“Орки” і “рашисти”: в КЖЕ пояснили, чи варто вживати стилістично забарвлену лексику в матеріалах про війну

У Комісії з журналістської етики (КЖЕ) розповіли, чи варто використовувати стилістично забарвлену лексику на кшталт “орки”, “рашисти”, “рашизм” тощо в матеріалах про війну.

Відповідні рекомендації оприлюднені на сайті КЖЕ.

Розбита техніка росіян. Джерело: Міноборони

Експерти нагадали, що стилістично забарвлена лексика є потужним журналістським інструментом, який увиразнює текст та посилює вплив на читача. Журналісти використовують різні стилістичні прийоми для висловлення оціночних суджень, які не підлягають спростуванню або доведенню їхньої правдивості.

Зазвичай такі слова і вирази вживаються в публіцистичних жанрах журналістики, тоді як в інформаційних жанрах переважає нейтральна лексика.

“Проте в останні три місяці в українських медіа стилістично забарвлені слова і вирази часто зустрічаються не лише в публіцистичних жанрах, а й в заголовках новин: “Рашисти обстрілюють Миколаїв”, “Пригоди “орків” у Чорнобаївці”. Правомірність використання цієї лексики викликає дискусію в журналістському середовищі”, — йдеться у повідомлення КЖЕ.

Ще одним дискусійним моментом є написання власних назв, пов’язаних із країною-агресором, із маленької літери — “Росія/росія”, “Путін/путін”, як це робить частина вітчизняних медіа.

Щодо термінів “рашизм”, “рашисти” та похідних від цих слів. У переважній більшості випадків ідеться про використання стилістично забарвлених синонімів до висловів “російсько-окупаційні війська”, “російські загарбники”, “військові країни агресора” тощо. Використання таких слів у журналістському матеріалі жодним чином не дискримінує групу людей за національною ознакою. Йдеться не про приналежність до певної національності, а про приналежність до групи, яка є ворожою до українців, сповідує російсько-фашистську ідеологію та діє у відповідності з нею.

Термін “рашизм” як скорочену назву “російського фашизму” активно роз’яснюють українські та іноземні науковці, цей термін стає звичним для експертного середовища. Визнання російського режиму як фашистського має значення для консолідації всіх антивоєнних сил і припинення будь-яких контактів із державою-агресором. Тому КЖЕ не вбачає порушень у використанні слів “рашизм”, “рашисти” у визначенні адептів російського фашизму. 

Водночас Комісія застерігла від використання цих термінів для означення всієї етнічної групи росіян.

Щодо використання слова “орки” як синоніма до словосполучень “російські окупанти”, “російські військові”, “російські воєнні злочинці”, КЖЕ не рекомендує використовувати це слово в журналістських матеріалах інформаційних жанрів, а прямо називати російських воєнних злочинців — російськими воєнними злочинцями.

Якщо в тексті новини важливо зберегти юридичну точність термінів, журналістам варто дотримуватися нейтральної лексики, використовувати терміни, які містяться в українському законодавстві, та терміни міжнародного права, наголосили експерти.

Щодо написання власних назв, пов’язаних із країною-агресором “Росія/росія”, “Путін/путін”. В ефірі загальнонаціонального телемарафону автор шкільних підручників з української мови та літератури, доцент Київського університету імені Бориса Грінченка Олександр Авраменко пояснив цю тенденцію так:

“Насправді правило таке є: прізвища людей та імена, які вживають зневажливо, пишуть з малої літери. І це правило давнє. Наприклад, гітлери, путіни ми можемо спокійно писати з малої літери, це відповідає вимогам чинного правопису. А щодо назви країни, цього немає в правописі, але за аналогією, зважаючи на ситуацію в країні, я вважаю, можна застосувати це правило і до неї”.

КЖЕ залишила на розсуд редакцій рішення про написання таких власних назв. При цьому медіа варто пояснити для аудиторії такі зміни в редакційній політиці та причини рішення.

