Програми партій через призму прав людини: Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”
Центр прав людини ZMINA запускає серію публікацій, де ми розбираємося, що написано в програмах ключових політичних партій, які мають шанс потрапити до наступного парламенту.
Переконані: замість боротьби технологій і облич, замість маніпуляцій і популізму передвиборча кампанія має стати передовсім вдумливою розмовою про програми, наміри і механізми їхнього втілення. Сподіваємося, наші публікації допоможуть українцям зробити 21 липня 2019 року усвідомлений вибір.
Нижче – огляд програми партії ВО “Батьківщина”.
Програма політичної партії “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” традиційно здебільшого стосується економічних питань та соціального захисту населення. Це робить партію радше прибічницею лівої ідеології, ніж демократів чи лібералів, хоча “Батьківщина” є спостерігачем у Європейській народній партії – європейському об’єднанні центристських та правих політичних партій.
Уже в першому розділі програми “Батьківщина” чітко декларує прагнення виконати зобов’язання щодо Угоди про асоціацію з ЄС та домогтися членства в НАТО, що є позитивним. Проте деякі кроки в економічній та соціальній політиці, згадані в програмі партії, фактично суперечать Угоді про асоціацію з ЄС і не відповідають європейським традиціям вільної ринкової економіки та захисту прав людини.
Далі в програмі йде низка соціальних обіцянок, що стосуються соціально-економічних прав. Схоже, що основним рецептом від усіх проблем у цих сферах партія вважає недостатність фінансування, й багато заходів звучать у вигляді збільшення витрат держави. Видається, що такий підхід лише частково правильний, оскільки часто повинно йтися не про кількість витрачених коштів, а про якість їхнього використання. Це особливо стосується таких сфер, як культура, наука, освіта та медицина.
ВО “Батьківщина” обіцяє за п’ять років досягнути рівня середньої зарплати в Польщі. Очевидно, що зарплату здебільшого платить не держава, а підприємства. Розмір заробітної платні залежить від рівня прибутків цих підприємств, тобто зарплата є пропорційно залежною від рівня економіки. Тому для того, щоб мати зарплати як у Польщі, необхідно, щоб рівень нашої економіки був на рівні цієї ж країни. На сьогодні навіть найсміливіші прогнози констатують, що Україна не спроможна швидко наздогнати Польщу. Тим більше не дає перспектив для такого “економічного дива” й сама програма партії, адже вона не передбачає жодних надзвичайних кроків для цього. Тож така обіцянка звучить як відвертий нездійсненний популізм – ця обіцянка не може бути реалізована партією.
Те саме стосується й багатьох інших проблем, до яких апелює програма партії.
Партія декларує персоніфіковану пенсію, що є надзвичайно позитивним. Однак проблемним залишається перехідний період. Наприклад, за якою системою платити пенсії теперішнім пенсіонерам, а не майбутнім (адже в них немає й не може бути персоніфікованих рахунків)? Або що робити з тими, кому до пенсії залишилося декілька років, і вони також не зможуть сформувати свого персонального рахунку?
Партія обіцяє підняти всім мінімальну пенсію вдвічі, однак жодним чином не пояснює, звідки країні взяти ці кошти. Тому положення про підвищення пенсії викликає скепсис, оскільки може бути пов’язане із запуском верстата і друкуванням грошей, бо в бюджеті таких коштів нема: йдеться про величезні суми в масштабах країни.
“Батьківщина” пропонує запровадити обов’язкове медичне страхування, за яке платитимуть роботодавці. Але й на сьогодні медицина існує фактично за рахунок наших податків, а програма жодним чином не передбачає реформи медичної галузі. Навпаки, пропонується залишити безкоштовні медичні послуги “всіх рівнів найвищої якості” і навіть “безоплатні медикаменти”. Фактично програма передбачає лише введення додаткового джерела фінансування, однак не вирішує проблеми неефективності використання коштів у медичній системі. Жодних реформ у цій сфері “Батьківщина” не пропонує та фактично пропонує скасувати певні етапи проведеної медичної реформи.
