Вирішуючи, з ким із батьків залишити дитину, суди ігнорують принцип ґендерної рівності – дослідження

Під час розв’язання спорів щодо інтересів дитини українські суди досі надають пріоритет матері перед батьком, чим порушують принципи рівності, зокрема ґендерної, та недискримінації, закладені в законодавстві. 

Такого висновку дійшли експерти Офісу Уповноваженої Верховної Ради з прав людини у звіті щодо стандартів правосуддя, дружнього до дитини, та їх втілення в Україні і Експерти аналізували інформацію в справах некримінального характеру, де фігурували діти, зокрема провели моніторинг 80 судових засідань і 29 засідань органів опіки та піклування у восьми регіонах України. Окрім цього, автори звіту аналізували 50 судових рішень у цивільних та адміністративних справах, що стосуються прав або інтересів дитини, а також поспілкувались із 12 суддями, двома присяжними, 12 працівниками органів опіки та піклування і дев'ятьма адвокатами, які працюють над справами, пов’язаними із захистом прав дитини. .

Цього року Верховний Суд дійшов висновку про рівне право батьків на участь у вихованні дитини, однак поки що суди не завжди враховують цей висновок у своїй практиці, зауважують автори звіту. Водночас здебільшого суд був безстороннім під час розгляду справ і дотримувався принципу рівності, проте інколи припускався грубих порушень цих принципів.

“Жінка, яка змінила віросповідання, наразі покриває голову хусткою, страждає від домашнього насильства. Як мені розповідали, поліцейський може їй сказати: “Ну що там намусульманилися, тепер нам працювати”. Навіть коли йду з нею до суду, бачу це ставлення до неї”, – розповідав дослідникам один зі столичних адвокатів. 

Про дискримінацію розповіла й працівниця служби в справах дітей та сім’ї в Києві, яку опитали експерти: 

“Я можу назвати конкретний випадок, конкретну суддю [ім’я судді]. Вона ненавидить чоловіків. Яким би не був абсурдним позов, вона приймає рішення, що буде завжди на боці жінки. Вона не приховує свою ненависть”.

Автори наголосили, що органи опіки та піклування частіше, аніж судді, виявляли зовнішні ознаки упередженості до сторін у справі. Представники органу, що розглядав справу, нерідко припускалися різних дискримінаційних висловлювань. 

Нагадаємо, що рівень підготовки суддів, працівників органів опіки та адвокатів в Україні часто є недостатнім для належного розгляду справ дітей.