Правозахисники розповіли про стан з правами людини у 2014 році
74 правозахисних експерти з різних регіонів України написали та представили щорічну доповідь “Права людини в Україні – 2014”, яка буде використовуватися Європейським Судом з прав людини (ЄСПЛ), урядом США, Єврокомісією, Радою Європи та іншими міжнародними інституціями.
Російська агресія суттєво вплинула на картину доповіді. В умовах військових дій державні органи не змогли ефективно підтримувати захист прав та свобод українців.
Автори доповіді серед низки негативних аспектів визначають неспроможність органів влади надати ефективну допомогу громадянам України, постраждалим в результаті незаконної анексії Криму та збройного конфлікту на Донбасі, а також гідно відповісти на виклики Росії.
“Коли озираєшся на минулі події, то дивуєшся, чому із самого початку не відвернули збройний конфлікт. Це можна було зробити. Коли 1 березня Рада Федерації РФ прийняла рішення про надання президенту Росії права на введення збройних сил в Україну, то вже 2 березня, а може, навіть вночі з 1-го на 2-ге РНБО України повинна була прийняти спеціальне рішення про підготовку до боротьби з можливою агресією і про переорієнтацію всіх інститутів – політичних, військових, економічних – на те протистояння російській агресії“, – вважає голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини Микола Козирєв, який був свідком подій на Луганщині.
Умисні вбивства, тортури, нелюдське поводження, акти тероризму, умисне заподіяння сильних страждань, серйозні тілесні ушкодження, шкода здоров’ю, наруга над людською гідністю, в тому числі принизливе, образливе поводження, зґвалтування, примус до проституції, примус військовополонених або цивільних до служби у збройних силах ворожої держави, незаконні депортації, незаконне позбавлення волі, примус до прийняття громадянства іншої країни, незаконне, повномасштабне, позбавлене сенсу знищення або привласнення майна, – це все стало характерними ознаками російської агресії в Україні, каже Микола Козирєв.
Правозахисник наголошує, що з боку українських формувань були порушення прав людини, зокрема пограбування та знущання над полоненими прихильниками так званих “ДНР” та “ЛНР”.
“Нам дуже важливо фіксувати як порушення з того боку, так і з цього, тому що ми не повинні мати подвійних стандартів в оцінці цих подій. Більше того, якщо ми будемо принципово і своєчасно оцінювати порушення і нашими бійцями не тільки в АТО, але й на вулиці, то це буде превентивним заходом для того, аби оздоровлювати суспільство“, – наголошує Микола Козирєв.
Правозахисник вважає, що українська влада діє недостатньо ефективно і активно на міжнародному рівні, аби визнати “ЛНР” та “ДНР” терористичними організаціями, а Росію, відповідно – учасником конфлікту.
“Звичайним людям з точки зору здорового глузду важко усвідомити, якщо Росія нам щодня повідомляє про те, що через наш кордон проходить сюди озброєння з Росії. То чому це не сфотографувати хоча б з космосу, із супутника і не донести це до Генеральної Асамблеї ООН, до міжнародних інститутів, які повинні були б визнати Росію учасником цього конфлікту? І якби це було визнано, то відповідно ст. 27 Статуту ООН Росія могла бути позбавлена права голосу при розгляді цього збройного конфлікту з метою забезпечення порядку і миру на нашій території. Не знаю, чому всі зусилля держави не спрямовані на збір необхідної інформації, доведення її до міжнародних інститутів, які могли б розглянути ці факти і прийняти таке рішення. А так зараз Росія блокує будь-які розумні рішення і стверджує, що це внутрішній конфлікт України, що вона тут ні при чому, а тільки допомагає гуманітарними конвоями“, – щиро дивується Микола Козирєв.
Експерти також рекомендують парламенту ухвалити проект закону № 1788 про внесення змін до статті 124 Конституції України та ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду. Такий документ мав би охолоджуючий та превентивний вплив на терористів.
Переселенка з Криму та експерт Української Гельсінської спілки з прав людини Дарія Свиридова каже, що в Криму знищено систему правосуддя: “Не можна говорити, що на півострові взагалі є незалежна судова система. Більшість суддів, які сьогодні судять на тій території, є українськими суддями, які давали присягу Україні. Вони не знають законів РФ, але в один прекрасний день вони стали суддями Російської Федерації, почали судити згідно законодавства РФ. Кожного дня вони повинні висловлювати свою лояльність до тієї влади, що прийшла на півострів, аби залишатись на своїх посадах надалі”.
Правозахисники також відзначають, що процес збору і фіксації правоохоронними органами необхідних доказів злочинів проти людяності і воєнних злочинів відбувається вкрай повільно, що ставить під загрозу перспективу розгляду міжнародних злочинів у Міжнародному кримінальному суді.
Такі негативні тенденції спонукали юристів лише Української Гельсінської спілки з прав людини протягом 2014 року надіслати до Європейського суду з прав людини понад 90 звернень з одночасним веденням близько 110 стратегічних судових справ на національному рівні.
Водночас правозахисники відзначають важливість ухвалення прогресивних змін до Кримінально-виконавчого кодексу, які сприяли відкритості установ виконання покарань, затвердження Стратегії розвитку органів внутрішніх справ, створення при міністерствах дорадчих експертних груп з питань реформування, підтримки на державному рівні волонтерської діяльності.
Рекомендації правозахисників
Експерти переконані, що більшість порушень прав людини відбувались також через відсутність серйозних стримуючих та контрольних механізмів у владі та законодавчого забезпечення фундаментальних прав і свобод. Тому вони рекомендують розробити проект нової Конституції, забезпечити контроль громадськості за правоохоронними органами, здійснити реформу кримінальної юстиції, розширити обсяг надання безоплатної правової допомоги.
В цілому автори доповіді надали чиновникам понад 20 конкретних пропозицій щодо покращення ситуації з правами людини в Україні.
Доповідь можна завантажити за цим посиланням.