Програма партії чітко визначає, що ціна на газ для населення буде зменшена вдвічі. Це означає повернення ситуації, що була раніше, зростання державного боргу, який покриватиме різницю між вартістю закупівлі газу та його продажем населенню, відсутність ринку і ринкової ціни в цій сфері та повернення до державного регулювання. Фактично йдеться про знищення всіх реформ у цій галузі. Також це означає згортання процесу монетизації субсидій. Це положення йде всупереч угоді України з ЄС, а також міжнародним зобов’язанням України перед МВФ та іншими кредиторами країни, що може мати кричущі наслідки для всієї фінансової системи країни. Знову ж таки обіцянка передбачає істотні витрати з бюджету в ситуації, коли цих коштів у бюджеті немає.
Головним пріоритетом програми партія визначила освіту та науку. Однак ця пріоритетність визначає лише збільшення обсягу фінансування та підвищення зарплат. Таке ж підвищення зарплати обіцяють і працівникам культури. Очевидно, що знову ж таки не йдеться про реформування освіти та науки. Подібні норми можна було б читати в програмі КПРС, у країні, де всі заклади освіти, культури та науки є державними, вони фінансуються коштами платників податків і нікого не цікавить їхня ефективність. Однак для сучасної європейської демократичної держави такі положення звучать як голоси минулого й не можуть сприйматися позитивно.
Програма також передбачає багато обіцянок молоді у вигляді кредитів, доступного житла, збільшення виплат на дитину, однак, як і в усіх інших положеннях, вона не містить жодних кроків у реформуванні цих сфер, а тим більше не пояснює, звідки на такі витрати візьмуться гроші.
Водночас партія декларує скасування 37 податків і зборів, заміну ПДВ та інші досить дискусійні кроки, які щонайменше в перші роки призведуть до істотного зниження доходів бюджету. За таких економічних реформ буде потрібно скорочувати соціальні витрати, а не збільшувати їх удвічі.
З огляду на це програма політичної партії виглядає як доволі небезпечний популізм: багато обіцянок апріорі не можуть бути виконаними через те, що в них закладені підходи соціалістичної держави, а не країни з ринковою економікою та мінімальним втручанням і регулюванням держави.
Програма партії передбачає продовження мораторію на продаж сільгоспземлі. Мораторій порушує право власності, це вже визнав Європейський суд з прав людини в справі проти України (справа “Зеленчук та Цицюра проти України” від 22 травня 2018 року). Відповідно, Україна зобов’язана виконати це рішення суду та скасувати мораторій. Фактично ж “Батьківщина” пропонує ігнорувати рішення міжнародного суду й надалі порушувати Європейську конвенцію про права людини.
Небезпечною є пропозиція скасувати судовий збір у програмі ВО “Батьківщина”. Судовий збір був запроваджений у 2011 році як частина судової реформи. До цього часу судова влада щорічно просила парламент виділити кошти на своє функціонування, що використовувалося для тиску на суддів. Судовий збір – це фактично фінансова гарантія незалежності судової влади. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Це забезпечує механізм незалежності судової влади та є загальноприйнятим європейським механізмом фінансування судової влади. Судовий збір включається до судових витрат, а тому фактично його сплачує сторона, що програє справу, також є багато випадків, коли він не сплачується. Тому його скасування послабить незалежність судів та негативно вплине на реалізацію права на справедливий суд.
На жаль, програма “Батьківщини” ніяк не показує шляхів вирішення проблем у сфері демократії та прав людини. Не зрозуміло, яким чином буде відбуватися боротьба з корупцією, чи будуть реформуватися правоохоронні органи та суди тощо. Хоча для сучасної європейської держави без вирішення саме цих проблем неможливо розв’язати й соціальні проблеми. А такі фундаментальні цінності, як свобода, верховенство права, права людини та демократія, взагалі не згадуються в програмі.
