Громадські організації просять парламент втрутитись через ризики в ухвалених Міносвіти наказах про навчання під час війни

Правозахисні організації попереджають про ризики нових наказів Міністерства освіти та науки щодо організації навчання під час війни. 

Відповідну позицію оприлюднили “Схід SOS”, “Донбас SOS”, “Крим SOS”, Громадський холдинг “Група впливу”, благодійний фонд “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”, Центр громадянської просвіти “Альменда”. 

Ілюстративне фото: школа в місті Дружківка Донецької області, зруйнована ракетним обстрілом російських військових 30 серпня 2022 року

Представники громадських організацій, які захищають права постраждалих від російської агресії, висловили  занепокоєння щодо наказів Міністерства освіти та науки №1112 “Про затвердження Порядку та умов здобуття загальної середньої освіти в комунальних закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні” та №1276 “Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міносвіти”. Ухвалені у серпні–вересні 2024 року ці накази регулюють порядок здобуття загальної середньої освіти в умовах воєнного стану.

Ці обидва документи були затверджені замість проєкту наказу Міносвіти №850, що отримав негативну оцінку з боку громадськості, освітян, органів місцевого самоврядування та громад, які зазнали негативних наслідків від російської збройної агресії. Основні причини полягали у ризиках, які могли призвести до порушення чинного законодавства, закриття мережі переміщених шкіл і шкіл у сільській місцевості, звільнення працівників, втрати зв’язку з дітьми, які перебувають на тимчасово окупованих територіях (ТОТ). 

Правозахисні організації вказують, що за смисловим наповненням затверджені накази №1112 та №1276 дублюють зміст проєкту наказу №850, який було відкликано.

Повідомляється, що наказ №1276 встановлює низку вимог, що суперечать чинним законам України, зокрема Закону “Про освіту” та “Про повну загальну середню освіту”. Цей наказ встановив вимогу щодо мінімальної кількості учнів у дистанційних класах. За оцінкою правозахисників, це ставить під загрозу можливість навчання для дітей, які через обставини війни та переміщення мають обмежений доступ до освіти.

Крім того, правозахисники вказують, що наказ №1112 передбачає можливість “зупинення діяльності” шкіл, що може призвести до їх ліквідації  та до масових звільнень освітян. Особливо це загрожує вчителям, що є внутрішньо переміщеними особами (ВПО) або перебувають на межі пенсійного віку, адже в умовах нестабільного ринку праці їм важко знайти нову роботу. 

Також громадські організації нарікають, що накази не враховують специфіки ситуації на ТОТ, де доступ до освіти для дітей вже є складним через подвійне освітнє навантаження, безпекові ризики та обмежений доступ до українських шкіл. Пропонована індивідуальна форма навчання – екстернат, сімейна форма, педагогічний патронаж – не повною мірою відповідає реальним потребам дітей на ТОТ, які повинні мати можливість навчатися за скороченими програмами, акцентуючи саме на українських предметах.

Накази, як констатують правозахисники, також не надають чітких механізмів для безпечної організації навчання в офлайн-форматі, особливо в регіонах, де тривають бойові дії, або де є постійна загроза обстрілів.

Міносвіти відзначає, що передумовою повернення до очного навчання є наявність укриттів. Втім, навіть попередні розрахунки свідчать про часткову спроможність досягнення мети до початку 2025/26 навчального року. Лише в окремих громадах будуть забезпечені відповідні умови для безперешкодного доступу до освіти в офлайн-форматі в цей період.

Наприклад влітку 2024 року під час селекторної наради під головуванням прем’єр-міністра України, представники Львівської ОВА порушили питання заборони очного навчання у школах регіону, у приміщеннях яких укриття облаштовано на перших поверхах. 

Правозахисники закликають парламент здійснити контроль щодо ризиків впровадження цих наказів та сприяти створенню майданчиків, зокрема у форматі Комітетських слухань, обговорень, дискусій задля обговорення оптимальних заходів забезпечення доступу до освіти дітей і молоді, які постраждали внаслідок війни РФ проти України, враховуючи впроваджувану державою реінтеграційну політику, залучаючи, зокрема, представників організацій громадянського суспільства, освітян, обласних військових організацій і громад, які зазнали негативних наслідків війни.

Нагадаємо, 24 жовтня 2024 року низка експертів констатувала, що співпраця між владою та громадськими організаціями покращилась у сфері захисту прав дітей на ТОТ, проте українській владі досі не вдалось усунути низку бар’єрів для забезпечення доступу до освіти.

Напередодні Центр громадянської просвіти “Альменда” розробив комплексні пропозиції щодо спрощення процедури вступу до українських вишів для абітурієнтів з тимчасово окупованих територій (ТОТ). Ключові зміни передбачають централізацію оцінювання знань, реорганізацію освітніх центрів та оновлення нормативної бази.

Раніше правозахисники оприлюднили 11 пріоритетних кроків у сфері захисту прав людини в умовах широкомасштабної збройної агресії на 2024 рік. 

Коаліція громадських організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройного конфлікту, закликала Верховну Раду запровадити адміністративну (позасудову) процедуру визнання актів цивільного стану, які відбулися в окупації.

Передусім ідеться про акти народження, смерті, укладання та розірвання шлюбу. Нині запроваджено спрощену судову процедуру розгляду справ про народження та смерть, що відбулися на окупованих територіях. Проте цього не досить для забезпечення можливості зареєструвати акти цивільного стану, що відбулися на ТОТ, особливо після початку широкомасштабної збройної агресії.

До прикладу, станом на кінець вересня 2023 року лише близько п’яти тисяч дітей з ТОТ отримали свідоцтво про народження державного зразка в судовому порядку. У парламенті зареєстровано урядовий проєкт закону № 9069, який передбачає запровадження адміністративної процедури визнання актів цивільного стану, що відбулися на ТОТ. Однак його досі не розглянув профільний парламентський комітет. Ухвалення цього законопроєкту дасть змогу тим, хто вимушено залишався в окупації, отримати документи державного зразка та забезпечить їм доступ до реалізації своїх прав.