“Глум над мертвими – найстрашніша проєкція рашизму”: в Україні презентували проєкт про злочини тоталітарних режимів на Київщині
Дослідники злочинів, скоєних тоталітарними режимами в Україні, презентували проєкт “Биківня, Бабин Яр, Буча – між масакрою та пам’яттю про неї”. Це сайт, де розміщені розповіді, спогади родин загиблих, дослідження науковців про злочини трьох окупаційних режимів на Київщині у місцях масових захоронень Биківня, Бабин Яр, Буча.
Таким чином автори проєкту хочуть привернути увагу суспільства до травматичної спадщини тоталітарного минулого – комунізму, нацизму – та допомогти знайти інструменти для осмислення сучасних подій.
ZMINA розповідає про що проєкт.
Ілюстрація для сайту “Биківня, Бабин Яр, Буча – між масакрою та пам’яттю про неї”, Ірина Озаринська Як і чому виникла ідея проєкту
Сайт “Биківня, Бабин Яр, Буча – між масакрою та пам’яттю про неї” презентували на YouTube-каналі Українського інституту національної пам’яті. Над ним працювали науковці, історики, митці, працівники меморіальних комплексів, архівів, а також родичі закатованих, чиї розповіді та спогади задокументували.
Керівниця проєкту Світлана Ляховець розповіла, що його ідея виникла у вересні 2022 року після звільнення Ізюма Харківської області, коли злочини Росії, змогли побачити сотні тисяч людей. Ляховець подумала, що на території Києва та його околицях також чинили злочини три окупаційних режими: комунізм, нацизм і рашизм. Наслідки можна побачити у масових похованнях в Биківні, Бабиному Яру та Бучі. Саме через ці три місця дослідники вирішили розповісти про злочини тоталітарних режимів на основі архівних даних.
“Непокаране локальне зло породжує зло глобальне. Тому дослідники не тільки порівняли три режими, а й спробували пояснити їхню еволюцію, зокрема те, як у суспільствах формується тоталітарний консенсус. Адже саме він є запорукою для здійснення масових злочинів та їх виправдання”, – вважає Ляховець.
Світлана Ляховець наголосила, що можна і варто порівнювати два тоталітарних режими XX століття, не применшуючи пам’яті про жоден з них, а також варто аналізувати рашизм у контексті комунізму і нацизму. Станом на зараз інформація про злочини окупаційних режимів доступна на сайті українською мовою, але незабаром з’являться версії англійською та німецькою мовами.
Людей вбивали як через необережне слово, так і соціальну приналежність чи родинні зв’язки
Фото: “Світарт”Одним із найбільших місць таємних поховань жертв комуністичного терору у 1937–1941 роках є Биківнянські могили. Вони розташовані у лісовому масиві на північно-східній околиці Києва, за 1,5 кілометра від селища Биківня. Наразі дослідники верифікували понад 20 тисяч людей, які поховані у Биківні. Однак це невелика частина від реальної цифри. Адже людей привозили на допити у Київ з різних регіонів із заздалегідь ухваленими вироками. Смертні вироки ухвалювали переважно за сфальсифікованими кримінальними справами, а засуджених знищували у позасудовому порядку.
“Це місце пам’яті загальноукраїнського і європейського масштабу. Жертвами комуністичного терору були різні за походженням і професіями люди: науковці, селяни, священники, робітники, митці, партійці, письменники, інженери, радянські діячі. Переважно це українці, але загалом там є понад 30 національностей та іноземні громадяни, зокрема – з Польщі й Німеччини”, – наголосив історик Роман Подкур, який займається вивченням поховань у Биківні.
Цих людей вбили як через необережне слово, так і соціальну приналежність чи родинні зв’язки. Як приклад, Роман Подкур наводить священника Андрія Бандеру, якого засудили і стратили у Биківні. Першим пунктом обвинувачення було те, що він є батьком Степана Бандери. На думку науковця, використання заручництва – було маркером всіх тоталітарних режимів.
