Росія підживлює ворожнечу до українців через ТБ та соцмережі, чим стимулює воєнні злочини своїх військових – експертка

Між мовою ворожнечі, яка постійно транслюється через російське телебачення та соцмережі щодо українців, та воєнними злочинами, які Росія коїть на окупованих Росією територіях, існує прямий зв’язок. 

 Про це під час дискусії “Як мова ненависті пов’язана з воєнними злочинами” розповіла голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик.

За словами правозахисниці, ZMINA та Кримська правозахисна група провели моніторинг мови ворожнечі в інформаційному просторі окупованого Криму. Організації заміряли, проти якої групи та як розпалювалась ворожнеча впродовж певного проміжку часу. 

“В цілому злочин агресії (напад Росії на Україну) було б набагато складніше реалізувати, якби не було цієї кампанії підживлювання та розпалювання ворожнечі до українців. І це триває вже понад десять років, тобто з 2014 року”, – каже правозахисниця.  

Вона розповіла, що у 2014 році – перед тим, як Росія відкрито напала на Україну, – йшла масована обробка російського населення. Фактично російська влада готувала своє суспільство до воєнної кампанії.

“І перед масштабним вторгненням також була дуже посилена кампанія. Тобто ми бачимо, що громадську думку готували. Адже російському солдату, який мав здійснювати якісь військові операції, треба було пояснити й мотивувати, чому він це має робити. Його потрібно було розпалити, створивши відповідний образ ворога”, – додала експертка.

Печончик також розповіла, що представники Центру прав людини ZMINA їздять у польові місії на деокуповані території Київщини, Харківщини та Херсонщини. Там вони спілкуються з потерпілими та свідками злочинів, які скоювали росіяни під час окупації. І в деяких випадках ZMINA фіксувала, що саме мотив ненависті був тригерним або ключовим. Саме тому обиралася та чи інша жертва, становище якої погіршувалося у порівняні з іншими потерпілими. 

“І ми для себе виокремили ряд ознак, коли відбувалося погіршення цього становища. До таких маркерів ми можемо віднести: використання української національної символіки, підтверджену участь в проукраїнських політичних партіях чи громадських рухах, використання української мови спілкування, приналежність до українських освітніх чи культурних інституцій. Отже, тут можна говорити про те, що це були злочини, мотивовані ненавистю саме за національною ознакою”, – пояснила правозахисниця.