Зміни до Конституції від Зеленського: що кажуть експерти?

Представник президента у Верховній Раді Руслан Стефанчук 12 червня заявив про наміри команди президента Володимира Зеленського вносити зміни до Конституції, зокрема до розділу про права і свободи людини. У Зеленського також планують відновити Конституційну комісію для розроблення змін.

І хоча Стефанчук не конкретизував, що саме, на думку команди президента, має бути змінено, правозахисники та експерти прокоментували ці наміри з погляду їхньої доцільності та ризиків, які можуть за цих обставин виникнути.

Так, правозахисник, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини у 2004–2012 роках Володимир Яворський загалом підтримує ідею про те, що розділ про права людини потрібно змінювати, але всі зміни потрібно щонайменше обговорювати публічно.

“Я не вважаю, що наша Конституція є передовою в цьому плані. Наприклад, у нас не закладений принцип пропорційності та необхідності при обмеженні прав і свобод. Є багато недоліків у формулюваннях та обмеженнях, що суперечать міжнародному праву. Минула Конституційна комісія, здається, завершила підготовку змін до цього розділу. Очевидно, ці зміни потребують публічного обговорення, оскільки остаточна версія цих змін не була опублікована”, – говорить експерт у коментарі для Центру прав людини ZMINA.

Він також погоджується, що формулювання про соціальні та економічні права людини в сучасній редакції Конституції справді є декларативними.

“Українська Конституція загалом у радянському стилі має багато нездійсненних декларацій, але це стосується й першого розділу. Також важливо реформувати й систему захисту прав людини, наприклад передбачивши створення тематичних омбудсманів. У багатьох країнах існують омбудсмани з захисту персональних даних та інформації, захисту від дискримінації, з прав дітей тощо”, – наголошує Яворський.

Також, за його словами, надзвичайно важливо, хто ввійде в оновлену Конституційну комісію й буде працювати над цим питанням, адже поки що це залишається невідомим.

З необхідністю змін до розділу Конституції, де йдеться про права людини, і створення публічної дискусії на цю тему погоджується і голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик.

“Колись хтось запустив міф, що в Україні найкраща Конституція у світі, але це не так. В Основному законі міститься купа мертвих і непрацюючих норм, які держава просто не може виконати, навіть якби дуже того хотіла, – наприклад, право на житло для громадян, які потребують соціального захисту; право на достатній рівень життя (ніде не пояснено навіть, який рівень життя є “достатнім”); право на безкоштовну медицину тощо”, – пише правозахисниця на своїй сторінці у фейсбуку.

Вона також вважає доцільним запровадити на рівні Конституції так звані “органічні закони” –закони, які визначають зміст, гарантії забезпечення та захисту прав і свобод. Наприклад, про громадські об’єднання, політичні партії, профспілки, свободу совісті та релігії, свободу мирних зібрань, про заборону дискримінації тощо.

“Такі закони чи зміни до них повинні прийматися більшістю у дві третини голосів парламенту – і це стане запобіжником від авторитаризму”, – пропонує Печончик.

Водночас директор зі стратегічних справ УГСПЛ Михайло Тарахкало вважає, що слід бути дуже обережним під час змін розділу про права людини.

На його думку, радикальні зміни до розділу про права людини в Конституції можуть обнулити всі попередні рішення Конституційного Суду, які стосувалися цих конституційних прав. Адже норми, які були, перестануть існувати і висновки КСУ стануть нерелевантними.

“Дуже складно знайти права, які не є декларативними в будь-який конституції або міжнародній конвенції. Для того щоб перетворити декларації в реалізацію, й існують суди, в США це Верховний Суд, у нас – Конституційний, в Євросоюзі – ЄСПЛ. Ідеальних законодавчих актів не існує”, – зазначає Тарахкало в коментарі на фейсбуку.

Координаторка громадської ініціативи “Восток-СОС” Олександра Дворецька, яка балотується до Верховної Ради за списком партії Святослава Вакарчука “Голос”, скептично ставиться до ідеї змін до розділу про пава людини, якщо вони реалізуватимуться саме командою президента Зеленського.

“Я думаю, що це дуже небезпечно з таким рівнем популізму лізти до цього розділу Конституції. Треба, щоб нормалізувалося трохи політичне життя. Довга чи недовга шухляда, але точно завдання не на турбулентний 2019-й”, – зазначає Дворецька в коментарі під дописом Тетяни Печончик.

Як відомо, у 2014 році, після Революції гідності, при адміністрації Петра Порошенка було створено Конституційну комісію, яка напрацьовувала зміни до Конституції. Крім того, у 2015 році робоча група на чолі із професором Володимиром Буткевичем подала пропозиції змін до ІІ розділу Конституції про права і свободи людини. Але ці зміни так і не були втілені.

Тоді метою опрацювання розділу ІІ чинного Основного закону України було більш точне його погодження з такими документами, як Загальна декларація прав людини 1948 року, Європейська конвенція захисту прав людини та основоположних свобод 1950 року, Хартія засадничих прав Європейського Союзу 2000 року, нормативні документи про права людини ООН, актуальні для захисту прав і свобод людини прецедентні рішення ЄСПЛ, низка рекомендацій Комісії “Демократія через право” (Венеційська комісія) тощо.

Зокрема, було запропоновано насамперед змінити назву розділу ІІ чинної Конституції України з “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина” на “Права людини”. А також будувати структуру оновленого розділу за схемою розташування прав у Хартії засадничих прав Європейського Союзу 2000 року.

Новелами в цьому переліку виявилися статті про гідність людини та про право на справедливий суд. У якості нормативних пропозицій, які увійшли як необхідний додаток до основного тексту, було запропоновано два нових конституційних права – право на належне врядування та право на доступ до публічної інформації.