Громадськість просить владу розробити комплексну політику реінтеграції для всіх тимчасово окупованих територій

Україні досі бракує єдиної стратегії реінтеграції окупованих територій, а чинні напрацювання мають переважно загальний характер без конкретних механізмів впровадження. Громадськість  закликає владу розробити комплексну політику реінтеграції всіх тимчасово окупованих територій (ТОТ) з чіткими механізмами відновлення української влади та захисту прав громадян.

До таких висновків дійшли правозахисні організації, які уклали блок “Захист основоположних прав і свобод” у Тіньовому звіті до розділу 23 “Правосуддя та фундаментальні права” Звіту Європейської комісії щодо України.

Українські бійці встановлюють прапор України у звільненому селищі міського типу Висококопіллі на Херсонщині, 4 вересня 2022 року

Укладачі Тіньового звіту пояснюють, що реінтеграція звільнених територій – комплексний процес, який включає, зокрема, державну політику щодо підтримання зв’язків з громадянами України на станом на зараз ТОТ, планування їх залучення до державних процесів та відновлення української влади на звільнених територіях, а також стратегію притягнення до відповідальності за злочини проти національної безпеки.

Правозахисні організації констатують, що державна політика щодо реінтеграції наразі не сформована, а окремі напрацювання до повномасштабного вторгнення встановлювали різне регулювання для ТОТ, зокрема
для Криму і районів Донецької та Луганської областей.

Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну влада переглянула окремі підходи. Утім єдиної реінтеграційної стратегії вона так і не напрацьована.

Правозахисники вказують, що “практичні заходи та процедури прописуються ситуативно та з недостатнім
урахуванням взаємозв’язку між різними реінтеграційними процесами”.

“Україні потрібна єдина комплексна політика реінтеграції, що стосуватиметься усіх ТОТ, зокрема, уніфіковані стандарти та принципи щодо відновлення української влади та життєдіяльності на звільнених територіях, а також законодавчо закріплені конкретні напрями та кроки зі строками та оцінкою ресурсів на їх проведення”, – наголошують автори Тіньового звіту. 

Голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик під час презентації заявила, що на відміну від інших країн — кандидатів до ЄС, держава повинна надати відповіді та напрацювати підходи до низки викликів під час деокупації та реінтеграції звільнених територій.

Тетяна Печончик

Повідомляється, що у березні 2021 року Рада національної безпеки та оборони затвердила Стратегію деокупації та реінтеграції ТОТ Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а у вересні 2024 року – План заходів з її реалізації. Однак із початком повномасштабного вторгнення змінилися як масштаби викликів, так і межі ТОТ. У квітні 2023 року влада внесла зміни до плану заходів до цієї Стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. 

В серпні 2023 року парламент ухвалив заяву про пріоритетні напрями державної політики України у сфері деокупації, реінтеграції і відновлення Криму. До таких напрямів, зокрема, включені:

• відновлення української влади на півострові;
• політика щодо документів і правочинів, виданих та вчинених в окупації;
• правосуддя та відновлення справедливості, відповідальність за злочини та обмеження щодо зайняття посад;
• відновлення бізнесу і туризму;
• інфраструктурні питання;
• гуманітарної реінтеграції;
• відновлення прав корінних народів, передусім кримськотатарського;
• когнітивна деокупація.

Крім того, у квітні 2024 року Мінреінтеграції представило проєкт Стратегії держаполітики щодо відновлення влади та реінтеграції населення деокупованих територій із залученням представників громадського сектору.

Однак більшість поточних напрацювань мають візійний характер. Лише окремі аспекти, як, до прикладу, політика щодо документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на ТОТ та щодо невизнання примусового автоматичного набуття громадянами України, які проживають на ТОТ, громадянства РФ, визнання освітніх компетенцій, здобутих на ТОТ, регулюються законодавчо.

“Але на практиці навіть не всі ці питання мають чітке регулювання: ефективна процедура державної реєстрації актів цивільного стану, що відбулися в окупації, і досі не прийнята. Також виникає питання, чи підпадає нова російська політика нав’язування громадянства РФ під “примусове автоматичне набуття громадянства РФ”, адже наразі нав’язування громадянства РФ відбувається шляхом створення умов, за яких залишатися на ТОТ і мати доступ до реалізації базових прав без громадянства РФ неможливо, та введення формальної процедури принесення присяги як індикатора добровільності такого набуття”, – вказують автори доповіді.

