Рівень ксенофобії не зріс, але напруження збільшується – експерти

Від часів Майдану рівень ксенофобії в Україні суттєво не зріс, водночас експерти відзначають здійснення показових актів вандалізму задля використання в пропагандистських цілях російськими інтервентами.

Нещодавно в Києві презентували річну доповідь моніторингу ксенофобії в Україні Групи моніторингу прав національних меншин від Конгресу Національних Громад України, після чого відбулася дискусія “Ксенофобія в Україні після революції та російської інтервенції”.

Експерти досліджували, як Майдан об’єднував різні етнічні та національні групи, чи відбулося конфесійне примирення під час Революції Гідності 2014 року, як анексія Криму та подальша окупація Донецької та Луганської областей вплинули на становище національних меншин.

“З огляду на дані дослідження можна сказати, що українці відстояли незалежність, а кримські татари та євреї їм в цьому допомогли”, – зауважив виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України Йосип Зісельс, коментуючи зменшення рівня соціальної дистанції між різними етнічними групами в Україні.

Натомість експерт наголосив, що рівень соціальної дистанції збільшився стосовно росіян. Також Йосип Зісельс прокоментував, що незважаючи на тотальну пропагандистську атаку з боку Росії, мовляв, в Україні правлять фашисти і процвітає антисемітизм, Україна витримує ці інформаційні атаки: “Я не погоджуся з позицією, що Україна програє пропагандистську війну. Мало хто в світі вірить, що в Україні збільшився рівень антисемітизму”.

Керівник Групи моніторингу прав національних меншин В’ячеслав Ліхачов зазначив, що із початком війни в Україні відбулася суспільна легітимізація символічного насилля. Небезпечним є те, що значна частина соціуму схвально до цього ставиться, наприклад, до актів хуліганства перед посольством Росії, знесенням пам’ятників Леніну тощо.

Між тим, є очевидним, відзначає Ліхачов, що деяка частина антисемітських інцидентів були здійснені з провокаційною метою задля використання в російській пропаганді: спочатку в контексті протистояння колишнього президента Януковича з протестувальниками на Майдані, а потім – задля легітимізації російської агресії.

За даними моніторингу, використання антисемітизму в публічній риториці найбільшого масштабу досягло на території окупованих Росією Донецької та Луганської областей.

Те, що відбулася загальна радикалізація суспільства, відзначає і Максим Буткевич, координатор проекту “Без кордонів” Центру “Соціальна Дія” та Ресурсного центру допомоги вимушеним переселенцям.

Серед найбільших побоювань він називає “нормалізацію” насильства, прийнятність ідеології крайніх правих, оскільки нині ті зі зброєю в руках воюють за територіальну цілісність України.

“Не секрет, що довше триває ситуація фактичної війни, то важче утриматися від того, аби сприйняття світу не ставало дедалі більш чорно-білим. Ця складність, це різноманіття, яке було здобуте під час Майдану, може знівелюватися в ситуації війни – ситуації, яка ділить фізично лінію фронту на табори, “вони” і “ми”. Це такі собі на загал хороші, і такі на загал погані. Що природньо. Але це призводить до того, що людина, яка зі зброєю в руках захищає Україну, для багатьох щонайменше заслуговує на повагу ідей, які ця людина сповідує.

А люди, які зараз воюють на фронті, дотримуються дуже різних ідей. Починаючи від бійців крайніх лівих, яких я особисто знаю, бійців ліберальних думок і переконань і до бійців правих, радикальних, шовіністичних, ксенофобних, расистських і неонацистських поглядів”, – коментує Буткевич.

Серед іншого Максим Буткевич називає зростання соціального напруження в громадах, які приймають переселенців, у той час, коли держава не спроможна розробити і втілювати тривалу інтеграційну програму щодо них.

“Зростає соціальне напруження між переселенцями і приймаючими громадами, а держава не бачить, або не бажає бачити – і через це зробила за рік війни щодо переселенців “дуже мало, пізно і не те”, – підкреслив Буткевич.

Також на думку експертів, на відміну від Майдану 2004 року, де українці ідентифікували себе як етнічна нація, Майдан 2013 року засвідчив українців як політичну націю – незалежно від того, якою мовою розмовляють, незалежно від етнічного походження чи місця проживання.