Пологи вдома: вибір, право чи виклики часу?

Ми завершили розмову зі знайомою лікаркою. Вона акушерка-гінекологиня з Харкова. Каже, що жінка, яка планує з нею народжувати і вже на останніх тижнях вагітності, боїться їхати в пологовий. Боїться, бо в лікарні теж “прилітає” від громадян РФ, а район, де вона проживає, відносно спокійний. Вдома вона почуває себе у безпеці. 

Моя знайома каже, що не вперше чує такі побоювання. Зокрема у Харкові. Але не тільки в Харкові. Інша акушерка-гінекологиня з Дніпра розказує історію про те, як супроводжувала пологи онлайн ще на початку повномасштабної війни, бо жінка не могла дістатись до пологового через безпекову ситуацію. Дитина народилась, прийняв її в руки батько. 

Коли у травні 2022 року я познайомилась у Львові з канадською акушеркою Бетті-Енн Девісс, то перше, що вона запитала, було: “Чи вміють ваші лікарі та акушерки приймати пологи поза стінами медзакладу?”. І це питання, здавалося б, є дивним для країни, де акушерська допомога надається за пакетом НСЗУ централізовано в медичних закладах, згідно з протоколами, що відповідають міжнародним стандартам. Але воно набуває абсолютно нового значення, коли країна перебуває в повномасштабній війні, і гарантувати безпеку чи належну медичну допомогу навіть у стінах лікарні будь-якого регіону країни вкрай важко. Тож пологи поза медзакладом, які ще називають пологами вдома, перестають бути питанням умовно невеликої групи жінок (як часто кажуть – маргіналізованих) та сімей, які з різних причин обирають не народжувати в пологовому закладі.

У вересні 2022 року, коли ми з Бетті-Енн Девісс зібрали на навчання понад 50 лікарів-акушер-гінекологів з прифронтових регіонів, ми почули безліч історій, як медики приймали пологи в абсолютно екстремальних умовах. Бетті-Енн Девісс, практикуюча акушерка, науковиця, дослідниця вертикальних пологів у тазовому передлежанні навчала наших медиків, як надавати невідкладну акушерську допомогу поза медзакладом. Зокрема, як діяти у разі післяпологової кровотечі, випаданні пуповини, недіагностованої двійні, пологів у тазовому передлежанні, дистоції плечиків. Це ті навички, які можуть врятувати життя матері та дитині. Сама Бетті-Енн, володіє цими навичками не лише тому, що є тренеркою для тренерів з невідкладних станів Асоціації акушерок Онтаріо, а й тому, що як сертифікована канадська акушерка вона зобов’язана вміти приймати пологи як у лікарні, так і поза медзакладом. 

Засудження  вибору 

В публічному просторі я часто бачу як засуджують вибір жінок народжувати так, як вони цього хочуть. Одних цькують за вибір народжувати вдома, других – за кесарівський розтин, третіх – за епідуральну анестезію, четвертих – за відмову від медикаментозного знеболення (так, будь-який вибір комусь не подобається, і хтось може його засудити). Та все ж найбільше публічного осуду і стигматизації зазнають ті жінки і ті сім’ї, які обирають народити не в стінах пологового закладу. Коментатори називають таку поведінку небезпечною, ризикованою, дикою, інколи пропонують викликати поліцію до таких жінок чи примусово перевозити в лікарню, або навіть позбавляти батьківських прав.

При цьому мало хто намагається зрозуміти, чому жінки відмовляються народжувати в умовно “класичному” середовищі під наглядом медичного персоналу в лікарнях. 

Нещодавно ГО “Асоціація протидії травмуючих пологів” опублікувала в інстаграмі відео-історії жінок, які пережили травматичний досвід перших пологів і зробили для себе інший вибір у других пологах. Акушерське насильство, яке проявлялось шляхом небажаних медичних маніпуляцій, а також способу комунікації від медичного персоналу – наскрізна тема тих історій. Через це, як аргументують жінки, вони обрали кардинально інші умови для своїх наступних пологів – свій власний дім. Умови, середовище, людей у супровід, з якими вони почувались би найбільш безпечно, захищено, впевнено.