Відтак поточні напрацювання містять переважно загальні уявлення та майже не відображаються у законодавстві. Це спричиняє як невизначеність щодо процесів реінтеграції, які для їх ефективного втілення повинні бути напрацьовані вже зараз, так і транслювання різних політичних позицій, констатують вони.

Автори звіту також вказують, що чинне законодавство передбачає притягнення до відповідальності за будь-яку взаємодію з представниками держави-агресора та окупаційної влади, без урахування вимог і стандартів
міжнародного гуманітарного права в межах режиму окупації та необхідності такої взаємодії для виживання на ТОТ.

“Широкі формулювання, які також дублюють склади злочинів у межах інших статей Кримінального кодексу України, порушують принцип правової визначеності та спричиняють неоднакове застосування кримінального законодавства, надмірну дискрецію правоохоронців у його застосуванні та неспівмірність порушення та покарання”, – окреслюють автори звіту проблеми кримінального законодавства у частині про колабораційну діяльність.

Вони виступають за чітке в законодавстві розмежування між складами злочинів, конкретизацію широких формулювань, врахування ширшої реінтеграційної політики, зокрема в контексті застосування люстрації. Громадські організації переконані, що напрацювання люстраційної політики – частина процесу реінтеграції звільнених територій та їхніх жителів.

“Це інструмент захисту демократичних інститутів на деокупованих територіях та виокремлення порушень, які не підпадатимуть під кримінальну відповідальність. Така політика повинна будуватися на міжнародних стандартах, містити єдині критерії застосування люстраційних заходів, передбачати конкретні категорії посад, які підпадатимуть під люстрацію, та чітку і прозору люстраційну процедуру”, – наголошують правозахисники.

Автори Тіньового звіту також наголосили, що в українському законодавстві досі немає визначення категорій осіб, постраждалих від збройної агресії проти України, та комплексної системи компенсації шкоди, спричиненої збройною агресією проти України.

Крім того, автори тіньового звіту констатували, що наразі відсутня єдина стратегія щодо оцінки збитків для культурної спадщини, завданих РФ. Вони називають попередні напрацювання некомплексними і такими, що потребують розширення на всі складові культурної спадщини. Вони виступають, серед іншого, за каталогізацію культурних цінностей, зокрема, на ТОТ та об’єктів культурної спадщини, які були пошкоджені, знищені або викрадені під час війни Росії проти українського народу.

Читайте також: Крізь війну до ЄС: чому неможливо оцінювати євроінтеграційний рух без урахування наслідків російської агресії

Загалом, громадські організації рекомендують владі надалі під час напрацювання реінтеграційної політики враховувати:

•  тривалість окупації та ступінь поширення правового режиму РФ на окуповані території після їх незаконного включення до складу РФ;
• необхідність напрацювання політики реінтеграції усіх ТОТ – Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, районів Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей;
• необхідність напрацювати загальну, комплексну державну політику реінтеграції, яка включатиме стандарти і принципи щодо відновлення життєдіяльності на деокупованих територіях;
• необхідність передбачити в межах цієї політики конкретні напрями та кроки в межах реінтеграційних процесів, а також провести оцінку спроможностей державних органів забезпечити ці процеси;
• необхідність законодавчо закріпити конкретні процедури, як-от процедуру державної реєстрації актів цивільного стану, що відбулися на ТОТ.

Напередодні під час презентації тіньового звіту заступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра повідомила, що до підготовленого проєкту стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на п’ять років увійшло питання забезпечення перехідного правосуддя на деокупованих територіях.

Нагадаємо, перехідне правосуддя – всесвітньо відома політико-правова концепція transitional justice. Її використовують у кожній державі, яка переходить зі стану конфлікту та окупації до стану миру. Вона передбачає комплекс заходів подолання наслідків війни та окупації і встановлює запобіжники, які унеможливлять повторення конфліктів.

Концепція передбачає чотири головні складові:

• кримінальне судочинство – покарання винних за найтяжчі злочини;
• констатацію істини – документування порушення прав людини;
• відшкодування збитків жертвам, відновлення порушених прав постраждалих під час війни;
• інституційні реформи судової та правоохоронної системи, сектору безпеки, а також перевірку держслужбовців на співпрацю, зокрема з бойовиками.