У Києві відбувся семінар для журналістів щодо етики висвітлення ЛГБТ-тематики
Українським ЗМІ бракує професіоналізму у висвітленні питань сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності (СОҐІ). Медіа-середовище потребує фахової дискусії та підвищення сенситивності щодо СОҐІ.
Про це 15 серпня у Києві заявила голова Центру інформації про права людини Тетяна Печончик, відкриваючи семінар для журналістів на тему: «Етика висвітлення питань сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності в мас-медіа».
У ході семінару Валерій Созаєв, експерт з ЛГБТ-питань, автор посібника для журналістів «Як уникнути використання мови ворожнечі стосовно лесбійок, геїв, бісексуалів та трансгендерів» (Росія), розповів про міфи і факти стосовно сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності.
“Я знаю геїв серед професури і гея-кондуктора тролейбуса, знаю співробітників медичної сфери, які є ЛГБТ, і знаю тих, що тусуються в гей-клубах. Тому, мабуть, некоректно говорити про якийсь специфічний гомосексуальний спосіб життя”, – розповів він.
Також експерт зупинився на тематиці мови ворожнечі щодо лесбійок, геїв, бісексуалів та трансгендерів у мас-медіа. Спираючись на стандарти Associated Press i New York Times, Валерій Созаєв навів приклади типових помилок і неточностей, яких припускаються журналісти та журналістки, висвітлюючи питання СОҐІ.
Святослав Шеремет,керівник Гей-Форуму України, розкрив питання, ким є гомосексуальні люди для суспільства, держави та церкви.
За його словами, українська ЛГБТ-спільнота нараховує від 0,8 до 1,2 мільйона осіб. При цьому в Україні проживає від 100 до 200 тис. одностатевих партнерств, у 16% з них є діти, а більше 50% хотіли б їх мати і виховувати.
Окремо Святослав Шеремет зупинився на питанні термінології. Так, за його словами, термін «гомосексуалісти» і «гомосексуалізм» є застарілими і некоректними – замість них варто використовувати слова «гомосексуали» і «гомосексуальність».
Як зауважив експерт, є кілька причин для вживання саме цих слів замість вищезгаданих. По-перше, в українській мові немає слів «гетеросексуаліст» і «бісексуаліст». По-друге, суфікси «-ізм» та «-іст» використовуються в словах, що маркують ідеології, певні системи ідей, і, відповідно, їх прихильників – а гомосексуальність не є ідеологією. По-третє, в масовій свідомості досі слова «гомосексуаліст», «гомосексуалізм» мають негативне забарвлення через те, що в радянській медицині ці слова вживалися для позначення статевого збочення, що підлягало лікуванню, а в кримінології – злочину, що мав бути покараний.
«Оскільки наразі всі ці підходи дискредитовані, то вживання цих слів також має залишитися в минулому, а замість них правильно вживати терміни «гомосексуал», «гомосексуальність», – стверджує Святослав Шеремет.
Психолог та публіцист Лайма Гейдар додала, що ЛГБТ – це найбільш незахищена в політичному та соціальному плані група. Вона нагадала, що в радянські часи, коли гомосексуальність була кримінально караним «злочином», більше 300 тис. чоловіків відбули за це покарання терміном 3-6 років.
Експертка зупинилася на критеріях коректності матеріалів при висвітленні СОГІ. За її словами, висвітлюючи ЛГБТ-тематику, важливо зберігати принцип конфіденційності і не вказувати сексуальну орієнтацію, якщо про це просить герой матеріалу. «Порушуючи цей принцип, ви можете зруйнувати чиєсь життя», – сказала Лайма Гейдар.
Додаткова інформація. Організатори заходу – Центр інформації про права людини спільно з Центром Громадянських Свобод за сприяння Гей-Форуму України під егідою Коаліції з протидії дискримінації в Україні за підтримки Програми розвитку ООН в Україні та програми «Верховенство права» Міжнародного фонду «Відродження».
