“Спочатку перестали ловити рації, а на ранок стало зрозуміло, що ми практично в оточенні”: правозахисник Максим Буткевич про те, як потрапив у полон
Правозахисник Максим Буткевич розповів, що він та його восьмеро бійців отримали бойове розпорядження висунутися до села Мирна Долина Луганської області, де вони мали зафіксувати сили противника і порахувати ворожу техніку. Буквально за добу бійці опинилися практично в оточенні.
Про це сказав Максим Буткевич в ексклюзивному першому інтерв’ю після полону для ZMINА.
Максим Буткевич. Фото: Людмила Тягнирядно“Ми отримали бойове розпорядження висунутися до села Мирна Долина Луганської області й зайняти спостережні пости вздовж дороги, яка йшла від Лисичанська на північ і до Золотого на півдні. Це була для нас стратегічно важлива траса. Нашим завданням було спостереження, а в разі наявності сил противника ми мали про них доповісти. Проте без наказу ми не мали вступати в бій. Поки до нас доводили наказ, почався черговий мінометний обстріл, і в такому супроводі ми вийшли на спостережну позицію”, – розповів Максим Буткевич.
За його словами, в якийсь момент виникли проблеми зі зв’язком. Рації, які мали бійці, були не досить добрими, і їх було мало. На думку правозахисника, очевидно, працював ворожий РЕБ.
Крім того, дорогою на спостережний пункт у бійців швидко закінчилася вода, а за кілька годин узагалі зник зв’язок.
“На ранок ми зафіксували, що в сусідню посадку зайшла велика кількість людей і ворожої техніки. Уже коли ми висувалися на Мирну Долину, було зрозуміло, що ми знаходимось у майже оточеному ворогом просторі. Знаєш, це така собі пляшка, в яку ми заходили через горло, а довкола цієї пляшки вже була територія, контрольована противником”, – додає правозахисник.
Згодом бійці побачили маркування на техніці “О” і зрозуміли, що це противник.
“На той момент ми вже не могли виконати наказ, не могли доповісти про ворожі сили і техніку, зв’язок був відсутній, вступати у бій не було наказу і не мало сенсу, враховуючи, скільки було нас і скільки ворога, і було ясно, що треба відходити”, – додав Буткевич.
У якийсь момент на зв’язок вийшов один з бійців сусіднього підрозділу, який привів групу Максима на спостережний пункт. Він сказав, що весь район перебуває в оточенні, але кільце ще не замкнуте. Тому їм варто спробувати вийти за його орієнтирами.
“Ми пішли. Чесно кажучи, було відчуття, що щось відбувається не так, але часу добре подумати про це не було, та й інших варіантів також. Ми вже декілька днів були майже без сну, майже добу без води, втомлені, в моєму підрозділі були люди з проблемами зі здоров’ям. І цей військовий запустив сигнальну ракету, що було дуже дивно в умовах майже оточення. Нам треба було перебігти через поле до лісосмуги, з якої пішла “сигналка”. Коли до лісу лишалося кілька десятків метрів, він нам сказав, що йому прикро, але з учорашнього вечора він у полоні, а ми зараз на прицілі і, якщо не складемо зброї, нас просто вб’ють”, – пригадує Максим Буткевич.
Він говорить, що довкола було чисте поле і не було варіантів падати, ховатися чи тікати.
“Ми вже не виконували ніякого бойового завдання – нікого не прикривали, нічого не обороняли. У мене було вісім хлопців, і я за них відповідав. Тому я віддав наказ скласти зброю”, – сказав правозахисник.
Нагадаємо, раніше ZMINA поспілкувалася з правозахисником Максимом Буткевичем про службу на “нулі”, полон і відновлення.
