня 2024 року значно побільшало повідомлень про страти українських військовополонених – ММПЛУ
Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ) повідомила про значне збільшення кількості випадків страт, катувань і жорстокого поводження з українськими військовополоненими. Йдеться щонайменше про 62 загиблих.
Інформація про це міститься в доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини, опублікованій 31 грудня.
Згідно з документом, який охоплює період з вересня до листопада 2024 року, порушення прав людини, спричинені війною, залишаються масштабними й систематичними. Особливу увагу в доповіді приділили випадкам обмеження основних прав.
У ММПЛУ наголосили, що із серпня 2024 року помітно зросла кількість підтверджених повідомлень про страти українських військовополонених. За словами представників місії, йдеться про щонайменше 62 загиблих у 19 задокументованих інцидентах.
У місії уточнили, що вони незалежно підтвердили вбивства 15 військовополонених з України, використовуючи свідчення очевидців і аналіз відео- та фотоматеріалів.
Крім того, у звіті зафіксували випадки масштабних і систематичних катувань і жорстокого поводження. Інтерв’ю із 42 нещодавно звільненими військовополоненими, серед яких 11 жінок, засвідчили, що всі вони зазнавали тортур. Ці методи охоплювали побиття, застосування електричного струму, тривале одиночне ув’язнення та сексуальне насильство, що стосувалося як жінок, так і чоловіків.
Водночас Управління ООН з прав людини задокументувало випадки катувань і жорстокого поводження з російськими військовополоненими. У доповіді зазначається, що такі дії найчастіше відбувалися на ранніх етапах полону в транзитних пунктах.
У документі йдеться і про смерть одного російського військовополоненого на початку 2024 року внаслідок катувань у транзитному пункті. Також розслідуються ще два достовірних випадки загибелі за подібних обставин.
Нагадаємо, що українські військові, які потрапляють у полон до росіян, не мають ніяких гарантій збереження свого життя. Зокрема, росіяни можуть розстрілювати тяжкопоранених, щоб не надавати їм медичної допомоги, а також убивати полонених, коли їх дуже багато і не всі можуть надати якусь цінну інформацію.