“Биківня – це не лише про вбивць за письмовим столом, але й про прокурорів, які не бажали помічати скарг ув’язнених, міліцію, членів сільрад, які іноді навіть самі допитували постраждалих, свідків, які писали доноси. Слід говорити про засудження всього комуністичного режиму, який базувався на “низах”. Без пересічного громадянина не було б СРСР, так само як і злочинів. Хрущов це добре розумів, тому засудив лише Сталіна, вивівши таким чином комуністичний режим з-під удару”, – каже Подкур.
Жертви комуністичного тероруНауковець помічає схожу паралель і в сучасній історії Росії, коли російські опозиціонери покладають відповідальність за війну лише на Путіна, але не на росіян. Однією із причин цього явища Подкур називає “совкове мислення”, оскільки суду над комуністичним режимом так і не відбулося. Нацизм асоціюється із злочином проти людства, натомість комунізм асоціюється лише з СРСР як переможцем нацизму.
Роман Подкур також наголошує на тому, що варто створювати більше критичних публікацій про Биківню, створити музей, проводити розкопки, а також змінити підхід до викладання історії злочинів тоталітарних режимів у школі через знеособлення жертв.
Заступниця генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника “Биківнянські могили” Тетяна Шептицька додала, що маніпуляції та перекручення історії щодо масових вбивств у Биківні запустила радянська влада. Вона намагалася приховати правду про злочин у Биківні і жертв терору. Родичі репресованих не мали вірогідних даних і не знали, де останки жертв, аж до розвалу СРСР. На думку історикині, у першу чергу тоталітаризм й комунізм — це не лише про зло, але й про брехню, яка мала стерти пам’ять про скоєне, або ж її перепрограмувати. Саме тому важливо зберігати та візуально відтворювати пам’ять про загиблих.
“Стрічки та рушники на деревах у Биківні – це не лише візуальна складова, але й спроба локалізувати і окреслити місце. Це – пам’ять, яку зберігають та несуть родичі репресованих, що скріплює суспільство і державу”, – додала Шептицька.
Історикиня вважає, що з документуванням свідчень про злочини у Биківні держава запізнилась. Їх можна було отримати ще в 90-х роках. А зараз через плин часу певні документи і свідчення дуже важко отримати від родичів.
За загибель українських євреїв несе відповідальність, зокрема, і комуністична влада
Історик Анатолій Подольський працював над дослідженням воєнних злочинів нацистів у Бабиному Яру, яке стало місцем масових розстрілів 100 тисяч людей. Дві третини з них – євреї Києва. Тут також поховані роми, члени Організації українських націоналістів, радянські військовополонені, підпільники, представники партійно-радянського апарату, пацієнти психіатричної лікарні, заручники, в’язні Сирецького табору.
Фото: “Світарт”За словами науковця, нацистська окупаційна влада обрала місцем розстрілів Бабин Яр, оскільки це була малонаселена околиця, де майже не було свідків.
“Нацизм вбивав людей за етнічне походження. За час війни було знищено 6 мільйонів людей у 27 країнах, 1,5 мільйона з них – євреї українського походження. Київські євреї не тікали, коли їх вели на розстріл у Бабин Яр, тому що радянська влада раніше розповідала, що Гітлер – союзник. Серед київських євреїв ширились чутки, що німці відправлять їх до Палестини, а не на вірну смерть”, – каже Подольський.
На думку історика, за загибель українських євреїв несе відповідальність, зокрема, і комуністична влада, оскільки вони знали, що будуть робити нацисти, але не попередили людей.
Реєстрацію, вилучення речей і розстріли проводив спеціальний загін 4а Айнзатцгрупи С, яким командував есесівець Пауль Блобель. Також у розстрілі та охороні зовнішнього периметру брали участь 45-й і 303-й поліційні батальйони поліційного полку “Південь”. Однак в той самий час звичайні українці рятували євреїв, багато хто з них став “праведником” світу. Пам’ять про це намагалася знищити і спотворити радянська влада.
“Гітлерівський режим вбив людей, а сталінський – пам’ять про них. Покоління, які зараз вмирають через російсько-українську війну, були інфіковані комуністичною ідеологією. Путінський режим значною мірою підкріплений гітлерівським антисемітизмом та сталінською українофобією, коли про репресованих пам’ятали лише в родинах загиблих”, – додав Подольський.
