Азербайджанський студент із Маріуполя розповів, як російські військові майже місяць утримували його в полоні та щодня катували

Російські військові в Маріуполі майже місяць тримали в полоні та катували азербайджанського студента Хусейна Абдуллаєва.

Про це хлопець розповів виданню Media.az.

Хусейн Абдуллаєв

20-річний Хусейн переїхав до України у 2019 році та вступив до Маріупольського державного університету. Перші два роки через пандемію коронавірусу він навчався заочно, але торік у серпні приїхав до Маріуполя, щоб продовжити навчання очно. 

З перших днів російської блокади Хусейн перебував у місті та, за його власними словами, допомагав волонтерам носити харчі та облаштовувати бомбосховища. Виїхати хлопець вирішив 17 березня, “коли ситуація сильно погіршилась”. Каже, що із собою в машину його взяв хтось із місцевих, однак доїхати їм вдалося лише до блокпоста неподалік Бердянська, де їх зупинили російські військові. 

“Вони почали перевіряти документи. Потім під’їхала ще одна машина військовослужбовців, нас усіх вивели й дивилися на татуювання. У водія нашої машини на руці був набитий рак. Це навіть не військова та не патріотична наколка, але їм вона не сподобалася. Вони стали бити нас прикладом автомата, не дозволяючи одягатися. Попри морозну погоду ми стояли повністю роздягнені, не розуміючи, що з нами буде”, – пригадує Абдуллаєв.

Невдовзі на блокпост приїхав КамАЗ із російськими військовими у формі та чорних масках, які заломили руки Хусейну та його товаришу, одягли наручники й кинули в машину. Чоловіки не знали, куди їх везуть, але потім зрозуміли, що опинились у СІЗО. Там Абдуллаєва протримали 25 днів. 

Російські військові перевіряють чоловіка на одному з блокпостів. Фото: твіттер-аккаунт OSINTtechnical

Фото: телеграм-канал “Уголок Ситха”

Хлопець казав росіянам, що він студент і громадянин Азербайджану: “Говорив ламаною російською, одним словом, як міг”.

Із собою Хусейн мав мобільний телефон, на який йому першого ж дня подзвонили друзі. Слухавку тоді підняли його викрадачі – кадирівці. Вони сказали, що Хусейн у полоні, про що невдовзі дізнались і його батьки. З ними чоловік за час утримання зміг поспілкуватися лише двічі. 

Про те, що викрадачами є саме кадирівці, Абдуллаєв зрозумів за формою командира, який ще раз змусив його роздягнутись, щоб оглянути тіло на предмет татуювань. На його формі була нашивка з прапором Чечні.

“Він оглянув мої руки та заявив, що я військовий. Я не зрозумів спочатку, чому він зробив такий висновок і почав пояснювати, що в мене бруд під нігтями через те, що в Маріуполі немає води й жодних умов дотримуватися гігієни. Він навіть не став мене слухати та відправив у камеру”, – розповідає хлопець. 

За годину Хусейна привели до катівні: маленької кімнати з металевим стільцем та апаратом з електричним струмом. Від хлопця вимагали зізнань у тому, що він нібито є членом полку “Азов”. Абдуллаєв каже, що не завжди розумів своїх катів і попросив привести перекладача. Російські військові привели йому іншого азербайджанця, родом з Дербента, однак і після розмови з ним не повірили словам Хусейна:

“Вони стали мені погрожувати, що якщо я не хочу говорити по-хорошому, то буде по-поганому. Вони приєднали апарат до пальців моїх ніг і почали пускати струм. Вони хотіли, щоб я зізнався, що є військовим. Але мені не було чого сказати, я їм не брехав, адже я просто студент…” 

За словами хлопця, його катували та били щодня й погрожували розстрілом.

“21 березня я мав день народження і мене весь день катували. Катування зупинили лише за п’ять-шість днів до того, як було досягнуто домовленості й мене відпустили. Більше не пускали розряди струму, але продовжували бити… Як правило, били по 10–15 людей одразу. Але це не найстрашніше, електричного струму я боявся більше. Як правило, тортури струмом тривали 20–30 хвилин, а били протягом години. Катування повторювалися три рази на день. Бувало, що я непритомнів, на мене виливали холодну воду і продовжували знущатися далі”, – каже він.

Хусейн Абдуллаєв. Фото: oc-media.org

Разом з Хусейном у камері СІЗО утримували й інших полонених. Хлопець зміг пригадати деяких з них: Сергій Назаров – деесенесник з Маріуполя, Едуард Кростов – працівник одного із заводів, Олексій Лустов – волонтер. З низ, як переконує Хусейн, “знущалися ще гірше”:

“Особливо з волонтера. Через те що хлопець мав татуювання на нозі, вони його побили так, що нога сильно опухла. Він мав проблеми із серцем, почався напад, я намагався йому допомогти, після чого мене побили ще сильніше. Як правило, вони не били по обличчю, але чомусь на Едіка це не поширювалося. Коли ми його побачили, на ньому не було живого місця. А через тіло Сергія Назарова постійно пропускали струм та знімали на відео”.

Щодо долі інших полонених, то Хусейн каже, що Кростова нібито відправили до окупованого Криму, однак про це розповіли самі російські військові, а тому їх словам він не вірить.

Катували полонених не тільки кадирівці, але й російські військові з Дагестану та азербайджанці. 

З полону Хусейна вдалося звільнити 12 квітня. Зранку того дня в камеру прийшов охоронець, відвів до начальника, а згодом хлопець опинився на блокпості, де його й затримали:

“(Російські військові. – Ред.) зупинили машину, у ній їхала українська родина. Мене підсадили до них, оскільки вони прямували до Запоріжжя. Перед тим як випустити, начальник дав мені свій номер і поруч написав літеру В. Сказав, якщо мене зупинять, щоб я передав військовим цей папір. Було дивно це чути, адже саме він щодня наказував, щоб мене катували, та й сам брав участь. На одному з блокпостів мене знову затримали російські військовослужбовці, посадили в машину, але я передав номер того чеченця, і після розмови з ним мене знову відпустили”.

Коли Хусейн опинився в Запоріжжі, то звернувся до лікарні. Нині він планує повернутися на батьківщину, а після закінчення війни приїхати назад у Маріуполь. 

Фотографія обкладинки: voanews.com