Проте не обов’язково зазнавати акушерського насильства, щоб обрати для себе пологи вдома. Як і пологи вдома не обов’язково позбавлені акушерського насильства. 

В Нідерландах я спілкувалась з місцевою жінкою, яка двох своїх синів народила вдома. (Спойлер: у Нідерландах пологи вдома – офіційно рекомендований варіант пологів, близько 13% жінок народжують вдома). І про свої другі домашні пологи жінка відгукувалися як про травматичні, бо акушерка не чула побажань жінки і застосовувала небажані для жінки маніпуляції під час потуг.  

Небезпека чи безпека пологів вдома?

Якщо загуглити “пологи вдома”, або “домашні пологи” то у перших же згадках – сумнозвісна історія з Рівного. Жінка померла від післяпологової кровотечі, вона народжувала вдома. Поруч з нею не було медичного фахівця. 

Ця трагічна історія сильно зрезонувала у суспільстві, і не дивно. Публічні особи, зокрема лікарі, часто посилаються на неї, говорячи про небезпеку, яку несуть пологи вдома і безвідповідальність жінок, які мають такі “забаганки”. 

І тільки значно менша частина медичної спільноти та публічних осіб звернула увагу на інший аспект – чому поряд з жінкою не було кваліфікованого медичного супроводу? Чому жінка не отримала вчасної допомоги, коли виникли ускладнення? Адже саме відповідь на це питання здатна попередити подібні випадки у майбутньому.

У Клінічній настанові, заснованій на доказах (документ розроблений National Institute for Health and Care Excellence, NICE, Великобританія, офіційно перекладеній з англійської 2021 року) про догляд за здоровими жінками та новонародженими під час пологів, є цікаві рекомендації.

Цитую: “Проконсультуйте вагітних з низьким ризиком, які вже народжували та планують пологи вдома або в пункті акушерської̈ допомоги (самостійному або найближчому), що саме підходить для них, оскільки тут частота акушерських втручань низька, а результат для дитини не відрізняється від пологів у пологовому будинку”.

Це, власне, та настанова, якою керуються пологові будинки в Україні.

Іншими словами, настанова рекомендує народжувати вдома або в акушерському центрі, де працюють виключно акушерки-мідвайф. Тож, відповідно, відсутня можливість багатьох медичних інтервенцій, таких як епідуральна анестезія та кесарівський розтин, тому за бажанням жінки, або за наявності показань відбувається налагоджене переведення в лікарню.

Ця рекомендація базується на даних когортного дослідження 2011 року “Місце пологів”, в якому проаналізували 64 тисячі пологів низького ризику в Британії, 17 тисяч з яких – це пологи низького ризику вдома за участі кваліфікованих акушерок. Один з висновків – немає різниці в результатах для дитини, пов’язаних із плануванням пологів у будь-якій із наведених ситуацій (вдома, в акушерському центрі, і лікарні). Проте кількість втручань різко збільшується у пологах в лікарні.  

У Великобританії, звідки цей протокол родом, пологи вдома є частиною національної системи акушерського догляду, і в середньому 2.2% усіх пологів відбуваються вдома. Протокол Nice, який в Україні використовують для ведення фізіологічних пологів (тобто таких, які відбуваютсья фізіологічно, у природній спосіб), розроблений для системи, в якій ключову роль – приймають пологи і несуть відповідальність – відіграють саме мідвайф. Це акушерки, які мають повноваження, навички, знання, несуть відповідальність, діють автономно і за потреби долучають інших вузькопрофільних спеціалістів. Модель, яка описана цим протоколом (і я припускаю, цього не розуміють як ті, хто його переклав  та затвердив, так і ті, хто ним користується) – це модель догляду акушерками – midwifery model of care  – автономними фахівчинями, що спеціалізуються на фізіологічних пологах. 

