Верховний суд РФ залишив чинним вироки фігурантам третьої бахчисарайської групи справи “Хізб ут-Тахрір”

Верховний суд РФ відхилив скаргу політв’язнів так званої третьої бахчисарайської групи “Хізб ут-Тахрір” на винесені ним вироки.

Про це повідомив адвокат Еміль Курбедінов, інформує “Крим.Реалії”.

Рустем Сейтмеметов, Осман Сейтумеров, Сейтумер Сейтумеров (зліва направо)

За його словами, фігуранти виступали близько 1,5 години, розповідаючи про порушення, допущені під час розслідування та розгляду їхньої справи.

Також захист наполягав на незаконності винесення вироку за статтею 205.5 КК РФ (організація діяльності терористичної організації та участь у діяльності такої організації) у зв’язку з тим, що “Хізб ут-Тахрір” відповідно до чинного російського законодавства, а саме закону про визнання організацій терористичними, такою визнана не була.

“Але суд касаційної інстанції прийняв чергові доводи прокурора про те, що все законно та обґрунтовано і залишив чинним рішення обох інстанцій”, – резюмував Курбедінов.

Як відомо, ісламську політичну партію “Хізб ут-Тахрір” Верховний суд РФ визнав терористичною 14 лютого 2003 року на закритому судовому засіданні. Ця релігійна організація легально діє в Україні, зокрема в тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим. Росія всупереч міжнародному гуманітарному праву використовує в Криму своє кримінальне законодавство.

Правозахисники вважають, що рішення Верховного суду РФ ухвалено необґрунтовано, з порушенням гласності та рівності сторін, оскільки в закритому процесі брала участь лише сторона обвинувачення, а саме ФСБ. Представники організації не мали змоги донести свою позицію до справи.

Водночас на території більшості країн світу організація діє без обмежень на рівні національних законодавств. В Україні діяльність партії не заборонена, активісти організації займалися випуском газети, могли відкрито говорити в ЗМІ та проводити масові публічні заходи.

У лютому 2014 року Росія розгорнула протиправну військову операцію із захоплення Кримського півострова.

29 жовтня 2021 року Південний окружний військовий суд Ростова-на-Дону виніс вирок жителям Криму – фігурантам бахчисарайської справи “Хізб ут-Тахрір”. Суд визнав їх винними за звинуваченням у “спробі насильницького захоплення влади”, “в участі в терористичній організації” та виніс ухвалу про ув’язнення фігурантів у колонії суворого режиму.

За інформацією адвоката Едема Семедляєва, Сейтумер Сейтумеров отримав 17 років колонії суворого режиму, Осман Сейтумеров – 14 років, Амет Сулейманов – 12 років, Рустем Сейтмеметов – 13 років. Як повідомив адвокат, усі засуджені мають 3 роки та 6 місяців відсидіти спочатку у в’язниці.

Російський правозахисний центр “Меморіал” визнав політв’язнями чотирьох кримчан, фігурантів третьої бахчисарайської справи “Хізб ут-Тахрір” Сейтумера Сейтумерова, Османа Сейтумерова, Амета Сулейманова та Рустема Сейтмеметова.

25 червня 2024 року Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в міждержавній скарзі “Україна проти Росії” (щодо Криму) констатував у контрольованому Росією Криму порушення права на свободу зібрань та об’єднань за ст. 11 Європейської конвенції прав людини. 

ЄСПЛ вказав у своєму рішенні на арешти та переслідування з боку окупаційної влади: 

• політичних опонентів, обвинувачених в екстремізмі чи тероризмі; 
• українців, які брали участь у Євромайдані; 
• кримських активістів; 
• кримських татар, пов’язаних з Меджлісом кримськотатарського народу;
• мусульман-практиків, яких обвинувачують у належності до заборонених ісламських груп; 
• журналістів або осіб, які публікують повідомлення в соціальних мережах та які висловлюють незгоду або критикують російську владу.

У своєму рішенні суд послався на доповіді міжнародних та неурядових організацій, що містять, як зазначають судді, узгоджену інформацію про те, що кримські татари стали об’єктом особливих переслідувань, зокрема ті, хто має зв’язки з Меджлісом. 

Також ЄСПЛ наголосив, що російська влада прагнула придушити політичний плюралізм на півострові, який є невіддільною частиною “дієвої політичної демократії”, що керується “верховенством права”. Обидві ці концепції закріплено в преамбулі конвенції.

ЄСПЛ також констатував, що повномасштабне застосування російського законодавства в Криму є порушенням міжнародного гуманітарного права та статті 7 Європейської конвенції про права людини про неможливість покарання без закону. Адже російське законодавство не може вважатися “законом” для заходів, вжитих у Криму, у розумінні конвенції.