Знайомтесь з героєм: В`язень став правозахисником

Людину кидають за ґрати через небажання віддавати справу. Його катують, але він не здається. Разом з добрим янголом-правозахисником домагається перегляду справи Європейським судом, ув’язнення міліціонера, прокурора та судді, які його «закрили» і…Ні, не повертається до бізнесу, а сам стає правозахисником, щоб допомагає іншим в’язням.

Таку історію мріє екранізувати Андрій Діденко, 45-річний активіст Харківської правозахисної групи. Для нього це історія його життя.

Чим ти займався до того як потрапив у тюрму?

У мене є професія столяра, займався будівництвом. Я не мав жодного уявлення про юрисприденцію. Був засуджений до 8 років позбавленння волі.

Чому, як це сталось?

Це сталось в Іллічівську, де я працював на створенні меблевого цеху. Я був арештований просто на вулиці групою людей, яких спершу прийняв за бандитів. Мене повалили на землю, вкинули в машину, кудись повезли. Привезли в якийсь підвал, де вже знаходилась купа людей. Хтось стояв біля стіни на розтяжці, когось вже били.

Що значить «розтяжка»?

Коли людина стоїть біля стіни з широко розставленими ногами і руками. Її можуть вдарити в будь-який момент, це може тривати годинами.

Тобі щось пояснили?

Абсолютно нічого. Перші дві доби мені нічого не говорили. На мою вимогу адвоката прийшов кремезний парубок, в якого одні м’язи і шиї навіть немає і сказав, що він мій адвокат. Тобто відверто знущались і розуміли свою безкарність.

В чому тебе було звинувачено?

Інкримінували цілий ряд злочинів: зберігання вогнепальної зброї, крадіжка в особливо великих розмірах, зберігання наркотиків. Кожен з цих злочинів вимагав доказів.Я розумів, що це безглуздя.

Чому саме тебе затримали?

Абсолютно безпідставно, не аргументовано. Я просто йшов по вулиці.

Кілька днів мене били, катували. Зранку завозили в підвал, ввечері привозили в ізолятор тимчасового утримання на пів живе тіло. Всі катування відбуваються на стадії, коли людина не має юридичного статусу. У справах з тортурами є певна тенденція: людину затримують на певний час, вона ніде не фігурує. І цих приблизно двох діб вистачає, щоб вибити зізнання. Потім на його базі збираються докази, підтримання обвинувачення. Наприклад, допит якогось буцім-то свідка. Часто такі аргументи не переконливо свідчать про причетність особи до злочину.

Ти підписав те, що вимагали?

Я був змушений. Я розумів, що мене просто вб’ють і я нічого не зможу зробити.

Хто були ці особи?

Це оперативні працівники, які займались безпосередньо оперативно-розшуковою роботою. В них є якийсь план по розкриттю, тисне керівництво. Прізвище слідчого в моїй справі Кушнір.

Як твої рідні сприйняли цю ситуацію?

У мене була сім’я: дочка і дружина. Доки я був під вартою, дружина від мене відвернулась, а дочка виросла. Зараз я будую нову см’ю.

Повернемось до нашої історії…

Не зважаючи на те, що термін перебування в тимчасовому ізоляторі 10 діб, мене тримали 2 місяці. Пощастило – я мав зустріч з представниками європейського комітету по запобіганню катуванням. Вони наносили візит в цей ІТТ. Я перебував в маленькій кімнаті, де було ще 8 осіб, стояла жахлива спека, були серцеві напади. Після візиту комісії це ІТТ закрили.Потім перевели в СІЗО в Одесу. Там тисли психологічно.

Яким чином?

Людину поміщають в камеру, де сидить контингент, який співпрацює з адміністрацією. Певним чином вимагають ті чи інші вигідні слідству дії: написати заяву, зізнання і т.д.

