“Два роки ми не чуємо стукоту сердець наших рідних” – у Києві пройшла мирна акція на підтримку цивільних заручників та військовополонених
Вчора у Києві на майдані Незалежності відбулася мирна акція на підтримку цивільних заручників та військовополонених під назвою “Два серця в полоні”. Захід організували громадські організації родин полонених, безвісти зниклих та ГО “Цивільні в полоні”. До заходу також долучився представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Всього у події взяли участь близько 500 людей.
Про це повідомляє кореспондент видання ZMINA.
Фото: ZMINAДеякі учасники тримали в руках фото своїх рідних, які перебувають у полоні або є безвісти зниклими. Інші – плакати з написами “Поверніть тата додому”, “Просимо дієвих кроків щодо звільнення цивільних”, “Досить страждань та тортур”, “Полон вбиває” тощо. Під час заходу відбувся перформанс: за двома столами, на яких стояли горнятка з чаєм, свічки та порожні вази, сиділи жінка та дитина. Навпроти них стояли порожні стільці, де за задумом організаторів мав би сидіти їхній чоловік та батько. На спинках порожніх стільців, як нагадування про долю людей, які зараз поневіряються у російських катівнях, висів військовий кітель.
“Мій чоловік як і ваші рідні вже другий рік перебуває у полоні. Сьогодні ми зібрались тут з родинами військовополонених різних підрозділів. Нас всіх об’єднує один біль. Ми хочемо нагадати суспільству, що два роки ми не чуємо стукоту сердець наших рідних. Тисячі сердець наших оборонців зазнають нестерпного болю у ворожих катівнях. Наші діти позбавлені батьківської любові. За 23 місяці полону з 501 батальйону вдалося повернути дуже мало військовослужбовців. Останнім часом ми взагалі втратили всю надію. За останні 13 місяців повернулись три військовослужбовці, двоє з яких були закатовані (загиблі. – Ред.). Ми сподіваємось, що світ нас почує, зрозуміє і розділить наш біль. Що світ допоможе нам повернути наших рідних та близьких“, – сказала учасниця акції Ілона.
Родичі полонених військових закликали всіх присутніх стукати у всі двері та не здаватися, аби якнайшвидше повернути своїх близьких. Вони також подякували усім небайдужим, хто прийшов підтримати їхню акцію.
“У мене брат перебуває у полоні. Ми хочемо нагадати про наших захисників. Щоб про них не забували. Щоб в обмінах було не 200 людей, а скажімо, 500. І щоб так було кожного місяця. Якщо обмінювати по сто осіб, то у наших рідних вже немає стільки часу. Хтось може просто не дожити до цієї щасливої миті“, – Марія Чернікіна.
Під час свого виступу одна з засновниць ГО “Цивільні у полоні” нагадала про бранців Кремля. Тобто людей, які не брали до рук зброю, але виходили під дулами російських автоматів на акції на підтримку України. Росіяни їх викрали з їхніх домівок і утримують у своїх катівнях разом з українськими військовослужбовцями.
“Хто ж такі цивільні в полоні? Це медики, які допомагали як військовим, так і цивільним, що знаходилися в окупації. Це волонтери, які допомагали їжею, медикаментами та всім необхідним для виживання на окупованих територіях. Це також звичайні люди, які мали проукраїнську позицію. Саме за це їх взяла у полон країна-агресор. Зараз ми тут стоїмо пліч-о-пліч, так само як наші рідні на початку повномасштабного вторгнення стояли пліч-о-пліч, захищаючи нашу територію та народ“, – сказала Юлія Хрипун.
У своєму виступі представник Координаційного штабу Олександр згадав про безвісти зниклих, чия доля є досі невідомою. Також він назвав героями усіх українських військовослужбовців, які боронили нашу землю від початку війни.
“Ми пам’ятаємо усі наші обіцянки, які ми вам давали. Дуже багато обіцянок ми не виконали. Нам дуже соромно за це. Присягаюся, що ми докладемо усіх зусиль, щоб люди поверталися додому. Щоб від безвісти зниклих ми також отримали вісточку і вони теж повернулись з полону“, – наголосив посадовець.
Окрім Києва, родини військовополонених та цивільних заручників вийшли на вулиці у Миколаєві, Запоріжжі, Чернівцях, Дніпрі, Кривому розі та Черкасах.
Нагадуємо, ZMINA поспілкувалась із сімома родинами цивільних заручників з Димерської громади. За словами дружин та матерів викрадених, більшість їхніх рідних тримали на місцевому підприємстві “Вікналенд”. Так, на стіні однієї з кімнат можна й досі побачити видряпані дати та імена ув’язнених. Жінки розповіли про обставини викрадення своїх рідних та про те, де вони можуть перебувати зараз.
Наразі Росія незаконно утримує щонайменше 42 бранців з Димерської громади. Їхні родини об’єдналися в групу “Наші найрідніші”. Учасники групи кажуть, що Росія вважає їхніх рідних військовополоненими, а українська влада – цивільними.