“Ми розуміємо виклики, перед якими опинилися журналісти, які в умовах війни поділяють та прагнуть передати у своїх матеріалах почуття українців. Комісія з журналістської етики нагадує, що для цього можна використовувати не лише мову неформального спілкування, а й інші журналістські прийоми. Аргументований текст із повним набором фактів і коментарів часто не потребує додаткового стилістичного підсилення”, — йдеться у повідомленні на сайті Комісії.

Висновки і рекомендації КЖЕ

1. Зміни в мові, викликані широкомасштабним російським вторгненням до України, відбиваються і на мові медіа. При цьому вибір стилістично забарвленої лексики повинен враховувати жанр матеріалу, тему та аудиторію. Зловживання такою лексикою неприпустиме – наприклад, використання лише цих слів у заголовках новин.

2. Терміни “рашисти”, “рашизм” тощо не є дискримінаційними, якщо вживаються для означення російських військових та носіїв російсько-фашистської ідеології. Водночас журналістам варто уникати дискримінації певних соціальних, релігійних або етнічних груп: наприклад, такою дискримінацією буде застосовування терміну “рашисти” до звичайних вірян певної конфесії. Щоб уникнути різночитань, в тексті варто використовувати нейтральні синоніми (“російські військові”, “російська влада”), які дали би змогу зрозуміти, що йдеться не про всіх росіян як етнічну групу.

3. Комісія з журналістської етики засуджує вживання нецензурної лексики в журналістських матеріалах та в ефірі. Журналістам варто утримуватися від вживання образливих висловів, ненормативної лексики, якщо тільки це не виправдане контекстом, але і в цьому разі уникати частого вживання такої мови.

4. Редакціям варто повідомляти аудиторії про причини переходу до системного використання певних стилістичних прийомів (як-то написання власних назв “росія” і “путін” із маленької літери). Таке пояснення може бути, приміром, у вигляді редакційної колонки. Це продемонструє усвідомлений крок редакції.

5. В матеріалах, присвячених відповідальності країни-агресора та її військових за воєнні злочини і порушення прав людини, варто використовувати термінологію українського законодавства та міжнародного права.

Водночас члени та членкині Комісії Тетяна Печончик, Сергій Гузь, Діана Дуцик, Сергій Томіленко та Світлана Остапа висловили свою думку щодо окремих пунктів рекомендацій.  

Вони вважають, що слова на кшталт “Путін”, “Росія” є власними назвами, а тому мають писатися із великої літери. Велика літера — це не знак поваги чи визнання, а всього-на-всього ознака того, що слово є власною назвою, а назви та імена мають не тільки нейтральні чи позитивні персоналії, а й диктатори, злочинці, тоталітарні країни. Як, наприклад, Гілтер, Північна Корея або Чикатило — нікому не спадає на думку писати ці слова з малої літери.

Український правопис передбачає два випадки, коли слова, які є власними назвами, можуть ставати загальними (а тому пишуться з малої літери):

1. Імена та прізвища людей, які втратили значення власних назв і стали загальними: донжуан, ловелас, ментор, меценат, робінзон, браунінг, галіфе, дизель макінтош, максим (кулемет), рентген (апарат).

2. Якщо прізвища (імена) вживаються зневажливо, та в інших випадках: жалюгідні квіслінги (зрадники), ударив перун (грім).

Тому, звісно, якщо вживати слово “путін” у другому значенні, воно, згідно із правилами орфографії, може писатися з малої літери (наприклад, “пів Росії стали путіними і підтримують війну”).

Утім, якщо йдеться про назву країни-аргесорки чи прізвище її президента, редакціям рекомендують користуватися правилами правопису та писати Путін і Росія з великої літери. Особливо коли йдеться про нейтральні жанри, наприклад, новини. Якщо й допускати малу літеру, то як стилістичний прийом у авторських жанрах: наприклад, колонках, блогах або в підводках до дописів у соцмережах.

“Зрозуміло, що йде війна і хочеться вихлюпнути емоції, але навіщо зганяти злість і безсилля на безневинних правилах орфографії? Маємо перемагати росіян, дотримуючись правил (правил ведення війни, правил правопису тощо). Це те, що робить нас сильнішими і наближає перемогу”, — вважають вони.