Жертви нацистського тероруВарто додати, що онлайн-архів Меморіального центру Голокосту “Бабин Яр” створили у 2020 році. Нині в базі архіву понад 2 мільйони документів. Серед них понад тисячу записів на членів “єврейських буржуазно-націоналістичних організацій Закарпаття”, більш ніж 2 тисячі документів щодо офіцерського і рядового складу гестапо, загонів СС, шутполіції, орднунгполіції, української охоронної поліції, жандармерії, польових та місцевих комендатур, а також каральних поліційних батальйонів в Україні в період німецько-фашистської окупації. Переглянути архів можна за посиланням.
Воєнні злочини в Бучі стали першим “маніфестом” російського геноциду українців
Історикиня Лариса Якубова, яка працювала над обґрунтуванням терміну рашизм, зазначила, що його вживання було спочатку заборонено в наукових колах Європи. Тому те, що окремі науковці і політики зараз вживають його щодо путінського режиму, є вже перемогою. Нацизм і комунізм не є тотожними рашизму, він еволюціонував і мутував, адже ні разу не був засуджений, починаючи з 2014-го, після вторгнення Росії в Україну. На думку Якубової, рашизм – страшніший за нацизм і комунізм. Адже повторює практики тоталітарних режимів, базуючись на поглядах улюбленого філософа Путіна Івана Ільїна. На практиці це реалізовують російські силовики, які контролюють все життя в Росії і на окупованих територіях.
“Путінський режим тримається на системі войовничої пропаганди, спрямованої на тотальну мілітаризацію суспільства через вигадані зовнішні загрози, якими є демократія та європейські цінності. У цьому Путін наслідує риторику Гітлера 1930-х років. Під час широкомасштабної фази російсько-української війни доктрина “русского міра” перетворилася фактично на нову громадянську релігію. Постмодерний тоталітаризм, сформований Ільїним, сприймається колективним “Путіним”– росіянами”, – додає Якубова.
Головний храм ЗС РФНауковиця вважає, що воєнні злочини в Бучі були першим “маніфестом” російського геноциду українців. У Бучі в першу чергу знищували українців через те, що вони не вийшли з хлібом і сіллю зустрічати солдатів армії РФ.
“Перетворення живого на мертве і мертвого на живе – стало відправною точку рашизму. Глум над мертвими – найстрашніша проєкція рашизму. Потрібна системна робота, щоб деконструювати міф, створений росіянами, що українці нацисти”, – каже Якубова.
Українцям і не тільки слід розуміти еволюцію і анатомію російського зла, щоб сформулювати антиотруту не лише на фронті, але й у символічному плані.
Начальник архівного відділу Бучанської міської ради Ігор Бартків розповів, що весь світ дізнався про місто Буча після деокупації Київщини, коли всі побачили злочини російських солдатів. Правоохоронці ідентифікували 572 людей, які загинули у Бучанській громаді. Це не лише мешканці Бучі, але приїжджі, зокрема і ті люди, які намагалися евакуюватися. Також 379 людей померли внаслідок неотримання медичної допомоги і хронічних хвороб. Наймолодшому вбитому – 1,7 року, а найстаршій – 101.
Вулиця Вокзальна у Бучі після звільненняДля того, щоб не втратити доказів злочинів солдатів армії РФ, архів збирає фото, відео, свідчення людей, які пережили окупацію, або ж втратили рідних. Крім того, архівний відділ співпрацює як із правоохоронцями, так і з журналістами. Бучанська міськрада створила реєстри загиблих, полонених, злочинів, російських злочинців.
“Я часто переглядаю фото російських солдатів, які вчинили злочини на території громади. Це звичайні люди, у них є сім’ї, діти. Розумного пояснення, чому вони вбивали, у мене немає”, – каже Бартків.
Ілюстрації для сайту “Биківня, Бабин Яр, Буча – між масакрою та пам’яттю про неї” створила мисткиня Ірина Озаринська, яка є авторкою мовчазної книги “Трикутник зла: комунізм, нацизм, рашизм”. Для втілення своїх ідей вона використала авторську техніку змішування київської землі з аквареллю. На думку мисткині, це допомагає аудиторії не лише побачити, але й тактильно відчути головний зміст проєкту.
