89% українців підтримують державну політику збереження національної пам’яті – соцопитування
У суспільстві зберігається значний інтерес до історії, а також зростає підтримка українців до державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам’яті.
Це показують презентовані Українським інститутом національної пам’яті в “Укрінформі” результати соціологічного дослідження, передає кореспондент видання ZMINA.
У порівнянні з минулим роком зросла частка тих, хто повністю підтримує дії держави у цій сфері, з 31,4% (у 2023 році) до 36,1% (у 2024). Загалом же у 2024 році 89,1% респондентів цілком або частково підтримують політику держави у сфері відновлення та збереження національної пам’яті за останні десять років.
Соціологи вказують, що частка тих, у кого зріс інтерес до історії за останній рік дещо зменшилась (на 12,5% у порівнянні з минулим роком). Проте у 2024 році зафіксовано зростання ситуативної зацікавленості, тобто уваги до окремих дат та подій, на 8,6%, що свідчить про посилення фокуса на конкретних аспектах історії.
Спостерігається зниження інтересу серед молоді (18–34 роки), що підкреслює потребу в активнішій просвітницькій роботі з цією віковою групою, вважають дослідники. Дані засвідчили, що з віком інтерес до історії України у громадян зростає.
Дослідники також зафіксували динаміку у ставленні українців до російських та українських політичних й культурних постатей. У сприйнятті українських історичних постатей відбуваються досить динамічні зміни в позитивний бік, зокрема, позитивне ставлення до провідника ОУН Степана Бандери за рік зросло на 10%, зазначають соціологи.
Аналітикиня Фонду “Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва” Владислава Зновяк висловила переконання, що це дослідження засвідчило, що українці зокрема досить резистентні до російської пропаганди в питаннях регіональної історії й ідентичності.
“Ми проходимо вкрай інтенсивно ці зміни. Важливо давати більше інформації точково, зокрема про теми, які стосуються протистояння українців в радянський час, і показувати ці причинно-наслідкові зв’язки й тяглість цієї боротьби”, – вважає Зновяк.
Соціологи зафіксували низькі показники зацікавленості з боку українців історією кримських татар.
9,9% респондентів відповіли, що більшою мірою знайомі з історією кримських татар, 24,3% більшою мірою знайомі, 3,6% знають і продовжувати вивчати їхню історію та культури. Зовсім незнайомі 12,7%. Щось знають, а щось – ні 44,9%.
4,2% респондентів відповіли, що їм не цікаве це питання. 0,3% відмовилися відповідати на це питання.
Українці найчастіше отримують знання про історичне минуле з перегляду документальних фільмів та ютубу.
“Тут перші місця традиційно займають перегляд документальних фільмів на історичну тематику та YouTube. Але хочу окремо відзначити, що третій пункт – книжки, статті в друкованій пресі на історичну тематику. Цей канал зріс за останній рік: із 41% українців, які отримували інформацію з цих джерел, до 57%”, – розповів засновник ТОВ “Оперативна соціологія” Денис Денисенко.
Він зазначив, що це може свідчити про певний ренесанс українського книгодрукування саме в історичному напрямку.
Владислава Зновяк звернула увагу на вкрай низьку довіру молоді до шкільної програми, на чому фахівцям першочергово потрібно зосередитися.
Історик, публіцист, автор проєктів “Суспільного мовлення” та співзасновник сторінки “Історична правда” Олександр Зінченко назвав “катастрофою” чинну шкільну програму про історію України. За його оцінкою, шкільна програма не встигає за суспільними очікуваннями.
“Час від часу я прошу шкільних вчителів надсилати підручники у тих темах, де я почуваюся компетентним. До прикладу, відновлення української незалежності у 1990 році. Я не знаю, як можна примудритися настільки нудно описати цю фантастичну тему, бо це політичний трилер. Це треба вміти описати так нудно цей політичний трилер”, – прокоментував він.
Водночас Зінченко вказав на проблему відсутності в Україні сучасних музеїв у той час, коли почасти старі музейні експозиції не відпрацьовують сьогоднішніх завдань. Водночас він вказав, що суспільство не бачить необхідності створення цих нових музеїв.
Владислава Зновяк зауважила, що близько 32% українців довіряють інформації, яку вони отримують від місцевих екскурсоводів і краєзнавців.
“Це той напрямок, який має вагомий потенціал для розвитку. Це те, куди ми ще можемо докластися, щоб навчити місцевих експертів, які б у громадах забезпечували актуальною інформацією”, – прокоментувала вона.
Також дослідники вказують, що підтримка декомунізації та деколонізації у суспільстві зростає. Одним із важливих аспектів цих процесів є перейменування населених пунктів, демонтаж пам’ятників і меморіальних табличок, пов’язаних із радянським минулим або діячами російської культури. Згідно з опитуванням, 77% респондентів позитивно ставляться до перейменування вулиць і міст, названих на честь радянських діячів, а 65,6% підтримують відмову від назв, пов’язаних з діячами російської культури.
Крім того, 55,4% українців вважають, що Україна була колонією російської імперії, що на 13,1% більше порівняно з попереднім роком. Це свідчить про зростання усвідомлення необхідності деколонізації як частини переосмислення національної історії.
Питання ліквідації музею Михайла Булгакова розділило респондентів. 33,8% вважають, що музей потрібно залишити без змін. 37,7% вважають, що його треба залишити, але перепрофілювати, змінивши, до прикладу, тематику та експозицію.
9,8% виступили за його ліквідацію. Про існування музею не знали 7,1%. За зміну лишень назви музею виступили 5,9%. А 5,8% респондентів відмовилися відповідати на це питання.
Зменшилася кількість тих громадян України (72,7%), які називають дії Російської Федерації в Україні геноцидом. Натомість до 22,6% збільшилася кількість тих громадян, які називають ці дії воєнними злочинами, що мають ознаки геноциду.
Рівень підтримки державної політики у сфері збереження національної пам’яті зріс до 89,1%, а частка тих, хто повністю підтримує дії Українського інституту національної пам’яті, досягла 36,1%.
Впізнаваність Інституту в інформаційному просторі також зросла: на 20,7% зменшилась кількість тих, хто взагалі не знайомий з діяльністю інституту в порівнянні з 2023 роком.
Дослідники компанії “Оперативна соціологія” провели опитування у липні–вересні 2024 року на замовлення Українського інституту національної пам’яті методом телефонного інтерв’ю (САТІ). Вони опитали 2004 респонденти.
Також дослідники провели презентативне опитування в містах Києві, Львові, Дніпрі, Одесі, по 250 респондентів у кожному.