Багато чи мало? 

Минулого року наш проєкт “Безпечні пологи” отримав від Мін’юсту офіційні дані про кількість зареєстрованих пологів поза медзакладом. Реєстрація таких пологів йде за окремою схемою і регулюється окремим положенням. Тому нам вдалось отримати офіційні дані, проте не з усіх областей (виключення склали Дніпропетровська, Рівненська, Одеська, Волинська та Чернівецька  області). Коли я презентувала цю статистику групі поважних лікарів-акушерів із західних областей, то почула думку, що далеко не всі пологи, які відбулись поза пологовим, потрапили до цієї статистики, бо частина з таких пологів все-таки реєструється у пологовому будинку – жінка прибуває у лікарню після народження дитини і оформляє пологи як такі, що відбулися в медзакладі, і отримує сертифікат про народження від пологового.

Так багато це чи мало 317 пологів поза медзакладом, згідно з даними за 2021 рік? Відповіді на це питання немає і не може бути. Але фактом залишається те, що ті, хто все-таки обирає народжувати поза медзакладом, сьогодні наражають себе та дитину на небезпеку. І єдиний спосіб вирішити цю ситуацію – це урегулювати такі пологи, щоб вони відбувалися не стихійно – без будь-яких протоколів і налагодженої системи трансферу в лікарню, не відірвано від загальної медичної системи, а щоб підпорядковувались їй, і були частиною цієї системи, щоб жінка могла обрати місце пологів і отримати кваліфікований супровід під час пологів у тому місці, яке обрала для себе, щоб могла вільно і спокійно переміститись в пологовий, коли матиме таке особисте бажання або для цього будуть показання. Незалежно чи це 300, чи 3000 жінок на рік. 

Дати жінці право обирати місце пологів

Під час першого знайомства з Бетті-Енн Девісс мене дивувало, що кожна акушерка в Канаді зобов’язана приймати пологи у трьох локаціях – дім, акушерський центр та лікарня. У них є мінімальна квота, якої вони повинні дотримуватись протягом року, щоб зберегти свою ліцензію. Це – мінімум 5 пологів у лікарні та мінімум 5 пологів поза лікарнею.  

“Я повинна забезпечити жінці право обирати місце пологів, і саме для цього існує така вимога. Щоб кожна канадська акушерка не втрачала навиків та мала практику приймати пологи у будь-якій локацій, яку жінка може обрати”, – ділиться Бетті-Енн. 

У 2021 році Європейський суд прав людини виніс рішення у справі “Терновська vs Угорщина”. Анна Терновська, яка подала до суду, хотіла пологи вдома, проте статус таких пологів не був унормований в Угорщині. Терновська звинуватила Угорщину у порушенні права на приватність та антидискримінаційних норм. У підсумку суд визнав, що “право щодо рішення стати батьками включає право обирати обставини, як стати батьками”. 

Розуміємо ми це чи ні як громадськість, але розширюючи вибір жінок під час пологів, не важливо чи це стосується місця пологів, чи способу пологів, ми розширюємо права усіх жінок, незалежно від того, який особисто вони роблять вибір для своїх пологів.  

А сьогодні, в період повномасштабної війни, можливість народити вдома це не тільки про право жінки обрати місце пологів, це й про обов’язок забезпечити кваліфікований догляд тим жінкам, які через безпекову ситуацію не можуть дістатися лікарні, чи для яких транспортування несе більшу загрозу, ніж перебування вдома. І ці жінки, так само як і жінки які народжують у лікарні, мають право на фахову підтримку у своїх пологах, на навчених фахівців, які можуть надати допомогу при невідкладних станах поза стінами медзакладу, на суспільне розуміння та прийняття свого вибору. Бо кожна жінка – автономна, і тільки вона вирішує як, де та з ким народжувати. 

Вікторія Лучка, правозахисниця, засновниця проєкту “Безпечне народження”