Я ж відмовився від свідчень, слідство розвалювалось. Вимагали нового зізнання. Тиск був такий сильний, що я був змушений перерізати собі вени. В закритій камері, в умовах, коли троє-четверо кремезних хлопців постійно намагаються тебе зачепити, людину легко змусити до певних дій. Я перерізав вени, аби тільки вийти з цієї ситуації. Потім мене перевели в СІЗО в Ізмаїлі , де я перебував весь час слідства – майже 2 роки. Мене звинувачували в пограбуванні квартири якоїсь жінки, яка навіть приходила безпосередньо в суд. Я не міг фізично цього зробити, бо був в іншому місті. Я мав квитки, свідчення рідних, що я був з ними. Цей злочин вважається особливо тяжким, санкція перевищує 10 років. В такому разі я мав право на колегіальний суд, чого і вимагав. Статтю перекваліфікували на частну четверту. Злочин з особливо тяжкого став тяжким, право на колегіальний суд я втратив. Суддя визнав мене винним в крадіжці, зберіганні наркотиків і вогнепальної зброї, присудив термін позбавлення волі 8 років. Суддею був Вергупало В.В.

Апеляцію подали?

Апеляцію не задовольнили, касацію теж, зараз справа знаходиться в Європейському суді. Подавав по порушенню права на захист і жоростокому поводженню.

Ти всі 8 років відсидів?

Так, в непростих умовах. Захищаючи себе, я став захищати інших людей, вивчати кримінальний процес.Закони в Україні фактично не вконуються. Процес змагальності не існує, право на захист лише на папері, презумпція невинуватості – пустий звук. Якщо людину обвинуватили, тримають під вартою, то 99,9%, що її буде засуджено. Хіба що дасть хабаря, щоб полегшити вирок.

За тебе не було кому заступитись?

Я від початку йшов на конфронтацію з таким слідством. Я заявляв про тортури, в залі суду вказував тих, хто мене бив. Але суд мене не чув.

Розкажи, як ти почав захищати інших людей.

Одного разу мене мали етапувати до суду. Один чолов’яга попросив глянути його папери. Його звинувачували в тероризмі, підриві економіки. За це мінімальна санкція від 10 років. А він з корисливих цілей обрізав кабель Аккерман – Одеса. Я написав йому клопотання, змінили кваліфікацію. Замість 10 отримав 1,5 років. Допомагав людям обрати правильну позицію захисту.

Тобто ти став юристом – самоучкою?

Так.

Я дякую Богові, ні про що не жалкую. Робота моя потрібна, я врятував багато людей. Нарахував більше 100 років, на які зменшив людям строк відсидки.

Весь термін відсидів в одній колонії?

Так, 14 колонія, в Одесі.

Сидячи, ти організовував заходи на волі. Як тобі це вдавлось?

Зараз в місцях позбавлення волі можна без обмежень користуватись телефонним зв’язком. Коли я сидів це було незаконно. Але, порушуючи цю норму, я познайомився з багатьма правозахисниками, надавав консультації. Звернувся за допомогою до Аркадія Бущенка, що займається захистом в’язнів. Почав активно працювати, публікував статті. Навіть були дебати з керівництвом колонії з спеціалізованих питань.

А як ти потрапив до Харківської правозахисної групи?

23 травня 2010 року я вийшов, поїхав до Києва. Євген Юхимович Захаров, голова ХПГ, запропонував мені працювати координатором програм.

Якими саме справами зараз займаєшся?

Справа Якова Строгана, який зараз перебуває в Харківському СІЗО. Його двічі катували, 5 місяців не пускали адвоката, а справу про нанесення тілесних ушкоджень перекваліфікували на замах на вбивство. Справа Сергія Карпіленка, який був затриманий за крадіжку телефону. Хлопцеві відбили селезінку, посадили в камеру до чоловіка з відкритою формою туберкульозу. Сергій заразився і помер, але його мама вимагає справедливості.

Про що ти мріяв в тюрмі?

Мріяв звільнитись, створити сім’ю.

Про що мрієш зараз?

Про дитину. Про те, що матиму можливість безперешкодно відвідувати місця несвободи і донести це до майбутнього омбудсмена. Мандат, щоб можна було в будь-який час поспілкуватись з особою, яка могла бути піддана тортурам.

Дмитро Іващенко, Свідомо