“Чого до підвалу заглядати, як він зачинений?”: після російської окупації у двох селах на Київщині знайшли застрелених цивільних

Росіяни вийшли з села Мокрець, що на Київщині, 30 квітня 2022 року. Вже наступного дня чоловік сільської старости шукав зниклих знайомих. Двох місцевих пенсіонерів він знайшов застреленими у підвалі будинку одного з них, а ще одного виявили у сусідньому селі Бервиця.

Армія РФ стояла у цих селах протягом місяця. Ворожі солдати зайняли будинки місцевих мешканців, забрали дрібні речі з домівок, вирили окопи на подвір’ях, а самих селян постійно залякували.

ZMINA поговорила про російську окупацію Мокреця та Бервиці зі старостою сіл та її чоловіком.

Село Мокрець Київської області росіяни частково окупували у березні 2022 року.

За кілька днів до звільнення місцева мешканка зателефонувала старості Галині Чернишевій та сказала, що її чоловік не повернувся додому. Вдень він пішов зі знайомим до його будинку, щоб нагріти їсти, та не повернувся. Галина запропонувала почекати чоловіків до ранку: “Там зараз патруль на вулицях, може вони ховаються та вночі прийдуть”.

Однак ані на ранок, ані вдень чоловіки не повернулися. Тоді староста попросила сусіда перевірити будинок, де мали бути зниклі. Той обшукав дім та подвір’я, але нікого не знайшов.

Через день російські війська залишили й Бервицю, й Мокрець. Тоді ж відновили пошуки чоловіків. Чоловік старости Микола зі своїм сусідом знову пішли на подвір’я одного зі зниклих. У той самий час Галині зателефонували з Бервиці – в одному з підвалів знайшли закатованого та застреленого. Це був чоловік з місцевої тероборони, каже староста. 

Територіальну оборону зібрали одразу після повномасштабного вторгнення та організували охоронний пункт в Мокреці, бо Бервиця – село тупикове, єдина дорога туди – з Мокреця. На під’їздах до першого села місцеві перерили дороги, накидали дерева, підготували окопи. 

Та вже 1 березня Галині зателефонували хлопці з територіальної оборони:

“Михайлівно, нас обстріляли, ми втекли хто куди”, – почула жінка в слухавці. – “Як обстріляли, звідки? У нас в селі все тихо”. 

Росіяни ж рухалися до села не дорогами – через ліс зайшли з боку тупикової Бервиці. Звідти й почали стріляти.

Ті, хто боронив Мокрець, розійшлися домівками, а усі документи, що стосувалися тероборони, староста в той же день знищила.

“Усе спалила одразу, щоб нічого не знайшли, щоб не постраждали люди”, – каже жінка.

Коли в Бервиці у підвалі знайшли тіло закатованого тероборонівця, Галина зателефонувала своєму чоловіку, що шукав зниклих односельців, та сказала перевірити підвал:

“А що його дивитися, як він зачинений”, – відповів Микола, але до підвалу таки пішов. – “Відчинили двері, а вони лежать там внизу”.

У одного, за словами Миколи, була розбита голова та понівечене й прострілене тіло. В іншого чоловіка, окрім вогнепального поранення, була деформована грудна клітина.

Біля входу в підвал Микола знайшов відстріляні гільзи. Однак слідів катувань не було ані в будинку, ані на подвір’ї.

“Це були пенсіонери – 62 та 64 роки. Діди вже. Навіщо було їх катувати?” – обурюється чоловік.

За його словами, чоловіки ходили гріти їжу до одного з них не вперше. Їхній шлях проходив повз будинок, який зайняли росіяни. Микола припускає, що селян могли вбити просто за те, що вони ходили повз окупантів.

Староста додає, що росіяни залякували місцевих мешканців та забороняли їм виходити з домівок без особливої потреби.

“Намагалися геть не перетинатися з ними. Перед тим, як іти кудись, дзвонив місцевим: “сусіди” (російські військові. – Ред.) є? Якщо є, я сиджу на місці. Тільки вони йдуть, я вирушаю”, – пригадує її чоловік.

Під час окупації подружжя навіть жило окремо, щоб в разі чого росіяни не викрали двох одночасно. Чоловік перебував на дачі, а дружина – у знайомих, бо будинок родини зайняли росіяни.

Перед відступом військові РФ вкрали з дому дрібні речі:

“У мене був набір ножів гарний – забрали. Дитячий квадрокоптер забрали. Я печатку золоту поклав до сільниці та в саду закопав – теж знайшли”, – переповідає Микола.

Росіяни займали й інші будинки в селі. Зокрема для того, або поставити на подвір’ї військову техніку. 

“Вони окопи зробили тут під кожним будинком, на кожному городі. БТРи поставили просто під хатами людей”, – розказує Галина.

Через понад рік після звільнення села цих окопів вже не видно – ями засипали та знову засадили все городиною. Поміняли розбитий танками асфальт, відремонтували дахи та вікна. І тільки будинки, звідки вже всі виїхали, і досі стоять зруйновані.

Коаліція “Україна. П’ята ранку”, до якої входить ZMINA, збирає та документує воєнні злочини та злочини проти людяності під час російського вторгнення для національних та міжнародних механізмів правосуддя.

Такими злочинами вважають:

• невибіркові обстріли цивільних об’єктів;
• умисні вбивства та заподіяння тяжких страждань;
• викрадення і незаконні арешти цивільних;
• катування і нелюдське поводження;
• зґвалтування;
• мародерство;
• примус українських громадян служити в збройних силах РФ;
• використання населення як “живих щитів”;
• депортацію до Росії чи на окуповані нею території;
• напади на військових, які припинили брати участь у воєнних діях;
• віроломне використання форми чи знаків протилежної армії, емблеми Червоного Хреста;
• використання забороненої зброї (наприклад, касетних боєприпасів);
• використання отруйних речовин;
• напади на релігійні й культурні установи тощо.

Надсилайте інформацію і докази про такі злочини у вашому населеному пункті на електронну адресу info@humanrights.org.ua. Перед цим ознайомтеся з детальною пам’яткою, як робити це правильно.

Раніше ZMINA оприлюднила перелік організацій, куди можна звернутися як по безплатні, так і по платні психологічні консультації.